Ухвала суду № 52009802, 29.09.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/5623/13 Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д.

Провадження № 22-ц/783/4599/15 Доповідач в 2-й інстанції: Шумська Н. Л.

Категорія:32

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючий суддя: Шумська Н.Л.

судді: Струс Л.Б., Шандра М.М.

секретар: Ясиновська Я.М.

особи, які беруть участь у справі: представник ДП «Львіввугілля» - Слєсаренко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 та директора ВП «Шахта «Червоноградська» - Смеречанського Сергія Степановича на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 07 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов»язків внаслідок професійного захворювання, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 07 травня 2015 року позов ОСОБА_3 до ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов»язків внаслідок професійного захворювання задоволено частково; стягнуто з ДП «Львіввугілля», ідентифікаційний код №32323256 в користь ОСОБА_3 11 000 грн. відшкодування моральної шкоди спричиненої внаслідок професійних захворювань; в задоволенні рішти позовних вимог відмовлено; вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_3 та директор ВП «Шахта «Червоноградська» - Смеречанський Сергій Степанович.

ОСОБА_3 в апеляційній сказі покликається на його незаконність, необґрунтованість та на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Зокрема зазначає, що 17 років та 1 місяць пропрацював на шахтах ДП «Львіввугілля» в шкідливих умовах праці, що призвело до встановлення йому вперше 55 % втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності. Внаслідок отримання професійного захворювання втратив працездатність на 60% та став інвалідом. Вказує, що отримане захворювання унеможливлює його працевлаштування на роботах за спеціальністю, привело до вимушених змін у житті та втрати нормальних життєвих з»язків, що спричиняє ОСОБА_3 моральні та душевні страждання, а тому вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 30000 грн. повністю обгрунтований, є розумним та справедливим. Просить рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 07 травня 2015 року змінити в частині стягнення та стягнути з ДП «Львіввугілля» в користь ОСОБА_3 30 000 грн.

Директор ВП «Шахта «Червоноградська» - Смеречанський Сергій Степанович в апеляційній скарзі покликається на його незаконність. Зокрема зазначає, що позивачу вперше встановлено втрату професійної працездатності 23.01.1997 року МСЕК 55% і 3 групу інвалідності, тобто позивач є працездатним. В 1997 році діяли правила відшкодування шкоди власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівником ушкодження здоров»я, пов»язаним з виконанням трудових обов»язків, затверджених постановою КМУ від 23.06.1993 року №472. У пункті 11 цих правил передбачено, що моральна шкода не може перевищувати 200 мінімальних заробітків. Також діяла ст. 440-1 яка передбачала мінімальний розмір моральної шкоди в розмірі 5 мінімальних заробітків. Також до 01.01.2004 року діяла ст. 71 ЦК України, яка передбачала 3 річний термін позовної давності по даним спорам. Крім того, ніяких документів які б підтверджували наявність моральної шкоди в позивача в справі немає, а відтак моральна шкода не доказана. Також вказує, що при поступленні на роботу позивач був ознайомлений з умовами праці його в шахті, інструкціями по охороні праці та іншими нормативними актами. Він знав про умови праці, що вони зв»язані з ризиком у роботі. Просить рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 07 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, з»ясувавши обставини справи та перевіривши доводи скарг, колегія суддів не знаходить підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення та залишає його без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 31.07.1979 року прийнятий машиністом гірничих виймальних машин V розряду на шахту № 10 "Великомостівська". 18.11.1985 року переведений на посаду підземного машиніста гірничих виймальних машин VI розряду. 08.06.1994 року звільнений за власним бажанням. 13.06.1994 року прийнятий машиністом гірничих виймальних машин VI розряду на шахту № 2 "Червоноградська". 16.12.1996 року переведений по стану здоров'я на посаду учня гірничого робітника на поверхні та направлений на матеріальний склад. 17.06.1997 року звільнений за власним бажанням (згідно копії трудової книжки ОСОБА_3).

У зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах на шахті протягом 17 р.1 м. позивач захворів на професійні захворювання радикулопатія, вібраційна хвороба ІІ ст., хронічний бронхіт ІІ ст..

Висновком обласної МСЕК № 3 від 23.01.1997 року ОСОБА_3 встановлено III групу інвалідності, та 55 % втрати професійної працездатності.

Висновком Сокальської МСЕК від 29.01.1998 р. ОСОБА_3 встановлено 55% втрати профпрацездатності, з яких: 30% - хронічний пиловий бронхіт, 15% - вібраційна хвороба, 10% - хронічна радикулопатія.

Актами огляду МСЕК № 154 від 27.01.2000 року; № 111 від 21.01.2002 року; № 43 від 20.01.2004 року позивачу підтверджено наявність ІІІ групи інвалідності та 55 % втрати професійної працездатності по профзахворюваннях, з яких: 30% - хронічний пиловий бронхіт, 15% - вібраційна хвороба, 10% - хронічна радикулопатія.

Висновком МСЕК від 17.01.2006 року ОСОБА_3 безтерміново встановлено III групу інвалідності та 60 % втрати професійної працездатності по профзахворюваннях, з яких: 30% - хронічний пиловий бронхіт, 15% - вібраційна хвороба, 15% - хронічна радикулопатія.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що позивачеві заподіяно моральної шкоди, яка обумовлена моральним та фізичним стражданням з приводу ушкодження здоров'я, внаслідок професійних захворювань при виконанні своїх трудових обов'язків, у зв'язку з якими ОСОБА_3 вперше та безтерміново встановлено ІІІ групу інвалідності та 55% втрати професійної працездатності по профзахворюваннях. Усе це призвело до того, що позивач втратив працездатність, він обмежений у рухах, постійно відчуває болі у грудях, має задишку, не може виконувати повноцінно роботу при веденні домашнього господарства, став інвалідом. Всі ці обставини суттєво погіршили уклад його життя, вимагають додаткових зусиль для його належної організації, а тому суд прийшов до висновку, що позивачу завдано моральної шкоди та позов підлягає частковому задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 440-1 ЦК УРСР 1963 року моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суми позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

У відповідності до ст.23 ЦК України, кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Статтею 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з роз»ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами, внесеними постановою від 25.05.2001 року №5, моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв»язку з ушкодженням здоров»я, у порушенні нормальних життєвих зв»язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків .

Рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року регламентовано, що громадяни, яким встановлена постійна втрата професійної працездатності мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення, ушкодження здоров»я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов»язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і переносить значно більшу моральну шкоду, чим працівник, що не втрачає професійної працездатності.

Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України в п.9 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Такий порядок був передбачений Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом трудових обов'язків затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1993 року № 472 із змінами і доповненнями, яким було передбачено, що за наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується моральна шкода. Відповідно до п. 38 Правил відшкодування № 472 було передбачено, що право на отримання потерпілим виплат на відшкодування шкоди настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності, а в силу ст. 11 даних Правил, розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 200 мінімальних розмірів заробітної плати, незалежно від будь-яких інших виплат. На час розгляду справи розмір мінімальної заробітної плати становить 1218 грн.

Колегія суддів погоджується з визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди, оскільки він відповідає вимогам розумності та справедливості за встановлених обставин у справі з урахуванням тривалості роботи в шкідливих умовах, встановленого позивачеві ступеня стійкої втрати працездатності, інвалідності, характеру отриманого ушкодження здоров»я та наслідків від такого ушкодження для позивача.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку щодо відсутності необхідності застосування строку позовної давності, відповідно до ст. 233 КЗпП України, оскільки до вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", строк позовної давності відповідно до норм ЦК Української РСР ( в редакції 1963 року ) не застосовується.

Висновки суду першої інстанції достатньо вмотивовані і підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи. Рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права, обставинам справи, доводи скарг висновків суду не спростовують, тому колегія суддів підстав для скасування рішення суду не вбачає.

Відтак, на підставі ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційні скарги і залишає рішення суду без змін.

Керуючись ст.303, п.1ч.1ст.307, 308, п.1ч.1ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу директора ВП «Шахта «Червоноградська» - Смеречанського Сергія Степановича відхилити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 07 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення й може бути оскаржена протягом 20-ти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Н.Л. Шумська

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра