Ухвала суду № 51981264, 27.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2015 року м. Київ К/9991/38693/12

К/9991/40528/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Олендера І.Я.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби та Прокуратури Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року

у справі № 2а/1270/354/2012

за позовом Приватного підприємства «Сайд Маркет»

до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби,

за участю Прокуратури Луганської області,

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року, адміністративний позов Приватного підприємства «Сайд Маркет» (далі - ПП «Сайд Маркет»; позивач) до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби (далі - Алчевська ОДПІ Луганської області ДПС; відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001001600 від 23 грудня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Сайд Маркет» витрати із сплати судового збору в розмірі 16,09 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач та прокуратура оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій Алчевською ОДПІ Луганської області ДПС касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року, ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Прокуратура Луганської області в поданій касаційній скарзі, вказуючи на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційні скарги слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку поданих ПП «Сайд Маркет» уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень - жовтень 2010 року, за результатами якої складено акт № 2033/160-36526593 від 08 грудня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Алчевською ОДПІ Луганської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001001600 від 23 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 19 768 588,75 грн. (15 814 871,00 грн. - основний платіж, 3 953 717,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підприємством пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент подання відповідних уточнюючих розрахунків; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту за липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року та жовтень 2010 року (шляхом подання в листопаді 2011 року уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок) сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу постачальниками в період з липня 2010 року по жовтень 2010 року.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виписки на адресу позивача спірних податкових накладних; далі - Закон № 168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За правилами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, та не звернувся до контролюючого органу із скаргою, то він не має права включати до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, не підтверджену податковою накладною.

Водночас у випадку, коли право платника податку на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми податку на додану вартість, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в межах строку давності, встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виписки на адресу позивача спірних податкових накладних).

Крім того, враховуючи те, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, судові інстанції цілком обґрунтовано не прийняли до уваги доводи Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС та Прокуратури Луганської області про протиправність формування позивачем у листопаді 2011 року податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу в липні - жовтні 2010 року, адже за правилами пункту 198.6 статті 198 ПК України право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, на переконання відповідача та прокуратури, зберігається за платником протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на те, що на час складення податкових накладних, за якими контролюючий орган визнав незаконним здійснення уточнення податкового кредиту з податку на додану вартість, строк правової дії цих податкових документів визначено не було, а право платнику на подання уточнюючого розрахунку в разі самостійного виявлення помилок у показниках раніше поданих податкових декларацій надавалось протягом 1095 днів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли цілком обґрунтованого висновку про протиправність оспорюваного акту індивідуальної дії.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби та Прокуратури Луганської області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Олендер І.Я.

Острович С.Е.