Рішення № 5195587, 21.04.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.04.09 Справа № 9/94-09.

За позовом Приватної виробничо-комерційної фірми«ОАС»,

м.Конотоп, Сумської області

до відповідачів: 1. Концерну «Військторгсервіс», м.Київ

2. Приватного підприємця ОСОБА_2,

с.Красне , Бахмацького району, Чернігівської області

про усунення перешкод в користуванні орендованим майном,

СУДДЯ М.С. ЛУЩИК

Представники сторін:

від позивача : Петренко Н.А.

від 1-го відповідача : Пономарчук О.О., Довіреність №150 від 20.01.2009р.

від 2-го відповідача: ПП ОСОБА_2

ОСОБА_5, Довіреність б/н від 24.03.2009р.

Суть спору: Позивач просить суд зобовязати 2-го відповідача звільнити приміщення площею 1321,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 на 1-му та 2-му поверхах будівлі магазину “Універмаг”; зобовязати 1-го відповідача передати приміщення площею 1321,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 на 1-му та 2-му поверхах будівлі магазину “Універмаг” позивачу; стягнути з 2-го відповідача судові витрати.

1-й відповідач згідно відзиву на позовну заяву проти позову частково заперечує та просить суд прийняти рішення, яким відмовити позивачеві в позові в частині вимог про зобовязання Концерну “Військторгсервіс” передати приміщення площею 1321,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, на 1- му та 2- му поверхах будівлі магазину “Універмаг”, оскільки передача предмету Договору вищезазначеного приміщення, оформлено належним чином відповідним Актом приймання-передачі від 31.12.2008р. (копія в справі), а тому відповідач 1 вважає доведеним той факт, що зобовязання за Договором в редакції від 31.12.2008р. в частині передачі позивачу майна, були виконані ним в повному обсязі. В решті позовним вимог, 1-й відповідач вважає вимоги позивача правомірними.

2-й відповідач згідно відзиву на позовну заяву просить суд повністю відхилити позовні вимоги позивача посилаючись на те, що жоден наслідок для припинення умов Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить державній власності від 25.10.2003р. №140/Д-4 не настав, навпаки, даний Договір пролонговано відповідною Додатковою угодою від 31 липня 2008 року. Укладаючи Договір №140/Д-4 від 25.10.2003р. сторони досягли домовленості про те, що цей Договір може бути достроково розірваний на вимогу Орендодавця (1-го відповідача) , якщо Орендар (2-ц відповідач) не виконує певних умов Договору. При цьому, 2-й відповідач просить суд врахувати, що будь-яких пропозицій щодо розірвання зазначеного Договору та додаткових угод до нього не надходило. Всі умови Договору від 25.10.2003р. №140/Д-4 ним виконуються в повному обсязі і належним чином.

08.04.2009р. до господарського суду 2-м відповідачем було подано клопотання в якому від просить призначити каліграфічну експертизу щодо Додаткової угоди про передачу прав та обовязків від 31.12.2008р. до Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №140/Д-4 від 25.10.2003р. , оскільки 2-й відповідач заперечує факт підписання зазначеної додаткової угоди.

Позивачем надано до суду письмове заперечення на клопотання 2-го відповідача про призначення експертизи, позивач вважає дане клопотання 2-го відповідача необґрунтованим і таким, що призводить до затягування розгляду справи. Крім цього, позивач просить суд врахувати, що візуально підпис на оригіналі Додаткової угоди абсолютно ідентичний підпису ПП ОСОБА_2, який ним проставлений у відзивах на позовну заяву, клопотанні про призначення експертизи та інших документах.

В судове засідання було подано до суду оригінал Додаткової угоди від 31.12.2008р. до Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №140/Д-4 від 25.10.2003р.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання 2-го відповідача про призначення «каліграфічної» експертизи не підлягає задоволенню, оскільки візуально порівнюючи підписи ПП ОСОБА_2 в документах, а саме в оригіналі Додаткової угоди від 31.12.2008р. з його підписами на документах, що маються в матеріалах даної справи, можна зробити висновок про ідентичність підписів. Крім цього, слід зазначити, що пунктом 1.2. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена Наказом міністерства юстиції №55/5 від 08.10.1998р., яка містить вичерпний перелік основних видів експертиз, які можуть бути проведені, експертизи, призначення якої просить 2-й відповідач (каліграфічної), не існує взагалі.

Крім цього, 17.04.2009р. 2-й відповідач надіслав до суду письмове клопотання в якому просить суд не брати до уваги Додаткову угоду від 31.12.2008р. як доказ про передачу відповідний прав та обовязків орендаря, оскільки дана додаткова угода не оформлена належним чином вона не включає в себе всі істотні умови окремого договору оренди та має законодавчо не встановлену форму додаткової угоди. 2-й відповідач вважає, що Договір №140/Д-4 від 25.10.2003р., який було укладено між 1-м та 2-м відповідачем, діє і на даний час, оскільки у порядку визначеному законодавством (ст.795 ЦК України) повернення наймачем предмета договору найму не відбулося і належним чином не оформлено. А тому Договір №140/Д-4 від 25.10.2003р. фактично є укладеним, не припиненим, діє на даний час і по 2019 рік. З огляду на вищевикладене, 2-й відповідач просить суд визнати Додаткову угоду про передачу прав та обовязків від 31.12.2008р. недійсною.

Розглянувши вищезазначене клопотання 2-го відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне: відповідно до ст..60 ГПК України, відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. У зазначеному клопотанні 2-го відповідача, ним зазначена вимога про визнання Додаткової угоди про передачу прав та обовязків від 31.12.2008р. недійсною, але суд не може розглянути дану вимогу, оскільки вона за своєю правовою природою має бути відображена у відповідній позовній заяві. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Таким чином, клопотання 2-го відповідача про визнання Додаткової угоди про передачу прав та обовязків від 31.12.2008р. недійсною не може бути розглянуто судом в межах провадження по даній справі в звязку з відсутністю зустрічного позову оформленого належним чином.

21.04.2009р. від позивача надійшла письмова заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач відмовляється від позовних вимог в частині зобовязання 1-го відповідача Концерну “Військторгсервіс” передати приміщення площею 1321,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, на 1- му та 2- му поверхах будівлі магазину “Універмаг”, оскільки зазначене приміщення фактично вже передане позивачу. На підставі викладеного, позивач просить припинити провадження по даній справі в даній частині позову у відповідності до п.4 ст.80 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, суд встановив наступне:

Між Головним управлінням торгівлі Тилу Міністерства оборони України, правонаступником якого відповідно до Наказу Міністра оборони від 31.01.2006 року №47 є Концерн «Військторгсервіс» (Відповідач 1) та Приватним підприємцем Па кленовим К.В. (Відповідач -2) було укладено Договір оренди індивідуально визначеного майна від 25.10.2003р. за №140/Д-4.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2008р. між ПП ОСОБА_2 (Орендар за вищезазначеним Договором) та позивачем Приватною виробничо-комерційною фірмою «ОАС» було укладено Додаткову угоду до Договору оренди індивідуально визначеного майна від 25.10.2003р. за №140/Д-4 (надалі Договір) , якою було внесено зміни до даного Договору зі змінами та доповненнями.

Відповідно до Додаткової угоди від 31.12.2008р., у звязку з припиненням зобовязань за Договором з боку 2-го відповідача, усі права та обовязки за Договором, які виконував Орендар (2-й відповідач) переходять до Правонаступника Орендаря за Договором - Приватній виробничо-комерційній фірмі «ОАС», окрім наявної та несплаченої кредиторської заборгованості за Договором. Дана додаткова угода набрала чинності з 31.12.2008р., підписана повноважними представниками позивача та 2-го відповідача.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи факт укладання вищезазначеної додаткової угоди погоджувався з 1-м відповідачем , як Орендодавцем, про що свідчить відповідний лист Концерну «Військторгсервіс» від 28.12.2008р. №28/12/08, згідно якого 1-й відповідач зазначає, що не заперечує проти передачі прав та обовязків за Договором , які виконував Орендар ПП ОСОБА_2 до Приватної виробничо-комерційної фірми «ОАС».

Таким чином, вищезазначена Додаткова угода за змістом є Договором (правочином), згідно з якою орендар - наймач (ПП ОСОБА_2.) передав свої права та обовязки третій особі ПВКФ «ОАС», а сам вибув з Договору.

У подальшому, з метою врегулювання правовідносин, що виникли після укладання зазначеної Додаткової угоди, Концерн «Військторсервіс» та ПВКФ «ОАС» відповідною Угодою від 31.12.2008р. внесли зміни до Договору оренди індивідуально визначеного майна від 25.10.2003р. за №140/Д-4, виклавши його у новій редакції із визначенням Орендаря за Договором - Приватної виробничо-комерційної фірми «ОАС».

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що при обстеженні орендованого за Договором майна, було встановлено, що нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, 2-й відповідач ПП ОСОБА_2 не звільнив і продовжує безпідставне їх використання без належного оформлення, створює перешкоди у здійсненні Позивачем права користування і розпорядження орендованими приміщеннями відповідно до Договору, чим порушує права позивача, як Орендаря за договором.

Позивач просить суд врахувати, що факт безпідставного використання ПП ОСОБА_2 нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 підтверджується відповідним актом огляду орендованого майна, який 2-й відповідач відмовився підписати. Звернення позивача до 2-го відповідача з вимогою усунути перешкоди у користуванні майном залишились з боку 2-го відповідача без реагування.

На підставі викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги в частині зобовязання ПП ОСОБА_2 звільнити приміщення за адресою: АДРЕСА_2 площею 1321.1 м.кв, на 1 та 2 поверхах будівлі магазину «Універмаг». В іншій частині позову позивач просить провадження припинити за п.4 ст.80 ГПК України.

Оцінивши надані сторонами документи та докази по справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням наданої до суду позивачем заяви про уточнення позовних вимог , виходячи з наступного:

Відповідно до вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та актами законодавства України користувачу надається право захисту обєктів , що передані у користування, на рівні прав, визначених законодавством України щодо захисту прав власності.

Факт набуття позивачем ПВКФ «ОАС» прав орендаря підтверджується угодою від 31.12.2008р. згідно якої ПП ОСОБА_2 передав свої право та обовязки за Договором оренди індивідуально визначеного майна від 25.10.2003р. №140/Д-4 Приватній виробничо-комерційній фірмі «ОАС» та Угодою від 31.12.2008р. про внесення змін до вищезазначеного Договору від 25.12.203р. (нова редакція в справі), згідно якого Концерн «Військторгсервіс» зобовязується передати ПВКФ «ОАС» (Орендарю) нежитлові приміщення площею 1321.1 м.кв., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, а також не вчиняти дій, які б перешкоджали б Орендарю користуватися орендованим майном на умовах Договору.

Ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

2-й відповідач не подав до суду доказів звільнення приміщення за адресою: АДРЕСА_2, яке ним орендувалося до укладання з позивачем Додаткової угоди від 31.12.2008р., а тому фактично, ним порушено зобовязання визначене в Додатковій угоді від 31.12.2008р. у вигляді його невиконання.

Відповідно до ст.620 ЦК України, у разі невиконання боржником обовязку передати кредиторові у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобовязання.

Крім цього, ст.ст.27, 28 та ст.29 Закону України «Про оренду державного комунального майна» від 10.12.1992р. №2269 також передбачено, що у разі розірвання Договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобовязаний повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. За невиконання зобовязань за договором оренди, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та Договором. Позивачеві забезпечуються захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством для хористу права власності.

Передача 1-м відповідачем Позивачу предмету Договору приміщення площею 1321.1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 на 1-му та 2-му поверхах будівлі «Універмаг» оформлено належним чином Актом приймання-передачі від 31.12.2008р. (в справі).

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що зобовязання за Договором в частині передачі Позивачу майна, були виконані 1-м відповідачем в повному обсязі.

Цивільні правовідносини повязані зі зміною особи у зобовязанні, визначені статтями 512 522 ЦК України.

Реалізовуючи зазначені права, позивач та 2-й відповідач оформили у простій письмовій формі у вигляді Додаткової угоди від 31.12.2008р. свою згоду про те, що 2-й відповідач передав свої права та обовязки третій особі ПВКФ «ОАС», а сам вибув з Договору.

Наявність погодження даної Додаткової угоди з 1-м відповідачем свідчить про те, що 1-й відповідач підтверджує припинення прав та обовязків 2-го відповідача за Договором, окрім наявної та несплаченої кредиторської заборгованості за Договором.

Однак, в судовому засіданні було встановлено, що 2-й відповідач після вибуття з відносин по Договору, займані приміщення площею 1321.1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 на 1-му та 2-му поверхах будівлі «Універмаг» не звільнив, що спричинило порушення прав та інтересів позивача.

Таким чином, вимоги позивача в частині зобовязання 2-го відповідача - ПП ОСОБА_2 звільнити приміщення за адресою: АДРЕСА_2 площею 1321.1 м.кв, на 1 та 2 поверхах будівлі магазину «Універмаг» підлягають задоволенню. В іншій частині позову провадження по справі підлягає припиненню за п.4 ст.80 ГПК України в звязку з відмовою позивача від позову щодо зобовязання 1-го відповідача передати позивачу приміщення площею 1321,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 на 1-му та 2-му поверхах будівлі магазину “Універмаг”.

Відповідно до ст.49 ГПК України, з 2-го відповідача на користь позивача відшкодовуються витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 44, 49,82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватної виробничо-комерційної фірми «ОАС» - задовольнити.

2. Зобовязати Приватного підприємця ОСОБА_2 (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серія НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце державної реєстрації: АДРЕСА_3, місце поживання 41600, АДРЕСА_1) звільнити приміщення площею 1321,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 на 1-му та 2-му поверхах будівлі магазину “Універмаг”.

3. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серія НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце державної реєстрації: АДРЕСА_3, місце поживання 41600, АДРЕСА_1) на користь Приватної виробничо-комерційної фірми «ОАС» (41600, Сумська область, м.Конотоп, вул..Клубна, 95, рах.26009301323284 у філії ЗАТ «ОТП Банк» в м.Суми, МФО 37977, код 30196254) 85 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позову провадження по справі - ПРИПИНИТИ .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяЛУЩИК М.С.

Повний текст рішення підписано 24.04.2009р.