Рішення № 51977187, 29.09.2015, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/6182/15-ц

Провадження № 2/750/2237/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 року м.Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова

у складі судді Логвіної Т.В.

при секретарі Примак Т.В.,

за участю позивача, представників сторін, третіх осіб,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в:

У червні 2015 року позивач звернулась до суду з позовом та просить встановити факт проживання однією сімєю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу, починаючи з 27 квітня 2001 року по 27 квітня 2006 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 07 серпня 1971 року ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - Дорошенко) Л. І. було укладено шлюб із ОСОБА_2 З часу реєстрації шлюбу подружжя постійно проживало разом, згодом зареєструвавши у якості їх спільної адреси квартиру АДРЕСА_1, де на даний час мешкає позивач. 22 жовтня 1972 року у позивачки та її чоловіка народилася донька ОСОБА_3, яка у 1996 році вийшла заміж, узяла прізвище чоловіка та виїхала разом із ним до Російської Федерації, де постійно проживає і дотепер. Зважаючи на наявність у позивачки статусу особи, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (2-а категорія), нею у листопаді 1997 року було отримано у власність квартиру № 9 у новозбудованому житловому будинку № 62 по вул. Незалежності у м. Чернігові, після набуття даного об'єкту нерухомості у власність, ОСОБА_1 вирішила зареєструвати місце свого постійного проживання саме за адресою цієї квартири. При цьому, спільним із ОСОБА_2 наміром ОСОБА_1 був наступний обмін обох наявних у розпорядженні вказаних осіб квартир на одну квартиру підвищеної комфортності та значної площі. Проте впродовж значного проміжку часу ОСОБА_2, за його твердженням, був не в змозі забезпечити збір необхідних документів для приватизації використовуваної ним для проживання ІНФОРМАЦІЯ_1. В результаті ряду непорозумінь, що виникали між позивачкою та ОСОБА_2 через проживання за різними адресами та тривалу неможливість реалізації запланованих заходів щодо облаштування нового спільного житла, за ініціативою ОСОБА_1 їх шлюб було розірвано на підставі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 вересня 1997 року, але згодом нею із ОСОБА_2 було повністю відновлено сімейні стосунки. Повторна реєстрація шлюбу була розцінена позивачкою та ОСОБА_2 як зайва формальність, зважаючи на те, що ОСОБА_1 стала постійно проживати у ІНФОРМАЦІЯ_2, вела разом із ОСОБА_2 домашнє господарство, мала з ним спільний бюджет, тобто зміст цих відносин і без його документального відображення мав всі ознаки повноцінного шлюбу. У жодному зареєстрованому шлюбі з іншою особою ані ОСОБА_1, ані ОСОБА_2, з 1997 року не перебували. У 2002 році з відома ОСОБА_1 одноосібно ОСОБА_2 було здійснено приватизацію квартири АДРЕСА_1. Після цього позивачкою було вирішено продати належну їй квартиру АДРЕСА_2, оскільки впродовж тривалого часу ОСОБА_1 не мала жодних намірів використовувати даний об'єкт нерухомості у тій чи іншій якості. З урахуванням того, що з часом ОСОБА_2 відчув значне погіршення свого стану здоров'я, на його прохання та за його письмової згоди 21 лютого 2006 року ОСОБА_1 знову зареєструвала своє місце постійного проживання за адресою свого чоловіка у якості члена його сім'ї. 27 квітня 2006 року ОСОБА_2 помер. Після його смерті ОСОБА_1 залишилася проживати одна у ІНФОРМАЦІЯ_2, де вона проживала разом з чоловіком, відповідно і на момент його смерті. Організацію поховання ОСОБА_2 було забезпечено позивачкою особисто, саме вона оплачувала супутні ритуальні послуги та отримала свідоцтво про поховання ОСОБА_2 Із заявою про прийняття спадщини протягом визначеного законом шестимісячного строку до нотаріальної контори позивач не зверталася, оскільки вважала, що фактичного прийняття нею спадщини у вигляді належного її чоловікові нерухомого майна цілком достатньо для виникнення відносин спадкування, а документальне оформлення набутого у власність майна не є надто терміновим. Окрім того, з боку спільної із ОСОБА_2 дочки позивачки, а так само з боку родичів покійного ОСОБА_1, вона отримала запевнення у тому, що жодна особа не має наміру претендувати на спадщину її чоловіка та здійснювати ті чи інші юридично значимі дії з метою оформлення своїх спадкових прав. На даний час відсутність документу, що у передбаченому законом порядку засвідчував би факт проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, унеможливлює для позивачки подання заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину та подальше оформлення спадкування належного спадкодавцеві майна.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали та просили його задовольнити. Позивач, допитана в якості свідка, пояснила суду, що у 1997 році вона розлучилася з ОСОБА_2, але у 1998 році вони знову почали проживати разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, у 2001 році чоловік захворів, потребував стороннього догляду, який вона здійснювала та проживала разом з ним до моменту його смерті.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив застосувати строк позовної давності.

Треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5, допитані в якості свідків, пояснили суду, що є сестрами померлого ОСОБА_2, позивач розлучилася зі своїм чоловіком ОСОБА_2 у 1997 році, але з 1998 року подружжя знову почало проживати разом ІНФОРМАЦІЯ_3, вони вели спільне господарство, позивач доглядала за чоловіком до самої смерті, про їх розлучення у 1997 році ніхто з родичів не знав та вони дізналися про це тільки після смерті ОСОБА_2

Третя особа ОСОБА_6 надіслала до суду письмові пояснення, зі змісту яких вбачається, що вона тривалий час проживає у Російській Федерації, не була обізнана про розірвання шлюбу між її батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які проживали разом та вели спільне господарство по вул. Шевченка, 37, та вона вважала, що ї мати ОСОБА_1 прийняла спадщину відповідно до чинного законодавства, у звязку з чим інші спадкоємці не вчинили ніяких юридично значимих дій з цього приводу.

Заслухавши пояснення, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 07 серпня 1971 року ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - Дорошенко) ОСОБА_7 було укладено шлюб із ОСОБА_2, від даного шлюбу народилася донька, ОСОБА_3, яка у 1996 році вийшла заміж та виїхала разом з чоловіком до Російської Федерації, де постійно проживає і на даний час.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 вересня 1997 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Через рік після розірвання шлюбу позивач та ОСОБА_2 відновили шлюбні стосунки, факт проживання ОСОБА_1 однією сімєю із ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 впродовж п'яти років до часу відкриття спадщини без реєстрації шлюбу підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: актом від 24 червня 2015 року, довідками паспортної служби КП ЖКГ Деснянського району м. Чернігова (а.с. 11, 15, 16, 17, 18, 20), показами позивача та третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5, допитаних в якості свідків, письмовими поясненнями третьої особи ОСОБА_6

27 квітня 2006 року ОСОБА_2 помер, актовий запис про смерть № 1237, здійснений відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського районного управління юстиції 27 квітня 2006 року.

Після його смерті ОСОБА_1 залишилася проживати у ІНФОРМАЦІЯ_2, організацію поховання ОСОБА_2 було забезпечено позивачкою особисто, що підтверджується квитанціями на отримання ритуальних послуг та атрибутів (а.с. 13, 14)

Відповідно до ч.2 статті 3 Сімейного кодексу України сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки.

Стаття 1223 ЦК України передбачає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно статті 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як пять років до часу відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України зазначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, *" встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Враховуючи фактичні обставини ситуації, що склалася, ОСОБА_1, відповідно до статті 1264 ЦК України, має право на спадкування за законом у четверту чергу. Відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України позивач вважається такою, що прийняла спадщину.

Згідно абзацу 1 пункту 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті З СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

Частинами 1 та 5 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. При цьому, частина З статті 1268 ЦК України вказує, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Стаття 1216 ЦК України визначає спадкуванням перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Стаття 1217 ЦК України вказує, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Стаття 1220 ЦК України вказує, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (стаття 1221 ЦК України).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина - право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України передбачає право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Пункт 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від ЗО травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказує, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи те, що позивач не звернулась до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини, оскільки проживала однією сімєю зі спадкодавцем та вважала, що здійснила дії на прийняття спадщини, беручи до уваги, що вона фактично вступила у володіння спадковим майном відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, на даний час спір між спадкоємцями відсутній, але позивач обрала спосіб захисту свого права власності, порушення якого має триваючий характер, звернувшись до Чернігівської міської ради як територіальної громади, яка не визнала в судовому засіданні поданий позов, що свідчить про наявність спору про право цивільне, таке підлягає захисту шляхом встановлення факту проживання однією сімєю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу, починаючи з 27 квітня 2001 року по 27 квітня 2006 року.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.3 СК України, ст.ст.10,11,212-215,224-226 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Встановити факт проживання однією сімєю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу, починаючи з 27 квітня 2001 року по 27 квітня 2006 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення в порядку ч. 1 ст. 294 ЦПК України.

Суддя