Ухвала суду № 52007806, 07.10.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14521/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2265/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів: Максюти І.О., Фединяка В.Д.

секретаря Петріва Д.Б.

за участю: представника апелянта - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки, - за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» на рішення Івано-Франківського міського суду від 02 вересня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

В вересні 2014 року представник ПАТ «Укрсиббанк» звернувся в суд з указаним позовом, вимоги якого збільшив під час розгляду справи, мотивуючи тим, що 16.04.2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3, укладего договір про надання споживчого кредиту №11234624000 зі змінами внесеними 02.04.2009 року, відповідно до умов якого банком надано позичальнику кредит в розмірі 76 000 доларів США на строк до 16.04.2020 року під відсоткову ставку визначену договором. З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 16.04.2008 року укладено договір поруки та договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку передане належне ОСОБА_3 та ОСОБА_5 нежитлове приміщення - салон-перекурня «Азалія» загальною площею 52,7 кв.м. та розташована за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Української дивізії 9/1. Всупереч умов кредитного договору відповідач з лютого 2012 року не здійснює платежів на погашення кредиту у встановлені договором строки та розмірі. Станом на 03.07.2015 року заборгованість ОСОБА_3 по поверненню кредитних коштів за користування кредитом становить 71 105,50 доларів США, яку банк просив стягнути з ОСОБА_4 та звернути стягнення на заставне майно.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02.09.2015 рку позов задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором б/н від 16.04.2008 року, а саме нежитлове приміщення - салон-перукарню «Азалія», загальною площею 52,7 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1, для задоволення вимог ПАТ «Укрсиббанк», що виникли на підставі договору про надання споживчого кредиту №11334624000 від 16.04.2008 року в розмірі 71105,50 доларів США. Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог ЗУ «Про іпотеку» зі встановленням початкової ціни, визначеної на підставі оцінки майна здійсненої суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Вважаючи рішення суду, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права представник ПАТ «Укрсиббанк» подав апеляційну скаргу.

Вказує, що банком заявлено вимогу до фінансового поручителя про стягнення боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту. Посилається на Постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" відповідно до якої суд не може одночасно задовільнити вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення суми заборгованості за кредитним договором, коли позичальник і іпотекодавець є однією особою. Проте, винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця. Вимогу про стягнення боргу до позичальника заявлено не було.

Таким чином, вважає, що висновки суду щодо подвійного стягнення заборгованості за кредитним договором та звільнення поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов язання позичальником є передчасними та необґрунтованими.

За наведених доводів просив оскаржуване рішення в частині відмови в стягненні суми заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_4 скасувати та ухвалити нове про задоволення цих позовних вимог.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту є підставними та відповідають вимогам матеріального права, а вимога про стягнення коштів з фінансового поручителя є передчасною і може заявлятись позивачем після звернення стягнення на заставне майно, якщо його вартості буде не достатньо для погашення кредитної заборгованості.

Такий висновок суду відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального права.

Судом встановлено, що 16.04.2008 року між ПАТ «Укросиббанк» (тоді АКІБ «Укрсиббанк») та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту 11334624000 зі змінами внесеними 02.04.2009 року, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 76 000 доларів США з терміном погашення 16.04.2020 року під відсоткову ставку та графіком погашення згідно умов договору.

В забезпечення вимог кредитного договору між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки від 16.04.2008 року №11334624000/П (зі змінами від 02.04.2009 року), відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед банком відповідати за невиконання позичальником усіх його зобов'язань, що виникли з кредитного договору.

Також в забезпечення своєчасного і повного виконання кредитного зобов'язання банком на підставі договору іпотеки б/н від 16.04.2008 року прийнято від ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в заставу нерухоме майно - предмет іпотеки, а саме нежитлове приміщення - салон-перукарню «Азалія» загальною площею 52,7 кв.м. та розташована за адресою АДРЕСА_1.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань, у нього виникла заборгованість за кредитним договором станом на 03.07.2015 року в розмірі 71 105,50 доларів США, з яких - заборгованість по кредиту - 59 599,49 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 11 506,01 доларів США та 219 098,79 грн. заборгованість зі сплати пені.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 33 та ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

З урахуванням вказаних вимог закону та п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також колегія погоджується з висновом суду першої інстанції про відмову в одночасному стягненні з поручителя кредитної заборгованості.

Відповідно до вимог ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю, у рахунок погашення зазначеного боргу призводить до стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості одночасно як з боржника, так і з майнового поручителя за рахунок належного йому майна. За такої ситуації відбувається фактичне подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові.

Положення ч. 1 ст. 11 Закону № 898-ІV, яким установлена відповідальність майнового поручителя перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, передбачає право кредитора стягнути непокриту предметом іпотеки суму боргу з боржника у разі, якщо вартість іпотечного майна є меншою від заборгованості за основним зобов'язанням. Зважаючи на той факт, що чинне законодавство (ст. 39 Закону № 898-ІV) та відповідні роз'яснення (п. 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5) передбачають зазначення в рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки, беручи до уваги, що фактична ціна продажу цього майна в процесі його реалізації може змінюватися, вимога про стягнення суми боргу непокритого іпотечним майном повинна заявлятися лише після фактичного звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд вірно врахував, що одночасне звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить боржнику, в рахунок погашення зазначеного боргу та стягнення суми боргу з поручителя призведе до стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості одночасно. Вимога про стягнення суми боргу непокритого іпотечним майном повинна заявлятися лише після фактичного звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зважаючи на наведене колегія погоджується з висновком суду про відмову в цій частині позовних вимог, так як такі є передчасними.

Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни з мотивів зазначених апелянтом, немає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303,307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія судів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» - відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 02 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Я.Д. Горблянський

І.О. Максюта

В.Д. Фединяк