Ухвала суду № 51989456, 29.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 752/527/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Калініченко Л.С. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Аландаренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 10 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення у Голосіївському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2, ОСОБА_4 звернулися до Голосіївського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення у Голосіївському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності управління праці та соціального захисту населення у Голосіївському районі м. Києва щодо неповідомлення про право на отримання відповідної компенсації з дня отримання чорнобильського посвідчення незаконною та щодо неправомірної відмови у призначенні компенсації незаконною; вважати термін подачі заяви на отримання компенсації пропущеним з поважних причин; зобов'язання управління праці та соціального захисту населення у Голосіївському районі м. Києва нарахувати на ОСОБА_5 компенсаційну виплату у розмірі 9988,26 грн. та передати вказану інформацію до Київського виплатного центру; зобов'язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перерахувати вказані грошові кошти на соціальний рахунок ОСОБА_4 в Державному експортно-імпортному банку України №0381002774; звернути до негайного виконання постанову у розмірі всієї суми боргу.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 січня 2014 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вищевказаним судовим рішенням, позивачами подано апеляційну скаргу, в якій апелянти просять оскаржувану постанову скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 мають дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1

14.10.2003 року ОСОБА_5 було видано посвідчення дитини, яка потерпіла від наслідків Чорнобильської катастрофи.

07.07.2009 року позивач направив на адресу відповідача заяву про нарахування та передачу до виплатного центру інформації щодо необхідності виплати на користь ОСОБА_5 коштів відповідно до пункту 12 статті 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 29.04.2003 р.

14.07.2009 року позивачеві управлінням праці та соціального захисту населення у Голосіївському районі м. Києва надано відповідь із змісту якої, зокрема, вбачається, що ОСОБА_2 роз'яснюється порядок звернення та призначення громадянам компенсацій, допомог певних видів та пільг згідно з п. 12 ст. 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», перелік документів, які необхідно додати до заяви, а також те, що відсутні законні для призначення компенсаційної виплати на дитину ОСОБА_5 з 2003 року.

Не погоджуючись з такою відповіддю відповідача, позивачі звернулися до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 12 статті 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1 - 6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: забезпечення продуктами харчування потерпілих дітей, які не відвідують дитячі дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади (у тому числі і тих, які не знаходяться в обліковому складі шкіл), на суму середньої вартості харчування в цих закладах, що встановлюється органами місцевого самоврядування, або виплата грошової компенсації батькам за їх бажанням, якщо діти не перебувають на повному державному забезпеченні.

Згідно ст. 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Зазначені роз'яснення містяться у Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936.

У п. 1 Порядку зазначено, що він визначає механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінпраці.

Відповідно до п.3 Порядку призначення громадянам компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг здійснюється за єдиною заявою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. N 1146 "Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги" .

Виплата компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг у разі, коли вперше встановлено відповідний статус постраждалої особи і видано відповідне посвідчення, проводиться з дня подання громадянином заяви, але не раніше ніж з дня видачі йому посвідчення встановленого зразка.

Як вбачається з матеріалів справи, із заявою на отримання компенсації до управлінням праці та соціального захисту населення у Голосіївському районі м. Києва позивачі звернулися лише 07.07.2009 року.

При цьому, як було зазначено вище, ОСОБА_5 посвідчення дитини, яка потерпіла від наслідків Чорнобильської катастрофи було видано ще 14.10.2003 року.

Так, в даному посвідченні зазначено, що пред'явник посвідчення має право на пільги та компенсації встановлені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є офіційно оприлюдненим, а тому позивачам стало відомо про можливість отримання компенсації 14.10.2003 року при отриманні свідоцтва на ОСОБА_5, проте вказаним правом позивачі скористались лише в 2009 році. Тому вказану виплату позивачам було призначено саме з часу оформлення та подання до управлінням праці та соціального захисту населення у Голосіївському районі м. Києва відповідної заяви в липні 2009 року.

Стосовно позовної вимоги про визнання бездіяльності управління праці та соціального захисту населення у Голосіївському районі м. Києва щодо неповідомлення позивачів про право на отримання відповідної компенсації з дня отримання Чорнобильського посвідчення незаконною та щодо неправомірної відмови у призначенні компенсації незаконною, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із змісту п. п. 26, 27, 28 Положення про управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації №93 від 02.02.2009 року, управління проводить консультації, розглядає звернення громадян, підприємств, установ та організацій з питань, що належать до його компетенції, вживає відповідних заходів до усунення причин, які викликають скарги, роз'яснює громадянам положення нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції, інформує населення з питань, що належать до його компетенції через засоби масової інформації.

Так, про наявність права на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачі мали можливість знати з моменту отримання посвідчення дитини, яка потерпіла від наслідків Чорнобильської катастрофи, яке було видано ще 14.10.2003 року.

Так, доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Вищенаведене свідчить про те, що позивачі знали або повинні були знати про порушення своїх прав, свобод чи інтересів з жовтня 2003 року, тобто з моменту отримання посвідчення дитини, яка потерпіла від наслідків Чорнобильської катастрофи, оскільки Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є офіційно оприлюдненим, а тому покликання апелянтів на неналежне їх інформування відповідачем не заслуговує на увагу.

При цьому, оскільки відповідно до вимог п.3 Порядку виплата компенсацій проводиться лише з дня подання громадянином заяви, то позовні вимоги не можуть бути задоволенні в тій частині часового відрізку, який передбачений законодавством для заявлення позову у межах встановленого строку для звернення до суду, оскільки період, в який відбувається виплата компенсації не є процесуальним строком.

Крім того, що стосується відповіді, яка надана позивачеві управлінням праці та соціального захисту населення у Голосіївському районі м. Києва, колегія суддів приходить до висновку про відсутність в ній відмови у призначенні компенсації позивачу з боку відповідача, оскільки лист від 14.07.2009 року має інформаційний характер щодо порядку отримання вказаних компенсаційних виплат.

Враховуючи зазначене, правомірним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 10 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 06.10.2015 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Ісаєнко Ю.А.