Ухвала суду № 51981380, 01.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" вересня 2015 р. м. Київ К/800/12470/15

К/800/13519/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів: головуючої Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В.,

секретар судового засідання Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сортіс»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015 року

у справі № 826/2944/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сортіс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сортіс» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2013 року № 0006562202, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 39386018 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 37290944,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2095074,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08 листопада 2013 року № 0006562202 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток, а саме: основного платежу в розмірі 35542,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 8885,50 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2013 року № 0006562202 залишено без змін.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивачем та відповідачем подано касаційну скаргу з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд зазначає наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в період з 30.08.2013 року по 10.10.2013 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну планову перевірку ТОВ «СОРТІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 1427/2202/35265222 від 17.10.2013 року. В акті відображено порушення позивачем вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «СОРТІС» занижено валовий дохід на загальну суму 160284978,00 грн.; п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення витрат на загальну суму 142166,00 грн. На підставі висновків акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0006562202, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 39386018 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 37290944,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2095074,00 грн.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вимоги позивача в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток, а саме: основного платежу в розмірі 35 542, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 8 885, 50 грн. є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з такою позицією, зазначаючи наступне. Як встановлено судами, 01.03.2009 року між TOB «Гарант-Капітал», перейменоване в TOB «СОРТІС», (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладений договір про надання юридичних послуг № 01/03-09, фактичне виконання якого підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг за жовтень, листопад, грудень 2010 р. з доданими звітами та специфікацією послуг, в яких чітко відображена інформація про зміст та обсяг наданих юридичних послуг.

Суди правильно зробили висновок в цій частині, що наявні в матеріалах справи первинні документи складені у відповідності до приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ. Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Відповідно до п.п.5.3.9 цього Закону - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, валові витрати підтверджені наданими первинними документами, тому доводи податкового органу про незаконність судового рішення в цій частині є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Щодо частини позовних вимог, в якій відмовлено позивачу в їх задоволені, колегія суддів зазначає наступне. Як зазначено судами першої та апеляційної інстанції, під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено заниження валових доходів на загальну суму 160284978 грн. Суть порушення полягає в тому, що TOB «СОРТІС» протягом 4-го кварталу 2010 р., в 2011, та 2012 р. здійснювало операції з купівлі-продажу цінних паперів, які обертаються на ПАТ «Українська біржа» за участю TOB «Український центральний контрагент» та TOB «Біржовий центральний контрагент» на загальну суму 160284978 грн., але при цьому договори з власниками цінних паперів безпосередньо не укладались. Окрім того, грошові кошти з поточного рахунку позивача власникам цінних паперів не перераховувалися, документи, які підтверджують перерахування грошових коштів у сумі 160 284 978 грн. до перевірки не надані, а тому вони отримані безоплатно.

Станом на 01.01.2011 р. (набрання чинності Податковим кодексом України) вказані правовідносини були врегульовані таким чином. П.п. 153.8. ст. 153 цього кодексу встановлювались правила оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Для цілей цього підпункту під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, деривативів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. Під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту, крім придбання під час первинного розміщення) цінних паперів, деривативів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами в розрізі окремих видів цінних паперів, деривативів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, деривативів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів, деривативів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами, деривативами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу. Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, деривативів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів, деривативів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами, деривативами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду. Усі інші витрати та доходи платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, визначеними цим підпунктом, враховуються у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Кодексом.

Норми пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу не поширюються на операції, що здійснюються платником податку - емітентом з розміщення корпоративних прав або інших цінних паперів, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку - емітентом (п.п.153.9).

Суди застосувавши до даних правовідносин приписи абзацу 11 п. 153.9 ст. 153 ПК України, зазначили, що первинними документами для підтвердження доходів і витрат за операціями з цінними паперами та деривативами (похідними інструментами), що перебувають в обігу на фондовій біржі, можуть бути оригінали: для торговців цінними паперами - учасників фондової біржі - біржового звіту за звітний період; для платників податку - клієнтів торговців цінними паперами - учасників фондової біржі - звіту торговця цінними паперами, який формується на підставі біржового звіту та договору з таким торговцем.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суди передніх інстанцій зазначили, що зазначена норма лише вказує на один із способів підтвердження доходів і витрат платника податків, але не містить заборони щодо можливості застосування інших форм документального підтвердження даних бухгалтерського та податкового обліку позивача. Оскільки з досліджених виписок з реєстру угод ПАТ «Українська біржа» та біржових звітів судом встановлено лише відомості щодо здійснених операцій на ПАТ «Українська біржа» та ПАТ «Фондова біржа «ПФТС», але вони не містять всіх відомостей, які б вказували на факти щодо обставин надання позивачем брокерських послуг на користь третіх осіб, крім того, не надано змісту та стану розрахунків за операціями, які проводились на ПАТ «Українська біржа» та ПАТ «Фондова біржа «ПФТС». Суди погодились з доводами податкового органу, що придбані цінні папери є безоплатно отриманими.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору та оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначаючи про відсутність необхідних первинних документів, суди зобов'язані були враховувати, що операції з купівлі-продажу цінних паперів та діяльність біржі мають певні особливості, та потребують дотримання вимог як Податкового кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (до 01.01.2011 р.), та одночасно вимог Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", статті 27 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", приписів Положення про розрахунково-клірингову діяльність за договорами щодо цінних паперів та коштів, затвердженому рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 жовтня 2006 р. N 1001 (рішення втратило чинність згідно з рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25 березня 2014 року N 342, але було чинним на час здійснення операцій). Зазначене Положення № 1001 встановлювало правила здійснення клірингу та розрахунків, у тому числі грошового клірингу та розрахунків, за договорами щодо цінних паперів у Національній депозитарній системі, а також напрями контролю за здійсненням розрахунково-клірингової діяльності.

Крім того, застосовуючи до даних правовідносин приписи Податкового кодексу України, судам необхідно застосовувати саме ті приписи, які діяли під час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України, - підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві - залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сортіс»- задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015 року - скасувати в частині, в якій відмовлено в задоволені позовних вимог, та в цій частині справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2014 р.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.П. Юрченко

Г.К.Голубєва

М.В.Сірош