Рішення № 5195602, 23.04.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2009 р. Справа № 09/897

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі Лавріненко С.І., за участю представника позивача Баскевич Д.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія" м. Луганськ до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 м. Черкаси про стягнення 88671,77 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 88671,77 грн., у тому числі: 83326,42 грн. основного боргу по договору купівлі-продажу №2 від 01.01.2008 року, 2617,01 грн. договірної пені, 2371,48 грн. матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та 356,86 грн. три проценти річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 січня 2008 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу №2, на виконання якого позивач поставляв відповідачу товар (кондитерські вироби). В порушення умов договору відповідач розраховувався за отриману продукцію несвоєчасно та не в повному обсязі, тому згідно ст. ст. 530, 625, 692 Цивільного кодексу України з відповідача підлягають стягненню основний борг, договірна пеня, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та три проценти річних.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання шляхом направлення ухвали суду за адресою, вказаною у позовній заяві, рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та незявлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, вказав, що відповідач ухиляється від добровільного виконання зобовязань по договору.

Згідно ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

01 січня 2008 року сторони уклали договір купівлі-продажу №2 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець (позивач у справі) зобовязався передати у власність покупця (відповідач у справі) товар, а покупець зобовязався прийняти і оплати товар, найменування, кількість, ціна і сума якого вказані у попередньо узгодженій специфікації, яка є невідємною частиною цього Договору (п.1.1 Договору).

Згідно пункту 4.1 Договору товар поставляється партіями, партією вважається поставка по одній специфікації та накладній.

У пункті 6.1 сторони встановили, що покупець проводить оплату з відстрочкою платежу на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідно до п. 7.1 Договору за прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент оплати від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє покупця від оплати основного боргу.

На виконання умов Договору позивач у період з 16.12.2008 року по 23.12.2008 року поставив відповідачу товар на загальну суму 97993,55 грн., що підтверджується накладними від 16.12.2008р. №4152, ві 23.12.2008р. №4212, від 23.12.2008р. №4213 та податковими накладними від 16.12.2008р. №199, від 23.12.2008р. №271, від 23.12.2008р. №272.

В порушення умов договору відповідач за отриманий товар розраховувався не в повному обсязі та з порушенням строків оплати, встановлених Договором. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 83326,42 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків та поясненнями представника позивача у судовому засіданні.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Договір купівлі-продажу, укладений сторонами, на який посилається позивач, як на правову підставу виникнення у нього права на стягнення заявленої суми, за правовою природою суд вважає договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі ГК України). Загальні умови виконання господарських зобовязань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати заперечення проти позову.

З огляду на викладені норми законодавства та докази, наявні у справі, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 83326,42 грн. основного боргу за поставлений товар.

Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідачем не надано відповідних доказів та не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР (далі ЗУ №543).

Статтями 1, 3 зазначеного Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач нарахував відповідачу 2617,01 грн. договірної пені із застосуванням обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розрахунок пені судом перевірено, він є обґрунтований та нарахований правильно.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сторони у договорі не встановили інший розмір процентів, отже відповідач обґрунтовано нарахував 2371,48 грн. інфляційних та 356,86 грн. трьох процентів річних від простроченої суми.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 83326,42 грн. основного боргу, 2617,01 грн. договірної пені, 2371,48 грн. матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та 356,86 грн. три проценти річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме 886,72 грн. в рахунок оплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 1004,72 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія", м. Луганськ, вул. Карла Лібкнехта, 16а, ідентифікаційний код 24188280 83326,42 грн. основного боргу, 2617,01 грн. договірної пені, 2371,48 грн. інфляційних, 356,86 грн. три проценти річних та 1004,72 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

СуддяН.М.Курченко

Повне рішення підписано 24 квітня 2009 року.