Ухвала суду № 51981970, 10.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" вересня 2015 р. м. Київ К/800/1463/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді - Васильченко Н.В.,

суддів: Логвиненка А.О., Маслія В.І..

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі №826/11861/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВХС" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "ВХС" звернулось в суд з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просило, з урахуванням зміни позовних вимог, скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600452/2 від 10.04.2013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача були наявні всі документи, необхідні для визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Постановою окружного адміністративного суду м.Києва від 21 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року скасоване рішення суду першої інстанції та задоволені позовні вимоги. Визнане протиправним та скасоване рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600452/2 від 10 квітня 2013 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Київська міжрегіональна митниця Міндоходів звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 15 березня 2013 між ТОВ "ВХС" (покупець) та фірмою "VHS PENCERE AKS. SAN. VE DIS TIC. LND. STI" Туреччина (продавець) укладений зовнішньоекономічний контракт №01-01-01, згідно умов якого продавець зобов'язується поставити позивачу віконну фурнітуру. Відповідно до п.2.1 контракту сторонами застосовуються умови поставки Інкотермс 2010 EXW - Стамбул. Виробник вказаного товару - "VHS PLASTIK METAL SANAYI VE TICARET A.S" (Туреччина). На виконання умов контракту, між позивачем та продавцем підписана специфікація №1 від 4 квітня 2013 року до контракту, згідно якої продавець має здійснити постачання товару загальною вартістю 63101,50 євро.

Позивачем подана митна декларація від 9 квітня 2013 року №100250000/2013/053130 та документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару "Фурнітура з недорогоцінних металів, арматура та деталі кріплення для складання вікон з поворотною та поворотно-відкидною ступкою", а саме: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами №100/2013/0001705 від 15 березня 2013 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №408020300/2013/020123 від 8 квітня 2013 року; міжнародна автомобільна накладна (CMR) №223120 від 4 квітня 2013 року; книжка МДП (Carnet TIR) №GX.72336132 від 5 квітня 2013 року; документ №1 від 8 квітня 2013 року на підтвердження вартості перевезення товару; рахунок-фактура (інвойс) №191513-191514-191515 від 4 квітня 2013 року; пакувальний лист від 4 квітня 2013 року; контракт №01-01-01 від 15 березня 2013 року; специфікація до контракту №1 від 4 квітня 2013 року; договір доручення №64 про надання послуг з декларування товарів від 13 березня 2013 року; договір транспортного експедирування №3749 від 5 січня 2013 року; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами №26088860 Солом'янської ДПІ №8 від 20 березня 2013 року; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару №2730 від 4 квітня 2013 року; інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару №2730 від 4 квітня 2013 року; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2730 від 4 квітня 2013 року; декларація про походження товару №191513-191514-191515 від 4 квітня 2013 року; лист про навантаження б/н від 8 квітня 2013 року; лист щодо компаній "VHS" №25 від 9 квітня 2013 року.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення ТОВ "ВХС" митної вартості товару, на підставі митної декларації від 9 квітня 2013 року №100250000/2013/053130, за наявності сумнівів стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, відповідач дійшов до висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, внаслідок чого декларанту запропоновано подати додаткові документи: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта). Декларантом зазначено, що станом на 10 квітня 2013 року подача відповідних документів є неможлива.

Київською регіональною митницею 10 квітня 2013р. прийняте рішення №100250000/2013/600425/2 про коригування митної вартості товарів, імпортованих ТОВ "ВХС", згідно якого через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України та неподанням декларантом додаткових документів на письмову вимогу митного органу, митна вартість товару визначена за 6 (резервним методом). Згідно оскаржуваного рішення відповідачем не застосовані: метод 2-а, 2-б у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари; методи 2-в, 2-г через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем згідно чинного законодавства, оскільки у відповідача виникли обгрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товару, але позивач додатково витребувані документи не надав тому митниця мала право на прийняття спірних рішень

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що у митного органу не було підстав для прийняття рішень, що оскаржуються.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

За обставинами справи предметом спору є правомірність рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600452/2 від 10.04.2013.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п. п. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

Згідно ч. 8, 9 ст. 52 МК України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Відповідно ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

За змістом положень ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч. 3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За змістом ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу

Частиною п'ятою ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно ч. 9 ст. 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Судами встановлено, що Київською регіональною митницею виявлено, що серед поданих позивачем документів міститься лист від 13.02.2013 "Комерційна пропозиція" від відправника товару, в якому дані про вартість товару адресовані тільки для України, що суперечить суті прас-листа як комерційної пропозиції, яка повинна бути адресована необмеженій кількості потенційних покупців, а не для конкретної особи (країни).

Враховуючи зазначене, в розумінні ч.3 ст. 53 МК України, у митного органу виникли підстави вважати, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, внаслідок чого позивачу і було запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як вірно зазначив суд першої інстанції позивач не скористався правом надання митному органу додаткових витребуваних документів, про що 10.04.2013 повідомив Київську регіональну митницю листом №б/н. При цьому, не заслуговує на увагу посиланням позивача на Експертне дослідження №Ц-361 від 18.06.2013, як на належний та допустимий доказ протиправності оспорюваного рішення, оскільки вказаний висновок датований червнем 2013р., в той час як оспорюване рішення прийнято в квітні 2013р.

Згідно ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі ГАТТ).

Пунктом 2 (а) статті VII ГАТТ встановлено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Згідно з пунктом 2 (b) статті під "дійсною вартістю" повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

Згідно з ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.

Таким чином, судом першої інстанції обгрунтовано вказано на те, що оскільки позивачем у встановленому порядку не підтверджено заявлену митну вартість товару, як того вимагає закон, та враховуючи наявну в митниці цінову інформацію, застосувати перший метод визначення митної вартості було неможливо. Отже, визначення митної вартості правомірно здійснювалось відповідно до вимог законодавства шляхом послідовного використання методів визначення митної вартості.

Згідно п.3 ст. 3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 24.06.2009 № 602 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовуються такі джерела інформації, як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України (надалі - ЄАІС ДМСУ).

Судом було встановлено, що заявлена позивачем митна вартість товарів нижче рівня митної вартості таких товарів, час експорту яких є максимально наближеним до часу експорту оцінюваного товару, митне оформлення яких вже здійснено та інформація по яким містить в ціновій базі даних.

Оскільки, наданих позивачем документів було недостатньо для визначення митної вартості товарів за першим методом, Київська регіональна митниця не мала підстав для підтвердження митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Приписами статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не був застосований, оскільки у митного органу при визначенні митної вартості товару була наявна інформація, яка привела до виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості та ненадання позивачем належних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Частиною другою ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не використовувались у зв'язку з відсутністю цінової інформації у митного органу щодо митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, які імпортуються в Україну з тієї ж країни і час імпорту яких збігається з часом імпорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Для використання методів визначення митної вартості на основі віднімання (додавання) вартості у митного органу були відсутні основи для віднімання (додавання) вартості.

Таким чином, митницею обгрунтовано був застосований резервний метод визначення митної вартості.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, додатково наданий декларантом митному органу висновок експертної організації щодо підтвердження визначення митної вартості за ціною договору (контракту) є таким, що не спростовує доводів відповідача та не може бути врахований для підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору, оскільки як вбачається з п.6 висновку, контрактна (ринкова) вартість поворотно-відкидного запору, визначена експертом в сумі 1,13 євро/одиниця, в тому числі на підставі Інтернет ресурсу http://krasnodar.pulscen.ru/products/osnovnoy_zapor_pov_otk_ts_601_1100_9012321. При цьому, згідно інформації вказаного Інтернет ресурсу, вартість товару "Основной запор поворотно-откидной", становить 99,85 рубля/штука, що, станом на дату прийняття спірного рішення, становить 2,45 євро/штука.

Аналізуючи вищевказане, суд вважає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності визначеної митної вартості товару, що переміщується через митний кордон України.

Як вже було зазначено вище, митний орган може вимагати, а декларант має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товарів.

Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600452/2 від 10.04.2013 прийняте відповідачем у відповідності та у межах чинного законодавства.

Колегія суддів дійшла думки, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, вірно встановив характер спірних правовідносин та обґрунтовано застосував норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б призвели до ухвалення незаконного рішення, не вбачається.

Суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону.

Відповідно до ст.226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі №826/11861/13-а скасувати, постанову окружного адміністративного суду м.Києва від 21 жовтня 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: