Рішення № 51970709, 06.10.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/4442/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1762/15 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Шевченка В. А. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10 серпня 2015 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення відсотків і пені за договором банківського вкладу та внесення змін до договору,

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача з позовом, в якому вказував, що між ним та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір про банківський строковий вклад «Стандарт» на 370 днів в іноземній валюті. 15 червня 2015 року та 20 липня 2015 року він звертався до відповідача із заявою про видачу процентів за вкладом, однак процентів банк не виплатив.

Посилаючись на зазначені обставини і уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути з відповідача проценти за вкладом в розмірі 155,01 доларів США, пеню у сумі 2541 грн. 60 коп. та зобовязати ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» внести зміни до договору про банківський строковий вклад «Стандарт» шляхом укладення додаткового договору.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 10 серпня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Банк» Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_3 155,01 доларів США.

В задоволенні позову в іншій частині відмовлено за необґрунтованістю вимог.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

При цьому зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що положення ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюються на спірні правовідносини і відмовив в стягненні пені. Крім того, вважає, що суд безпідставно не захистив його право на гарантоване повернення вкладу Фондом у разі визнання відповідача неплатоспроможним або відсутності такого права, шляхом зобовязання банку укласти додатковий договір.

Рішення суду не оскаржується в частині вирішення вимог щодо стягнення процентів за договором банківського вкладу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 06 жовтня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про банківській строковий вклад (депозит) «Стандарт» на 370 днів в іноземній валюті в доларах США зі строком повернення вкладу 11 жовтня 2015 року зі сплатою процентів в розмірі 12,50 % річних, які нараховуються та виплачуються у порядку, визначеному п. 4.1.3 Основних умов залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» (далі -Основні умови).

Згідно з п.3 укладеного договору вкладник має право отримувати суми процентів, нараховані на вклад, протягом строку дії договору щомісячно.

В п.9 договору сторони передбачили, що вкладник підписанням цього договору-заяви усвідомлює та погоджується з тим, що Основні умови разом з цим договором-заявою складають договір банківського вкладу та є його невідємними частинами.

Відповідно до п. 4.1.3, 4.3.2 Основних умов нараховані банком проценти зараховуються на рахунок для нарахування процентів за Вкладом. Виплата процентів проводиться банком протягом строку вкладу, визначеного договором, щомісячно, з 01 числа кожного місяця, наступного за місяцем внесення вкладу. Проценти, що не отримані вкладником у дату виплати, можуть бути отримані в будь-який робочий день після дати виплати.

Судом першої інстанції встановлено, що на вкладному рахунку позивача №32638.7.369695.001 в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» станом на 02 липня 2015 року обліковуються нараховані відсотки в розмірі 155,01 доларів США (а.с. 24).

15 червня та 20 липня 2015 року позивач звертався до відповідача з вимогою виплатити йому нараховані відсотки (а.с. 9, 25), але його вимога виконана не була.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, місцевий суд виходив з того, що банком порушені зобовязання щодо виплати позивачу нарахованих за вкладом процентів, тому вважав за необхідне стягнути проценти в розмірі 155,01 доларів США.

Рішення суду в цій частині не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо цієї частини.

Щодо вимоги про зобовязання відповідача внести зміни до договору банківського вкладу шляхом зобовязання укласти додатковий договір, суд виходив з того, що до договору відповідачем включені умови гарантування Фондом відшкодування коштів за даним вкладом, тому ця позовна вимога задоволенню не підлягає. Відмовляючи в стягненні пені, суд вважав, що положення ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюються на спірні правовідносини.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В п.9 договору сторони погодили, що вкладник підписанням цього договору-заяви усвідомлює та погоджується з тим, що Основні умови разом з цим договором-заявою складають договір банківського вкладу та є його невідємними частинами.

Згідно з п. 8.8, 8.9 Основних умов банк інформує вкладника, про те, що він є учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб України. Підписанням договору-заяви вкладник підтверджує, що до моменту укладення договору банк ознайомив його з тим, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб України гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб України відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб України банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається у національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб України банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Отже, з Основних умов вбачається, що відповідачем включені до договору умови гарантування Фондом відшкодування коштів за даним вкладом. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про протилежне є безпідставними.

Підписуючи договір - заяву про банківський строковий вклад, ОСОБА_3 підтвердив факт ознайомлення з Основними умовами та погодився з їх положеннями (п.9 договору банківського вкладу).

Отже, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України позивач не довів наявність істотного порушення договору, яке могло б бути підставою для задоволення вимоги про внесення змін до нього.

Таким чином, правильним є висновок суду щодо відмови в задоволенні позову в частині зобовязання відповідача внести зміни до договору банківського вкладу шляхом зобовязання укласти додатковий договір.

Однак, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з банку на користь вкладника пені, суд дійшов помилкового висновку, що положення ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо сплати пені на спірні правовідносини не поширюються.

Згідно з ч. 3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до положень ст. 1066 ЦК України, договір банківського рахунка є договором про надання послуг.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з п. 22 ст. 1 цього Закону споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Аналіз перелічених правових норм з урахуванням розяснень, що містяться у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовом про захист прав споживачів», дає підстави для висновку, що до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», поряд з іншими, належать відносини, які виникають при укладенні договору банківського рахунка.

Частиною 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

Оскільки укладеним між сторонами договором банківського вкладу не передбачено неустойки, має застосовуватися розмір пені, визначений законом. Крім того, відповідно до п. 7.1 Основних умов, які є невідємною частиною договору, у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Отже, за період з 16 червня 2015 року по 21 липня 2015 року з відповідача на користь позивача підлягало б стягненню 2541 грн. 60 коп. пені, виходячи з наступного розрахунку: 35 днів затримки х 105,45 дол. США х 3 % : 100 % = 110,72 дол. США х 22,03 грн. - курс дол. США на 21.07.15 р. = 2439,16 грн.; 1 день затримки х 155,01 дол. США х 3 % : 100 % = 4,65 дол. США х 22,03 грн. курс дол. США на 21.07.15 р.= 102,44 грн.; 2439,16 грн.+102,44 грн. = 2541,60 грн.

Але у звязку з тим, що 17 вересня 2015 року Правління НБУ України прийняло постанову № 612 «Про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до категорії неплатоспроможних і цього ж дня рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в банк введено тимчасову адміністрацію, норма ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не застосовується до спірних правовідносин в силу того, що під час дії тимчасової адміністрації нарахування неустойки заборонено.

У звязку з цим, рішення в частині відмови у стягненні пені на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні щодо мотивів відмови у задоволенні цих вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10 серпня 2015 року частково змінити, виключивши з його мотивувальної частини висновок суду про те, що положення ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо сплати пені на спірні правовідносини не поширюються.

Рішення суду залишити без змін в частині відмови у задоволенні позову щодо внесення змін до договору банківського вкладу.

Рішення набрало законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -