Ухвала суду № 51950355, 30.09.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/377/2015(м)

266/3913/14-к

Категорія ст. 185 ч.2, 186 ч.2, 187 ч.2 КК України Головуючий у 1 інстанції: Курбанова Н.М.

Доповідач: Топчій Т.В.

УХВАЛА

іменем У к р а ї н и

30 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді ТопчійТ.В суддів Шапара Ю.І., Свіягіної І.М.

секретаря Меркулової Я.О.

за участю прокурора Сухаревої К.О.

захисника Лаюрова В.О.

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Лаюрова В.О. на вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 липня 2015 року за кримінальним провадженням № 12014050780000538 внесеного до ЄРДР 21.04.2014 р. яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Маріуполя Донецької області, українець, громадянин України, маючий середньо-спеціальну освіту, непрацюючий, неодружений, раніше не судимий, зареєстрований та мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1,-

визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 186 ч.2 КК України та засуджений до покарання в виді 5 років позбавлення волі, за ст.187 ч.2 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить обвинуваченому.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 7880 гр. та моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. Зарафшан Навоійської області республіки Узбекистан, татарин, не працюючий, неодружений, раніше судимий:

1) 17.12.2009 року Першотравневим районним судом Донецької області за ст. 309 ч.2,75 КК України до 2 років позбавлення волі з випробуванням на 2 роки;

2) 05.10.2010 р. Жовтневим райсудом м. Маріуполя Донецької області за ст.186 ч.3,70 ч.1 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 26.07.2013 р умовно - достроково на 1 рік 5 місяців 1 день;

3) 07.11.2014 р. Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за ст. 187 ч.1,71 ч.1 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, мешкаючий за адресою: АДРЕСА_2,-

визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч.2 КК України та засуджений до покарання у виді 4 років позбавлення волі, за ст.186 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі, за ст.187 ч.2 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності. Відповідно до вимог ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності. На підставі ст. 70 ч.4 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Жовтневого райсуду м. Маріуполя від 07.11.2014 р. більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 майнову шкоду у розмірі 6050,00 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 липня 2015 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними за вчинення кримінальних правопорушень при наступних обставинах.

21.04.2014 року, приблизно о 14-00 годині, ОСОБА_3, керуючись корисливим мотивом, повторно, з метою таємного викрадення чужого майна, знаходячись в крамниці «Садко», розташованій по АДРЕСА_3, шляхом вільного доступу, таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_7, а саме: мобільний телефон « LG-P 705», , в якому знаходилася сім-карта оператора мобільного зв'язку «Київстар», завдавши таким чином майнову шкоду потерпілій на суму 1077, 50 грн, після чого з місця події зник.

Він же, 05.05.2014 року, приблизно о 01 годині 00 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у кімнаті АДРЕСА_4, діючи умисно,повторно, керуючись корисливими мотивами, з метою заволодіння майном ОСОБА_8, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої, що виразилося у нанесенні декількох ударів руками та ногами у область голови і тіла потерпілої ОСОБА_8, чим заподіяв останній фізичний біль, відкрито викрав у потерпілої майно, а саме: золотий ланцюжок, золоті сережки, мобільний телефон марки «Нокіа 2690», з сім-картою мобільного оператора Київстар, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 9525 грн, після чого з місця події зник.

Він же, 22.05.2014 року, знаходячись у АДРЕСА_5, діючи умисно, таємно, керуючись корисливим мотивом, шляхом вільного доступу, викрав у потерпілої ОСОБА_6 з полиці мебельної шафи, розташованої в дитячій кімнаті: золотий ланцюг, золотий кулон «Хрестик», три срібних каблучки, цифровий фотоапарат «Сапоп», грошові кошти у сумі 400 грн., пакет з косметикою та косметичними виробами фірми «Ейвон». Вказане майно належало ОСОБА_6, якій ОСОБА_3 заподіяв майнову шкоду на загальну суму 6050 грн. 21 коп., після чого з викраденим з місця події зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Він же, 27.05.2014 р., приблизно о 15 годині 30 хвилин, за попередньою змовою, групою осіб з невстановленою в ході слідства особою, знаходячись на сходовому майданчику третього поверху другого під'їзду будинку АДРЕСА_6, діючи навмисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, з застосуванням насильства що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, яке виразилося в нанесенні удару рукою у обличчя ОСОБА_9 шляхом ривка, відкрито заволодів майном ОСОБА_9, а саме золотим ланцюжком 585 проби вагою 16 грам, вартістю 10000 грн. та золотим хрестиком 585 проби вагою 5 гр, вартістю, 5000 грн., спричинивши тим самим потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 14 700 гривень, після чого з місця події зникли.

Він же, 03.06.2014 року, приблизно о 16 годині 20 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у під'їзді АДРЕСА_7, діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, з метою заволодіння майном ОСОБА_10, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя, і здоров'я потерпілої, що виразилося у здійсненні поштовху у плече потерпілої ОСОБА_10, чим заподіяв їй фізичну біль, відкрито викрав у останньої майно, а саме: золотий ланцюжок, вартістю 3710 грн.; металеву підвіску, яка матеріальної цінності не представляє, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_10 майнову шкоду на вказану суму.

ОСОБА_3 09.06.2014 року, приблизно о 15-00 годині, як особа, яка раніше вчинила розбій, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2, знаходячись в магазині «Зоотовари», розташованому на території ринку «Застава» по АДРЕСА_8, керуючись корисливим мотивом, діючи навмисно, переслідуючи мету розбійного нападу, напали на потерпілу ОСОБА_11, що виразилося в застосуванні ОСОБА_12 насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої, яке виразилося в нанесенні удару кулаком у обличчя ОСОБА_11, від якого остання впала та втратила свідомість, подавив тим самим волю ОСОБА_11 до опору та разом з ОСОБА_3 заволоділи її майном, а саме золотим ланцюжком та золотими сережками, чим заподіяли потерпілій ОСОБА_11 майнову шкоду на загальну суму 4040,30 грн., після чого з викраденим зникли.

ОСОБА_2 11.06.2014 р., приблизно о 15 годині 30 хвилин, знаходячись в магазині «Зоотовари», розташованому в будинку АДРЕСА_9, керуючись корисливим мотивом, діючи навмисно, повторно, переслідуючи мету відкритого заволодіння чужим майном, застосував насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, яке виразилося в нанесенні декількох ударів рукою у обличчя ОСОБА_13 заподіяв тим самим їй тілесні ушкодження у вигляді крововиливу під шкіру у проекції ментального відділу нижньої шелепи ліворуч з переходом на область підборіддя ліворуч і нижнього кута рота, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, подавив тим самим волю ОСОБА_13 до опору, після чого заволодів її майном, а саме золотим ланцюжком срібною ладанкою, золотим ланцюгом з золотим хрестиком, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_13 майнову шкоду на загальну суму 7880 гривень, після чого з викраденим зник.

ОСОБА_3 19.06.2014 р. приблизно о 16 годині 25 хвилин, знаходячись в магазині «Світ пива», розташованого в будинку АДРЕСА_10, діючи навмисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, із застосуванням насильства , що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої, яке виразилося в нанесенні декількох ударів кулаком в обличчя ОСОБА_14, шляхом ривка, відкрито викрав майно ОСОБА_14, а саме металевий ланцюжок з кулоном, спричинивши потерпілій ОСОБА_14 майнову шкоду на загальну суму 100 грн., після чого зник.

Не погодившись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Лаюров В.О. просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання, призначити покарання за ст. 186 ч.2 КК України 4 роки позбавлення волі, за ст. 187 ч.2 КК України 7 років позбавлення волі. За сукупністю злочинів призначити обвинуваченому покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності. В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що покарання, призначене ОСОБА_2 є занадто суворим, таким, не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, оскільки ОСОБА_2 вину визнав у повному обсязі, у скоєному розкаюється. Захисник зауважує, що судом не в повній мірі були враховані характеризуючи дані обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується посередньо, знаходився на обліку в центрі зайнятості населення, що свідчить про пошук ним роботи. Слідством та судом не було встановлено обставин, які б обтяжували його покарання. Таким чином, суд мав достатні підстави призначити ОСОБА_2 покарання у мінімальному розмірі.

В своїй апеляції обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити, по епізоду з потерпілою ОСОБА_15 перекваліфікувати його дії на ст. 186 КК України та пом'якшити покарання. Зазначає, що суд помилково кваліфікував його дії як розбій. Вважає, що кримінальне правопорушення, яке він вчинив 09.06.14 року підпадає під ознаки складу злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України. Вказує, що з ОСОБА_3 не мав попередньої домовленості на вчинення злочину стосовно ОСОБА_16, якій він ударів не наносив, а лише штовхнув. Свідомість потерпіла не втрачала. ОСОБА_3 не був співучасником нападу на ОСОБА_11, йому нічого не було відомо про наявність у ОСОБА_2 майна потерпілої.

В своєму запереченні на апеляційну скаргу захисника Лаюрова В.О. та обвинуваченого ОСОБА_2 прокурор просить апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок суду без зміни. Зазначає, що твердження захисника про повне визнання вини обвинуваченим ОСОБА_2 та його щиросердне каяття як обставини, пом'якшуючої його провини, не відповідає дійсності. Доводи ОСОБА_2 стосовно пограбування ОСОБА_11 09.06.14 р. також є безпідставними та спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема поясненнями потерпілої, свідків, фактичними обставинами справи.

Вислухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, які підтримали доводи своїх апеляцій, просили її задовольнити, прокурора який заперечував проти апеляційних вимог, вважав вирок суду законним та обґрунтованим,обвинуваченого ОСОБА_3, який просив розглянути апеляційні вимоги ОСОБА_2 та його захисника на розсуд суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій їх межах, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника задоволенню не підлягають за наступними підставами.

За вимогами ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. В мотивувальній частині вироку суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Виходячи з п.16 Постанови Пленуму ВСУ від 29.06.90 г. № 5 «Про виконання судами України законодавства та постанов Пленуму ВСУ з питань розгляду кримінальних справ та постановлення вироку» суду необхідно проаналізувати всі зібрані по справі докази, тобто всі фактичні данні, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, висновках експерта, письмових доказах та інших джерелах доказів, які підтримують або спростовують обвинувачення.

Приймаючи рішення в межах апеляційних вимог обвинуваченого ОСОБА_2, про необхідність кваліфікації його дій по епізоду 09.06.14 року стосовно потерпілої ОСОБА_11 за ст. 186 КК України, колегія суддів вважає їх безпідставними та обумовленими позицією захисту, оскільки обставини, наведені обвинуваченим в апеляції в цій частини були предметом ретельної перевірки доказами та аналізу судом першої інстанції, висновки суду про правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 за ст.187 ч. 2 КК України у нападі на потерпілу ОСОБА_11 з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), скоєний за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3

Висновки, наведені у вироку у частині кваліфікації дій ОСОБА_2 за ст. 187 ч.2 КК України є змістовними, обґрунтованими, переконливими, з ними погоджується і колегія суддів. Вони підтверджуються як поясненнями самої потерпілої ОСОБА_11 про те, що 09.06.14 р. на неї напали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вдвох, їх дії були узгодженими, послідовними, нападники приходили в той день та придивлялися до неї раніше, ОСОБА_2 вдарив її в щелепу, після чого вона втратила свідомість на деякий час оскільки не відчувала як з вух зняли сережки та з шиї ланцюжок, так і поясненнями чоловіка потерпілої ОСОБА_17, протоколами слідчих експериментів за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які пояснювали обставини нападу на потерпілу ОСОБА_11, 09.06.14 року за обставин, встановлених слідством, а також поясненнями свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19, які були понятими при проведенні слідчих експериментів з обвинуваченими під час досудового слідства.

Не погоджується колегія суддів і з апеляційними твердженнями захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката Лаюрова В.О. про необхідність визнати обставиною, пом'якшуючою покарання обвинуваченого ОСОБА_2 щиросердне каяття у вчиненому, оскільки з пояснень ОСОБА_2 як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного провадження вбачається, що він не визнає обставин вчинення ним розбійного нападу 09.06.14 р. на потерпілу ОСОБА_11, заперечує обставини встановлені слідством та судом, що свідчить про його небажання спокутувати провину.

Виходячи з вимог ст. 65 КК України, особі яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів. Суд призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, данні про особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Враховуючи наведені вимоги закону, приймаючи рішення в частині апеляційних вимог захисника про пом'якшення покарання обвинуваченому ОСОБА_2 колегія суддів вважає, що міра покарання, призначена судом відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Суд, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, в достатній мірі врахував ступінь тяжкості та суспільної небезпеки, вчинених ним злочинів, які віднесено до тяжких умисних злочинів, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують його покарання, кількість злочинних діянь та їх характер, данні про особу обвинуваченого, який не судимий в силу ст. 89 КК України, за місцем проживання характеризується посередньо, на час вчинення кримінальних правопорушень працевлаштований не був, перебував на обліку в центрі зайнятості.

За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів погоджується з висновками суду в частині призначеного ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі у межах санкцій ст. 186 ч.2, ст. 187 ч.2 КК України та за сукупністю злочинів, та вважає, що воно є необхідним та достатнім для його виправлення та перевиховання.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування або зміни вироку суду, передбачених ст.409 КПК України, апеляції захисника та обвинуваченого не містять.

На підставі викладеного, керуючись стст.404, 405, 409 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги захисника Лаюрова В.О. та обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецькой области від 13 липня 2015 року, постановлений щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - залишити без зміни.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали, а засудженим, що тримається під вартою протягом цього строку з дня вручення йому копії ухвали суду.

Судді: