Постанова № 51988701, 25.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 вересня 2015 року № 826/14438/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління

ДФС у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 30.10.2014 року №0001151701.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.10.2014 року №0001151701, яке Позивач вважає необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Крім цього, ОСОБА_1 зазначає, що Державною податковою інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві під час визначення грошового зобов'язання не перевірено чи повідомляв банк позичальника про анулювання суми заборгованості, чи дотримано процедуру анулювання (прощення) боргу і, як наслідок, обов'язку платника податків сплатити податки із цієї суми у встановленому порядку.

Представник Позивача та Позивач в судовому засіданні надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просили задовольнити позов в повному обсязі.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

В письмових запереченнях Відповідач обґрунтовує свою позицію наступним. Так, податковий орган зазначає, фізичною особою ОСОБА_2 не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за податковий (звітний) 2013 рік, не задекларовано дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у сумі 5655679,19 грн. у вигляді суми боргу, анульованого кредитором, не нараховано та не сплачено у бюджет податок на доходи фізичних осіб з зазначеної суми.

Враховуючи, що в судове засідання 11.08.2015 року не прибув представник Відповідача, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено позапланову невиїзну документальну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ФО ОСОБА_2 за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 рік.

За результатами податковим органом складено акт перевірки від 14.10.2014 року №3020/26-55-17-01/НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки)

В Акті перевірки зазначено наступні порушення: пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, а саме неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік та пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 961236,06 грн.

На підставі Акту перевірки Державною податковою інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.10.2014 року №0001151701, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 1201715,08 грн., у тому числі: за основним платежем - 961236,06 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 240479,02 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням Позивачем подано скарги до ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України, за результатом розгляду скарги ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 06.02.2015 року №368/М/26-15-10-08-16, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення та рішенням ДФС України від 31.03.2015 р. №2909/М/99-99-10-01-03-14, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу Позивача без задоволення.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З акту перевірки вбачається, що висновки щодо порушення Позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на те, що Позивачем не задекларовано дохід у розмірі 5655679,19 грн. у вигляді анульованої заборгованості за кредитним договором та не сплачено податок на доходи фізичних осіб за 2013 рік.

З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем (Позичальник), з однієї сторони та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» (Банк), з іншої сторони, укладено кредитний договір від 29.05.2008 року №14.14/08-КД.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між тими ж сторонами укладено іпотечний договір від 29.05.2008 року №14.14/08-ДІ, відповідно до якого ОСОБА_2 передано в іпотеку ВАТ «ВТБ Банк» нерухомість майна, зазначеного в п.1.3 цього договору, для забезпечення виконання зобов'язань в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором №14.14/08-КД від 29.05.2008 року та будь-якими додатковими угодами до нього.

Згідно з п.1.3 вказаного договору іпотеки Позивач передає в іпотеку квартиру АДРЕСА_2, яка складається з 4 жилих кімнат, загальною площею 117,00 кв.м., жилою - 62,70 кв.м.

У зв'язку з невиконанням Позивачем зобов'язань за кредитним договором, ВАТ «ВТБ Банк» звернулося до суду з вимогою стягнути заборгованості.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03.12.12 року у справі № 2-143/12 позов ВАТ «ВТБ Банк» було задоволено та з ОСОБА_1, і поручителя за кредитом - ОСОБА_3, було стягнуто солідарно суму 8 596 449, 44 грн.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27.03.2013 року рішення суду першої інстанції було частково змінено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.08.2013 року рішення суду апеляційної інстанції від 27.03.2013 року було скасовано, рішення суду першої інстанції від 03.12.2012 року - залишено в силі.

На підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03.12.12 року було видано виконавчий лист від 24.04.2013 року про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3 солідарно заборгованості за кредитним договором в сумі 8 499 785, 50 грн.

Виконавчий лист від 24.04.2013 року був пред'явлений до виконання, на підставі цього виконавчого документу було порушено виконавче провадження.

Позивач за згодою банку 26.09.2013 року продав квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що була предметом іпотеки, за ціною 2 219 490, 00 грн. Кошти від продажу квартири були спрямовані на погашення заборгованості перед банком.

Висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено Відповідачем на підставі листа ПАТ «ВТБ Банк» від 21.08.2014 року №6028/1-2 щодо нарахування ОСОБА_1 доходу за ознакою « 126» у вигляді анулювання (прощення) заборгованості, з повідомленням боржника про таке анулювання боргу та включенням суми прощення до податкового розрахунку за формою 1ДФ за ІІІ квартал 2013 року.

За результатами перевірки, контролюючим органом встановлено, що відповідну суму анульованої заборгованості за кредитним договором 29.05.2008 року №14.14/08-КД у декларації Позивача не відображено як суму додаткового блага, податок не сплачено, внаслідок чого контролюючим органом донараховано Позивачеві податок на доходи фізичних осіб у розмірі 961236,06 грн. та нараховано 240479,02 грн.

Згідно з абзацом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відтак, обов'язок для сплати фізичною особою податку на доходи фізичних осіб від отриманого додаткового блага, згідно абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, виникає за наступних обов'язкових умов: повідомлення кредитором щодо прощення кредитної заборгованості та отримання позичальником додаткового блага у формі суми анульованого боргу (що було виконано банком); включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного).

Під час розгляду справи, позивач зазначив, що докази того, що кредитор (ПАТ «ВТБ Банк») повідомив боржника (Позивача) рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу - відсутні.

Відповідачем під час розгляду справи доводи позивача жодним чином не спростовано, вимог суду щодо надання доказів повідомлення банком платника податків щодо прощення кредитної заборгованості та отримання позичальником додаткового блага у формі суми анульованого боргу, суду не надано.

На заяву від 27.08.2014 року Позивачем отримано копію повідомлення про анулювання боргу № 2962/100-2 від 26.09.2013 року та пояснення, що оригінал цього повідомлення було направлено на його адресу рекомендованим листом.

Отже, суд звертає увагу та погоджується з доводами Позивача, що з повідомлення № 2962/100-2 від 26.09.2013 року вбачається, що банком було направлено повідомлення за поштовою адресою, а саме: АДРЕСА_2, за якою Позивач ніколи не мешкав та не перебував.

З копій сторінок паспорта вбачається, що Позивач був зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 та за адресою АДРЕСА_3. Квартира за останньою адресою на день направлення повідомлення про анулювання боргу вже була продана.

Отже, наявні документи в матеріалах справи підтверджують, що Позивачем не було отримано оригіналу повідомлення про анулювання боргу за кредитним договором та зворотного Відповідачем не доведено.

Згідно із приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, сума грошового зобов'язання розрахована контролюючим органом без перевірки факту доведення до платника податків банком повідомлення щодо прощення кредитної заборгованості та отримання позичальником додаткового блага.

Не надано відповідних доказів щодо обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем і під час судового розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 30.10.2014 року №0001151701 є необґрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 30.10.2014 року №0001151701.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотирьохсот вісімдесяти семи грн. 20 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук