Ухвала суду № 51981358, 03.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2015 року м. Київ К/800/3005/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Голубєвої Г.К., Юрченко В.П.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Львівської митниці Міндоходів про зобов'язання нарахувати та виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Львівської митниці Міндоходів на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції із позовом в якому просив зобов'язати Львівську митницю Міндоходів (далі - відповідач) нарахувати та виплатити йому середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 13.06.2012 року по 10.07.2013 року, виходячи з розміру середньої заробітної плати станом на момент звільнення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що на відповідачеві лежав обов'язок негайно виконати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду у справі 2а/2570/1562/2012 від 12.06.2012 року в частині поновлення позивача на посаді незалежно від того, чи звертався позивач за примусовим виконанням судового рішення до органів державної виконавчої служби та до відповідача.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що постановлені із порушенням норм процесуального права, і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що законодавством передбачено два способи виконання судового рішення: негайне (добровільне) та примусове. Враховуючи конституційно закріплений принцип свободи вибору громадянами виду своєї трудової діяльності та з метою визначення свого бажання працювати після прийняття судового рішення про поновлення на посаді, необхідна ініціатива поновленої особи з цього питання перед працедавцем. Однак, позивач з питань щодо виконання судового рішення в частині поновлення на службі в митних органах не звертався. Затримка виконання судового рішення спричинена незалежними від відповідачів причинами, в тому числі діями та бездіяльністю позивача, а тому вищезазначена заява щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі задоволенню не підлягає.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ОСОБА_4 перебував на службі в митних органах з 01.09.1999 року, на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Мостиська» Львівської митниці з 04.02.2012 року, про що свідчить копія трудової книжки, яка міститься в матеріалах справи (а.с.95-99).

Наказом Державної митної служби України від 09.04.2012 року № 730-к «Про припинення перебування на державній службі» було припинено перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_4, за порушення Присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу».

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду у справі 2а/2570/1562/2012 від 12.06.2012 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012 року та Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року, позивача було поновлено на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Мостиська» Львівської митниці з 10.04.2012року та стягнуто з Львівської митниці на користь ОСОБА_4 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 10.04.2012 по день винесення постанови. Рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

Відповідно до наказу Державної митної служби України від 10.06.2013 року № 969-к скасований наказ Державної митної служби України від 09.04.2012 року № 730-к «Про припинення перебування на службі» та поновлено ОСОБА_4 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Мостиська» Львівської митниці з 10.04.2012 року (а.с 71).

На виконання зазначеного наказу Львівською митницею був виданий наказ від 11.06.2013 року № 704-к «Про оголошення наказу Державної митної служби України», в якому зазначено: ОСОБА_4 приступити до виконання обов'язків за посадою головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Мостиська» Львівської митниці (а.с. 72).

11.07.2013 року, на підставі особистої заяви позивача (а.с.75), Львівською митницею видано наказ №736-к «Про звільнення ОСОБА_4.», яким позивача звільнено 15.07.2013 року з посади головного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська» Львівської митниці, відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (а.с.73,74).

21.08.2013 року відбулася державна реєстрація припинення Львівської митниці в результаті її реорганізації (а.с.100, 101). Правонаступником Львівської митниці є Львівська митниця Міндоходів.

Відповідно до довідок Львівської митниці Міндоходів від 22.08.2013 №5/13-106 та від 12.09.2013 року №5/13-137 ОСОБА_4 була виплачена середня заробітна плата за час вимушеного прогулу за період з 10.04.2012 року по 12.06.2012 року (а.с. 65, 66, 87).

Позивач фактично приступив до виконання своїх посадових обов'язків на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська» Львівської митниці з 11.07.2013 року.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (ч. 1 ст. 255 КАС України).

За п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Враховуючи вищезазначені вимоги норм матеріального права, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що постанова Чернігівського окружного адміністративного суду у справі 2а/2570/1562/2012 від 12.06.2012 року про поновлення позивача на посаді підлягала негайному виконанню незалежно від наявності або відсутності виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене ст. 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Враховуючи те, що на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду у справі 2а/2570/1562/2012 від 12.06.2012 року позивачу було поновлена на роботі лише 11.07.2013 року, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у період з 13.06.2012 року по 10.07.2013 року.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в

адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Львівської митниці Міндоходів відхилити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі № 825/3006/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер Г.К. Голубєва

В.П. Юрченко