Ухвала суду № 51948098, 08.09.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 140/86/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Науменко С.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

08 вересня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

за участю:

секретаря судового засідання: Сокольвак Ю.В.,

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 02 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення відповідних дій,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просила: визнати бездіяльність відповідача протиправною; скасувати Постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві винесену головним державним виконавцем Сінгаєвською О.М. від 16.10.2014 у виконавчому провадженні № 43817996; зобов'язати відповідача здійснити всі необхідні дії щодо виконання рішення суду на підставі виконавчого листа виданого Немирівським районним судом Вінницької області від 08.04.2009 в справі № 2-а-372/2009.

19 січня 2015 року ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області відкрито провадження у справі.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 02.03.2015 адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення і направити справу для продовження розгляду.

Позивач в судове засідання не зявилась та надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача заперечила проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, а адміністративну справу направити для продовження судового розгляду з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів справи слідує, що 02.03.2015 ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області адміністративний позов залишено без розгляду, оскільки позовну заяву позивачем подано з порушенням строку звернення до суду.

При цьому, приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено десятиденний строк встановлений ст. 181 КАС України, відповідно до якої, позовну заяву, на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до ст. 104 КАС України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

За приписами статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Статтею 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною першою статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною другою статті 181 КАС України передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи позивач оскаржує, зокрема і постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 16.10.2014, при цьому з адміністративним позовом до суду позивач звернувся 14.01.2015.

Однак, дослідивши матеріали адміністративної справи колегія суддів зауважує про відсутність в матеріалах даної справи доказів підтвердження отримання спірної постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 16.10.2014. Водночас таких доказів відповідачем не було надано ні суду першої інстанції ні апеляційному суду.

Крім того cуд першої інстанції застосовуючи до позовної вимоги про скасування постанови десятиденний строк та залишаючи адміністративний позов без розгляду, залишив поза увагою та не дослідив питання дотримання строків звернення до суду щодо інших позовних вимог.

Також слід зазначити, що хоча законодавець і надав суду право приймати рішення щодо поважності пропуску строку звернення до суду (вирішувати питання про залишення адміністративного позову без розгляду) як на стадії відкритті провадження так і після, на протязі всього судового розгляду справи. Однак, поряд з тим закріпив в п. 2 ч. 1 ст. 109 КАС України правило за яким наявність у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав такої, що набрала законної сили ухвали про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала винесена до відкриття провадження в адміністративній справі), є підставою для відмови у відкритті провадження при повторному зверненні. Тобто в разі прийняття рішення про залишення адміністративного позову без розгляду після відкриття провадження в справі позивач не вправі повторно звернутися з таким позовом.

Таким чином суд приймаючи рішення про залишення адміністративного позову без розгляду в зв'язку з пропущенням строку звернення до суду після відкриття провадження, повинен особливо ретельно встановлювати обставини які стосуються дотримання строку звернення до суду, до яких зокрема слід віднести: початок перебігу строку, момент завершення строку, та наявність (відсутність) обставин які б свідчили про поважність причин пропуску звернення до суду та "добросовісність" заявника. Під останнім слід розуміти обставини, які свідчать про умисне ігнорування особою яка звертається до суду правил щодо строків такого звернення в т.ч. і звернення із значним пропуском строку, звернення до суду з пропуском строку з метою отримання "незаконної вигоди", уникнення відповідальності, тощо.

Із змісту наведених норм слідує, що суд самостійно повинен перевірити чи пропущено позивачем встановлений строк звернення до суду, якщо так, то чи є в матеріалах адміністративного позову докази поважності причин його пропуску. Саме такий висновок, повинен міститися в мотивувальній частині ухвали з питання залишення без розгляду. Натомість суд першої інстанції в супереч вимогам ч. 4 ч. 102 КАС України дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду.

При цьому слід згадати про правову позицію Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав що строк звернення до суду закріплений в нормах національного законодавства не є абсолютним.

Правила строку звернення до суду закріплені в нормах КАС України є свого роду "фільтром", який сприяє формуванню законного і справедливого правосуддя, унеможливлюючи зловживання правом на звернення та стабілізуючи суспільні відносини. Однак неправильно застосовувати його, як перешкоду в зверненні до суду для захисту порушених прав та інтересів особи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Згідно з п. 3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду. Тому апеляційна скарга, в частині вимог про прийняття рішення по суті спору, задоволенню не підлягає, оскільки в апеляційного суду відсутні такі повноваження при розгляді апеляційної скарги на ухвалу суду про залишення адміністративного позову без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 02 березня 2015 року скасувати.

Справу направити до Немирівського районного суду Вінницької області для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Ухвала суду складена в повному обсязі 15 вересня 2015 року.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

ОСОБА_4