Постанова № 51985744, 23.09.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 р. Справа № 805/3227/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь

до відповідача: Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про: визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0005011700 від 12.05.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 м. Маріуполь, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0005011700 від 12.05.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на адресу позивача надійшов рекомендований лист від Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, в якому містилось податкове повідомлення - рішення № 0005011700 від 12.05.2015 року. Згідно вказаного податкового повідомлення - рішення позивачу стало відомо, що на підставі акту перевірки № 000348/05-83-17/НОМЕР_2 від 12.05.2015 року було встановлено порушення граничного строку сплати сум грошового зобов'язання з єдиного податку фізичних осіб. Позивач зазначає, що висновки викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та нормам діючого законодавства, а спірне податкове повідомлення - рішення прийняте з порушенням норм податкового кодексу.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Через канцелярію суду надав заперечення на адміністративний позов відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позиція позивача щодо наявності правових підстав для несплати податкових зобов'язань з єдиного податку з фізичних осіб є необґрунтованою та безпідставною.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця 03.08.2006 року за № 22740000000012096, включена до ЄДРПОУ за НОМЕР_2, перебуває на податковому обліку у Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

З матеріалів справи встановлено, що Орджонікідзевським відділенням Маріупольської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведена камеральна перевірка ПП ОСОБА_1, з питань своєчасності сплати єдиного податку, за результатами якої складено акт № 000348/05-83-17/НОМЕР_2 від 12.05.2015 року.

Актом перевірки встановлено порушення п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України, а саме не своєчасно сплачено єдиний податок з фізичних осіб по строку сплати: до 20 січня 2015 року за ставкою 243,60 грн.; до 20 лютого 2015 року за ставкою 243,60 грн., до 20 березня 2015 року за ставкою 243,60 грн.; до 20 квітня 2015 року за ставкою 243,60 грн.

Згідно письмових пояснень представника відповідача в акті перевірки припущено описку, щодо факту виявленого порушення, а саме замість порушення «не сплата єдиного податку» зазначено «не своєчасно сплачено».

На підставі акту перевірки, контролюючим органом прийнято спірне податкове повідомлення - рішення від 12.05.2015 року за №0005011700, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 487,20 грн.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 75.2 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Статтею 76 Податкового кодексу України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України зазначено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Згідно п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу(його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Позивач у позовній заяві зазначив, що не отримував акт перевірки № 000348/05-83-17/НОМЕР_2 від 12.05.2015 року та отримав лише оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 000348/05-83-17/НОМЕР_2 від 12.05.2015 року лише через два місяці після його складання.

Згідно пояснень представника відповідача судом встановлено, що Маріупольською ОДПІ спрямовано на адресу ФОП ОСОБА_1 матеріали перевірки (акт перевірки № 000348/05-83-17/НОМЕР_2 від 12.05.2015 року та податкове повідомлення - рішення № 0005011700 від 12.05.2015 року) одним поштовим відправленням відповідно до касового чеку від 14.07.2015 року без супровідного листа. Працівниками Орджонікідзевського відділення Маріупольської ОДПІ, де знаходиться на обліку позивач, в телефонному режимі було повідомлено підприємця про наявність порушень щодо оплати поточних платежів по єдиному податку, на що було отримано відповідь про відсутність її в межах м. Маріуполя у зв'язку зі складною загальносуспільною ситуацією та готовністю.

Суд зазначає, що податковим кодексом України передбачено, що контролюючий орган направляє (вручає) платнику податків акт перевірки, протягом трьох робочих днів.

З пояснень представника відповідача вбачається, що акт перевірки був направлений разом зі спірним податковим повідомленням - рішенням 14.07.2015 року, згідно фіскального чеку № 6092, але суд зазначає, що з наданого фіскального чеку не можливо встановити, що саме було направлено позивачу. Інших доказів, які підтверджували би факт направлення позивачу акту перевірки від 12.05.2015 року суду не надано.

Крім того, суд звертає увагу на те, що акт перевірки № 000348/05-83-17/НОМЕР_2 та податкове повідомлення - рішення № 0005011700 прийняті відповідачем 12.05.2015 року, а направлені позивачу лише 14.07.2015 року, що є порушенням вимог чинного законодавства.

В зв'язку з чим, відповідачем порушено норми діючого законодавства в частині вручення (направлення) позивачу акту перевірки та податкового повідомлення - рішення. Але суд зазначає, що це порушення не впливає на порушення, яке встановлено в акті перевірки № 000348/05-83-17/НОМЕР_2 від 12.05.2015 року.

Щодо прийняття спірного податкового повідомлення - рішення № 0005011700 від 12.05.2015 року суду зазначає, що перевіркою встановлено порушення п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно сплачено єдиний податок з фізичних осіб.

З матеріалів справи встановлено, що 20.11.2012 р. відповідачем подана заява про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2012 року, обрана ставка єдиного податку при переході на спрощену систему оподаткування в розмірі 20 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати по 2 групі.

Відповідно до п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Згідно п. 122.1 ст. 122 Податкового кодексу України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Перевіркою встановлено, що позивач не сплатив єдиний податок з фізичних осіб в строк: до 20 січня 2015 року за ставкою 243,60 грн., до 20 лютий 2015 року за ставкою 243,60 грн.,до 20 березня 2015 року за ставкою 243,60 грн., до 20 квітня 2015 року за ставкою 243,60 грн. що також підтверджується обліковою карткою позивача.

Суд пропонував позивачу надати докази сплати єдиного податку з фізичних осіб за спірний період, але позивачем зазначених доказів суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з облікової картки позивача, ФОП ОСОБА_1 з січня 2015 року не сплачує єдиний податок з фізичних осіб.

Відповідно до пояснень представника відповідача встановлено, що в акті перевірки допущено помилку, саме замість порушення «не сплата єдиного податку» зазначено «не своєчасно сплачено», але в розрахунку штрафної санкції в графі «Дата операції» вказано первинну дату тобто термін оплати та не вказано термін фактичної оплати, що свідчить про те, що дані суми залишились не сплачені.

Отже, прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення № 0005011700 від 12.05.2015 року є правомірним, оскільки позивач з січня 2015 року не сплачує єдиний податок з фізичних осіб.

Щодо посилання позивача на те, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669 від 02.09.2014 року (далі - Закон України № 1669) визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України № 1669 органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Суд зазначає, що з матеріалів справи встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних ФОП ОСОБА_1, з питань своєчасності сплати єдиного податку, тобто відповідно до вимог податкового кодексу України контролюючий орган проводить перевірку виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях(розрахунках) платника податків та без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Законом України № 1669 від 02.09.2014 року чітко визначено, що забороняється проведення планових та позапланових перевірок, камеральні перевірки не входять в зазначений перелік, тому посилання позивача на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» є безпідставними.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1 та 2 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0005011700 від 12.05.2015 року, не зважуючи на порушення відповідачем порядку направлення (вручення) позивачу акту перевірки та самого податкового повідомлення - рішення. В зв'язку з чим, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 містить вимоги майнового характеру.

На виконання Закону України «Про судовий збір» ФОП ОСОБА_1 відповідно до квитанцій № 31072015113216 від 31.07.2015 року сплатила судовий збір у сумі 182,70 грн., що складає 10 відсотків розміру ставки судового збору.

Оскільки позивачем на користь Державного бюджету України під час подання адміністративного позову, за вимоги майнового характеру сплачено грошові кошти з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», враховуючи ті обставини, що у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Укрвуглебуд» відмовлено, решта суми судового збору в розмірі 1644,30 грн. підлягає стягненню з позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання недійсним податкове повідомлення - рішення № 0005011700 від 12.05.2015 року - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 м. Маріуполь (87550, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Державного бюджету України (отримувач: УК/м.Слов'янськ/22030001, р/р 31214206784075 в ГУДКУ у Донецькій області, МФО банку834016, код ЄДРПОУ 37803368) судовий збору в розмірі 1644 (тисячі триста вісімдесят чотири) гривні 80 копійок.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Олішевська B.В.