Ухвала суду № 51989389, 01.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/635/15 Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

01 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Гнідіній М.Ю.,

за участю представника позивача Свистуна В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнітранс-Агро» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.07.2014 №0002142301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнітранс-Агро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з ПП «РВП-Плюс», код ЄДРПОУ 33536504, ТОВ «Гермес-ТрейдінгЧеркаси», код ЄДРПОУ 33585373 за період з 01.09.2013 по 31.12.2013, з ТОВ «Укртранслогістик-1», код ЄДРПОУ 38472524, ПП «Оатарі», код ЄДРПОУ 37478750 за період з 01.10.2013 по 31.10.2013.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 01.07.2014 №233/23-01-22-06/36619064 (далі по тексту - акт перевірки), в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього в сумі 916506,66 грн., в т.ч. за вересень 2013 року в сумі 159506,67 грн., жовтень 2013 року в сумі 278666,68 грн., листопад 2013 року в сумі 306666,67 грн. та грудень 2013 року в сумі 171666,67 грн.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2014 №0002142301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1145635,00 грн., в тому числі за основним платежем - 916508,00 грн., за штрафними санкціями - 229127,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення до органів ДФС скарги позивача було залишено без задоволення, а спірне податкове-повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 16.07.2014 №0002142301 протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Гермес-ТрейдінгЧеркаси» та ПП «Оатарі» в період, що перевірявся, мали реальний характер та прийшов до висновку, що визначення контролюючим органом підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки договори, укладені позивачем з ТОВ «Гермес-ТрейдінгЧеркаси» та ПП «Оатарі» носять безтоварних характер так, як не підтверджуються первинними документами.

Крім того, податковий орган посилається на акти органів ДПІ про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Оатарі» та ТОВ «Гермес-ТрейдінгЧеркаси», в яких встановлено відсутність у вказаних суб'єктів господарювання адміністративно-господарських можливостей для ведення господарської діяльності.

Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, за який проведено перевірку, позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Гермес-ТрейдінгЧеркаси» та ПП «Оатарі».

01 серпня 2013 року між позивачем (Довіритель) та ТОВ «Гермес-ТрейдінгЧеркаси» (Повірений) укладено договір доручення №84;

25 жовтня 2013 року між позивачем (Довіритель) та ПП «Оатарі» (Повірений) укладено договір доручення №829.

Умови вказаних договорів - ідентичні.

Відповідно до розділу 1 Договорів Довіритель доручає, а Повірений бере на себе зобов'язання по наданню обсягів транспортно-експедиційних послуг по відвантаженню зернових культур урожаю 2013 року.

Доручення вважається виконаним після підписання сторонами Акта виконаних робіт, Акт виконаних робіт є невід'ємною частиною даного договору.

Конкретні умови здійснення даних договорів, необхідна кількість транспортно-експедиційних послуг, і інші вказівки Довірителя наведені в Додатках до Договорів. Додатки є невід'ємною частиною даних договорів.

У період вересень-грудень 2013 року ТОВ «Гермес-ТрейдінгЧеркаси» оформлено надання позивачу транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 4767040,08 грн., в т.ч. ПДВ 794506,00 грн.

На підставі отриманих податкових накладних ТОВ «Компанія «Юнітранс-Агро» включило ПДВ на загальну суму 794506,69 грн. до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ у вересні 2013 року 159506,67 грн., жовтні 2013 року 156666,68 грн., листопаді 2013 року 306666,67 грн., грудні 2013 року 171666,67 грн.

У жовтні 2013 року ПП «Оатарі» було оформлено надання позивачу транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 732000,06 грн., в т.ч. ПДВ 122000,01 грн.

На підставі отриманих податкових накладних ТОВ «Компанія «Юнітранс-Агро» включило суми податку на додану вартість у розмірі 122000,00 грн. до складу податкового кредиту у декларації з ПДВ за жовтень 2013 року.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

На підтвердження здійснення господарських відносин за Договорами доручення позивач надав до суду: податкові накладні, акти надання послуг, реєстри отриманих податкових накладних.

Дослідивши акти здачі-приймання робіт, колегія суддів зазначає, що вказані акти відповідають встановленим вимогам.

З приводу доводів відповідача щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363, регламентують порядок перевезення вантажів різного виду та визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Визначені Правилами документи - ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна - є обов'язковими для використання авто-перевізниками з метою пред'явлення особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті і у сфері безпеки дорожнього руху.

Слід зазначити, що центральним податковим органом не видавались обов'язкові до виконання платниками податків акти щодо підтвердження товарно-транспортними накладними та подорожніми листами в податковому обліку пов'язаних з господарською діяльністю отриманих автотранспортних послуг.

Отже, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів позивача адміністративно-господарських ресурсів не підтверджене доказами, а зводиться лише до констатації вказаної обставини в акті перевірки. Крім того, податковим органом не проаналізовано, які ресурси необхідні для здійснення спірних операцій, а також не враховано можливість залучення інших (орендованих) ресурсів.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у них статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена.

Враховуючи те, що надання позивачу послуг підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірного формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Гермес-ТрейдінгЧеркаси» та ПП «Оатарі» у спірний період та наявність господарської мети при їх здійсненні.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та прийшов до помилкового висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська Ухвалу в повному обсязі виготовлено 05.10.2015 року

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.