Ухвала суду № 51947989, 30.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 р.Справа № 820/7154/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Яковенка М.М.

Суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Клочко Ю.О.

за участі представника позивачаОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2015 року по справі № 820/7154/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АВТОФАСТЕРА" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "АВТОФАСТЕРА" звернувся до суду з позовом в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.03.2015 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2015 року позов задоволений у повному обсязі (а.с.93, 94-101т.22).

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції здійснена заміна сторони відповідача на належного - ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області) № НОМЕР_1 від 18.03.2015 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, вказуючи на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийнятого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні вимог. Апелянт наголошує, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугував відображений в акті перевірки висновок про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій позивача по взаємовідносинах з контрагентами за перевіряємий період, внаслідок чого, занижено податок на додану зарість на загальну суму 5214776 грн., у зв'язку з чим просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі. Зазначив, що факт господарських операцій позивача з його контрагентами не підтверджуються.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі. Представник посилається на незаконність та необґрунтованість спірного ППР, вказує на товарність господарських операцій з придбання товарів, їх оприбуткування та відображення у бух.обліку, та використання у власній господарській діяльності. Надані письмові заперечення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, що не є спірним між сторонами, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АВТОФАСТЕРА" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2012 року по 31.08.2012 року та за період з 01.01.2014 року по 31.10.2014 року, за результатами якої складено акт № 227/20-34-22-01-05/30591431 від 02.02.2015 року (т. 1 а.с. 42-77) .

Перевіркою встановлено порушення ТОВ фірма "АВТОФАСТЕРА" п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5 214 776 грн., в тому числі за травень 2012року на суму 218883 грн., за червень 2012 року на суму 153953 грн., за липень 2012 р. на суму 245607 грн., за серпень 2012 року на суму 281633 грн., за січень 2014 року на суму 587000 грн., за лютий 2014 року на суму 470000 грн., за березень 2014 року на суму 211500 грн., за квітень 2014 року на суму 575000 грн., за травень 2014 року-24000 грн., за червень 2014 року-313500 грн., за липень 2014 року 414200 грн., за серпень 2014 502750 грн., за вересень 2014 року - 770750 грн., за жовтень 2014 року 230000 грн. (т.1. а.с. 76).

З дослідженого акту перевірки № 227/20-34-22-01-05/30591431 від 02.02.2015 року судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірного податкового повідомлень-рішення слугував викладений в акті висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин між позивачем та його контрагентами.

На підставі вказаного акту перевірки № 227/20-34-22-01-05/30591431 від 02.02.2015 року відповідачем, з огляду на встановлено порушення п.198.3 ст.198 ПК України, прийняте податкове повідомлення - рішення від 18.03.2015 року №0000692201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 472 510 грн., з яких 4 314 700 грн. за основним платежем та 2 157 350 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 78).

Здійснюючи апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції, з огляду на представлені документи податкового та бухгалтерського обліку, та фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність висновків податкового органу, які прийняті внаслідок неналежної правової оцінки фактичним обставинам.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту, врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI..

Фактичного спору між сторонами щодо застосування правових норм матеріального права в межах спірних правовідносин не має. Колегія суддів зазначає, що з огляду на вимоги положень п.198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, умовою правомірності формування Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АВТОФАСТЕРА" податкового кредиту, є реальність здійснених господарських операцій по укладеним договорам з рядом контрагентів, при чому така правомірність та товарність господарських операцій повинна підтверджуватися сукупністю належно оформлених первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, що є підставою для формування показників податкового обліку платника податків.

З огляду на зазначене, спірним питанням (що складає предмет доказування) в межах справи є надання належної обґрунтованої оцінки щодо доведеності або недоведеності з боку позивача щодо правомірності формування податкового кредиту, та як наслідок з боку відповідача, прийнятих ним на підставі акту перевірки спірного податкового повідомлення - рішення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена не лише статтею 44 Податкового кодексу України, але Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 (із змінами та доповненнями), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. В той же час, колегія суддів зазначає, що повинен бути дотриманий принцип бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначений ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні», а саме превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як встановлено за матеріалами справи, спірні правовідносини, що мали вплив на формування позивачем показників податкового обліку з податку на додану вартість у перевіряємий період мало місце по господарським відносинам з ТОВ "Вінс-Трейд", ТОВ "Легардо Груп", ТОВ "Мінс Компані", ТОВ "Крістал ОСОБА_3", ТОВ "Альсенто", ТОВ "Мартак", ТОВ "Донк", ТОВ "Сантерс", ТОВ "Ренесанс Холдинг", ТОВ "Ренова ЛТД", ТОВ "Бізнес Коін", ТОВ "Єврокомфорт ЛТД", ТОВ"Венцедор Компані", ТОВ "Інтермаркет Груп", ТОВ "ВКМ ОСОБА_3", ТОВ "Спецпідряд Сервіс" та ТОВ "Мерфіс".

Так, між ТОВ фірма "АВТОФАСТЕРА" (покупець) та ТОВ "Вінс-Трейд" (постачальник) 01.09.2014 року укладено договір поставки №47, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю запчастини та експлуатаційні матеріали, а покупець прийняти та оплатити їх (т. 1 а.с.102).

Реальність виконання умов укладеного правочину від 01.09.2014 року підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 103-165).

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ "Крістал ОСОБА_3" (постачальник) укладено договір поставки від 01.09.2014 року №51, відповідно до умов укладеного правочину, постачальник зобов'язується поставити покупцю запчастини та експлуатаційні матеріали, а покупець прийняти та оплатити їх (т. 1 а.с.166).

На виконання умов укладеного правочину, позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с. 167-192).

01.09.2014 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Крістал ОСОБА_3" (постачальник) укладено договір поставки № 52, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю запчастини та експлуатаційні матеріали, а покупець прийняти та оплатити їх (т. 1 а.с.193).

Реальність виконання умов укладеного правочину від 01.09.2014 року підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 194-245).

Також, із матеріалів справи вбачається, що 01.08.2014 року між ТОВ фірма "АВТОФАСТЕРА" (покупець) та ТОВ "Мартак" (постачальник) укладено договір поставки №46, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю запчастини та експлуатаційні матеріали, а покупець прийняти та оплатити їх (т. 1 а.с.246).

На підтвердження виконання умов укладеного правочину, позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с. 247-250, т. 2 а.с. 1-8).

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ "Альсенто" (постачальник) укладено договір поставки від 11.08.2014 року №45, відповідно до умов укладеного правочину, постачальник зобов'язується поставити покупцю запчастини та експлуатаційні матеріали, а покупець прийняти та оплатити їх (т. 2 а.с.9).

Реальність виконання умов укладеного правочину від 11.08.2014 року підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними (т. 2 а.с. 10-38).

15.07.2014 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Сантерс" (постачальник) укладено договір поставки № 52, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю запчастини та експлуатаційні матеріали, а покупець прийняти та оплатити їх (т. 2 а.с.39).

На виконання умов укладеного правочину, позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні (т. 2 а.с. 40-63).

Також, із матеріалів справи вбачається, що 15.07.2014 року між ТОВ "АВТОФАСТЕРА" (покупець) та ТОВ "Донк" (постачальник) укладено договір поставки №42, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю запчастини та експлуатаційні матеріали, а покупець прийняти та оплатити їх (т. 2 а.с.64).

На підтвердження виконання умов укладеного правочину, позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні (т. 2 а.с.65-71).

05.06.2014 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Ренессанс Холдинг" (постачальник) укладено договір поставки № 37, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю запчастини та експлуатаційні матеріали, а покупець прийняти та оплатити їх (т.2 а.с.72).

Реальність виконання умов укладеного правочину від 05.06.2014 року підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними (т. 2 а.с. 73-119).

Також, із матеріалів справи вбачається, що 15.04.2014 року між ТОВ фірма "АВТОФАСТЕРА" (покупець) та ТОВ "Єврокомфорт ЛТД" (постачальник) укладено договір поставки №46, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю запчастини та експлуатаційні матеріали, а покупець прийняти та оплатити їх (т. 2 а.с.120).

На підтвердження виконання умов укладеного правочину, позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні (т. 2 а.с. 121-138).

Із матеріалів справи вбачається, що 10.04.2014 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Бізнес Коін" (постачальник) укладено договір поставки № 37, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю запчастини та експлуатаційні матеріали, а покупець прийняти та оплатити їх (т.2 а.с. 139).

Позивачем надано до матеріалів справи у підтвердження виконання умов вказаного правочину копії видаткових накладних, податкових накладних та товарно-транспортних накладних (т.2 а.с. 140-157).

01.01.2014 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Інтермаркет Груп" (постачальник) укладено договір поставки № 28, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю запчастини та експлуатаційні матеріали, а покупець прийняти та оплатити їх (т.2 а.с.158).

Реальність виконання умов укладеного правочину від 01.01.2014 року підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними (т. 2 а.с. 159-190).

Також, із матеріалів справи вбачається, що 01.11.2013 року між ТОВ фірма "АВТОФАСТЕРА" (покупець) та ТОВ "ВКМ ОСОБА_3" (постачальник) укладено договір поставки №46, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю запчастини та експлуатаційні матеріали, а покупець прийняти та оплатити їх (т. 2 а.с.191).

На підтвердження виконання умов укладеного правочину, позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні (т. 2 а.с. 192-219).

Із матеріалів справи вбачається, що 01.01.2014 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Венцедор Компані" (постачальник) укладено договір поставки № 29, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю запчастини та експлуатаційні матеріали, а покупець прийняти та оплатити їх (т.2 а.с. 220).

Позивачем надано до матеріалів справи у підтвердження виконання умов вказаного правочину копії видаткових накладних, податкових накладних та товарно-транспортних накладних (т.2 а.с. 221-243).

Колегія суддів звертає увагу, що зауважень щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку податкового органу в акті перевірки відсутні, т.б. податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Факт придбання тмц. підтверджується також наданими картками руху товарів по ТОВ «РЕНЕССАНС ХОЛДИНГ», ТОВ «ВЕНЦЕДОР КОМПАНИ», по ТОВ «ВКМ ГРУП», по ТОВ «ІНТЕРМАРКЕТ ГРУП», по ТОВ «ЄВРОКОМФОРТ ЛТД», по ТОВ «БІЗНЕСС КОІН», по ТОВ «РЕНОВА ЛТД», по ТОВ «САНТЕРС», по ТОВ «ДОНК», по ТОВ «МАРТАК», по ТОВ «АЛЬСЕНТО», по ТОВ «МИНС КОМПАНИ», по ТОВ «ВИНС-ТРЕЙД», ТОВ «ЛЕГАРДО ГРУПП», по ТОВ «КРИСТАЛ ОСОБА_3».

Різновид придбаних позивачем товарів відповідає основним видам діяльності ТОВ фірма "АВТОФАСТЕРА" за КВЕД, що вбачається з ЄДРЮОтаФОП, оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, техобслуговування та ремонт автомобілів, роздрібна торгівля авто деталями та приладдям та інш. (а.ас.20-22 т.1).

Як вбачається з наявних та наданих до суду документів, які суд апеляційної інстанції вважає належними доказами в межах справи, увесь отриманий товар був належним чином оприбуткованим, про що свідчить оборотно-сальдова відомість.

Також, використання позивачем у власній господарській діяльності придбаної продукції-товару з метою отримання прибутку та подальшої реалізації підтверджується представленими документами, які обґрунтовано враховано судом першої інстанції, а саме: договори поставки №1293 від 09.01.2011 року з ФОП ОСОБА_4, №5612 від 07.12.2012 року з ТОВ "ОСОБА_3 оригінал", від 01.01.2011 року із ОСОБА_5, №611 від 03.01.2011 року із ПП "Макс-Авто", №2559 від 03.01.2011 року із ФОП ОСОБА_6, №4103 від 03.03.2011 року із ТОВ "Сервіс Чемпіон", №5312 від 10.07.2012 року із ТОВ "Авто-Ові", №4337 від 20.05.2011 року із ТОВ "Солвер ТМ", №4851 від 03.11.2011 року із ТОВ "Євроконтинент", №3332 від 02.02.2011 року із ПАТ "Автотранспортне підприємство АТП-16329", № 2988 від 26.01.2013 року із ОСОБА_7, №3427 від 03.01.2011 року із ТзОВ "АВТОР", №3096 від 03.01.2011 року із ТОВ "Зевс-Транс-Сервіс", №4920 від 01.02.2012 року із ФОП ОСОБА_8, №159 від 05.01.2011 року із ПП "Чугуєв-Транс", № 2512 від 03.01.2011 року із ФОП ОСОБА_9, №735 від 03.01.2011 року із ФОП ОСОБА_10, №4480 від 25.06.2011 року із ТОВ "Тир-Маркет", №1227 від 03.01.2011 року із ПП фірмою "Скелаб", №5422 від 18.09.2012 року із ПП"Океан",№4828 від 21.11.2011 року із ТОВ "Сервіс груп 7", №3252 від 03.01.2011 року із ФОП ОСОБА_11, №2954 від 03.01.2011 року із ФОП ОСОБА_12, №1452 від 19.03.2012 року із ТОВ "Тір-Донецьк", №6773 від 01.04.2014 року із ТОВ "Агрологістіка Україна", №6910 від 18.06.2014 року із ТОВ "Тір-Сервіс-Тернопіль", №4579 від 01.07.2011 року із ФОП ОСОБА_13, №71 від 03.01.2011 року із ПП "Тракресурс", №5091 від 21.03.2012 року із ФОП ОСОБА_14, №3690 від 03.01.2011 року із ФОП ОСОБА_15, №6060 від 08.06.2013 року із ТОВ "Гала-юг", та всі інші повязані з такою реалізацією первинні документи у підтвердження реальності правочину, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, картки руху товару (т. 3 - 12, т. 15 а.с. 117-201, т. 16 а.с.1-164, т. 17 а.с. 1-157, т. 18, т. 19, т. 20, т. 21, т. 22 а.с. 1-68).

Наявність руху придбаного та реалізованого товару позивачем також підтверджується представленими відомостями по залишкам тмц. по складу м.Київ-Вишневе.

У підтвердження наявності ресурсів для транспортування придбаної продукції позивачем надано до матеріалів справи догорів оренди автомобіля від 01.01.2012 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та наказ про прийняття на роботу водіїв-експедиторів та комірника (т. 1. а.с. 23-41)

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні ресурси для зберігання придбаного товару, що підтверджується договором оренди укладеним із ПрАТ "Рембудкомплекс", з ТОВ "Дарниця СВ", з ПП "Таурус" (т. 1 а.с. 24-27, 81-90).

Оплата товару здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з банку (т. 13 а.с. 69-167, т. 14, т. 15 а.с. 1-116, 201а-229, т. 16 а.с. 165-219, т. 17 а.с. 158-236). Здійснена оплата по трьом контрагентам не у повному обсязі, не свідчить про безтоварність операцій.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача щодо безтоварності операцій з придбання товарів, які зроблені внаслідок отриманої податковим органом інформація та актів перевірок актів, неможливості провести зустрічні звірки по ТОВ "Вінс-Трейд", ТОВ "Легардо Груп", ТОВ "Мінс Компані", ТОВ "Крістал ОСОБА_3", ТОВ "Альсенто", ТОВ "Мартак", ТОВ "Донк", ТОВ "Сантерс", ТОВ "Ренесанс Холдинг", ТОВ "Ренова ЛТД", ТОВ "Бізнес Коін", ТОВ "Єврокомфорт ЛТД", ТОВ"Венцедор Компані", ТОВ "Інтермаркет Груп", ТОВ "ВКМ ОСОБА_3", ТОВ "Спецпідряд Сервіс" та ТОВ "Мерфіс", відповідно до яких встановлена відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у контрагентів, виходячи із наступного.

Суд зазначає, що дані, відображені у зазначених документах інших податкових органів, не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Зазначені дані по контрагентам позивача, що вплинули на висновки відповідача, з урахуванням ст.83 ПК України, не є єдиним та обовязковим фактором при врахуванні висновків сформованих по факту проведених перевірок та неможливості провести звірки в межах даної справи.

Положення ст.83 ПК України, встановлюють перелік даних, які можуть використовуватися податковим органом під час здійснення перевірки та надання висновків. В той же час, перелік ст.83 ПК України не є вичерпним та при здійсненні перевірки повинні враховуватися усі документи які відносяться до предмету перевірки. До того ж, це були дані в тому числі не за результатами встановлених перевіркою, а за фактом неможливості проведення зустрічних звірок. Врахування та дослідження усіх наявних документів при здійсненні перевірки податковим органом є дотримання принципу обґрунтованості такого рішення субєкта владних повноважень, що є обовязком такого органу. Доказами порушення правил формування податкового кредиту можуть слугувати лише досліджені первинні бухгалтерські документи підприємства.

Колегія суддів вважає, що податковим органом в межах цієї адміністративної справи, не доведено перед судом та не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували, що позивач діяв без належної обачності й обережності, і йому могло бути відомо про порушення, які можливо допущенні його контрагентами, в тому числі щодо його фіктивності.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Крім того, слід враховувати правозастосовчу практику Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також слід практику Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі №21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Не приймається до уваги посилання апелянта у своїй апеляційній скарзі на той факт, що деякі з контрагентів ТОВ фірми «АВТОФАСТЕРА», не мають виду діяльності з поставки товару, що був фактично ними поставлений на користь ТОВ фірми «АВТОФАСТЕРА». Відсутність у статистичних видах КВЕД деяких видів діяльності, при наявності належним чином оформлених оригіналів документів, не спростовує право позивача на формування податкового кредиту за такими операціями.

Також не приймаються до уваги зауваження відповідача щодо невідповідності у товарно-транспортних накладних пунктів розвантаження товару відносно місця розташування позивача. Як вбачаться з акту перевірки від 02.02.2015 року, самим податковим органом під час перевірки встановлена та підтверджена оренда ТОВ фірма «Автофастера» приміщення за адресою вул..Київська, 15 м.Вишневе- відкриті площадки, складські будівлі, складські приміщення, виробничі будівлі, службові приміщення загальною площею 500 м.кв.,згідно договору оренди від 01.01.2013 року №07 укладеного з ПрАТ «Рембудкомплект» (а.с.44 т.1).

Колегія суддів зазначає, що можливі недоліки заповнення ТТН, по своїй сутті не спростовують сам факт здійснення перевезення придбаного. Тобто, можливе неналежне оформлення товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо не надання документів до перевірки, що підтверджують факт відрядження працівників у м. Вишневе та м. Київ для здійснення господарської діяльності, а також не було надано даних про переміщення ТМЦ зі складів, крім того не надано довіреностей на ТМЦ та журналу реєстрації довіреностей.

Як вбачається з акту перевірки на підставі якого винесено оскаржуване ППР, на стор. 5 містить весь перелік документів, що були використані апелянтом при проведенні перевірки. Враховуючи той факт, що він не містить конкретного переліку первинних бухгалтерських та податкових документів, а також зважаючи на те, що всі необхідні документи та пояснення були надані позивачем під час проведення перевірки, то доводи апелянта не підтверджуються жодними обставинами по справі.

Посилання на неможливість оцінювання наданих суду документів, є безпідставними. Колегія суддів зазначає, що можливе не надання тих чи інших документів створює певний юридичний факт, обставину лише для податкового органу, який проводить таку перевірку, в той же час перевірка усіх фактичних обставин справи, що здійснюється судом перебуває за межами таких обмежень, а тому суд не тільки може, а зобовязаний відповідно до вимог визначених КАС України, що складає суть судового дослідження та перегляду, дослідити та надати оцінку тим чи іншим доказам у їх взаємній сукупності, в тому числі і тим, які не були надані перевіряючим, на підставі яких встановлюється наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, що мають значення для справи.

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо відсутності довіреностей на отримання ТМЦ, що підтверджує відсутність необхідних документів первинного бухгалтерського обліку у спірних правовідносинах.

П.2.5 Положення №88 встановлено, що повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Відповідно до вимог ч.3 ст.244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

В даному випадку здійснювати відрядження працівників ТОВ фірми «АВТОФАСТЕРА» у м. Вишневе та наданням їм у поде яких випадках довіреностей не має потреби для позивача, оскільки працівники, відповідно до поданих до позовної заяви копій наказів, працюють там на постійній основі й ТОВ фірма «АВТОФАСТЕРА» винаймає у м. Вишневому складське приміщення для здійснення там господарської діяльності. З цих же причин отриманий товар відвантажувався третім особам безпосередньо зі складу у м. Вишневе про що свідчать належним чином посвідчені копії видаткових накладних та журналів реєстрації довіреностей, вантажних накладних, що надані до матеріалів справи.

Суд апеляційної інстанції оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок досліджених доказів в їх сукупності, приходить до висновку що позивачем доведено здійснення господарських операцій між ним та його контрагентами.

Ні на час прийняття спірного податкового повідомлення рішення, ні час розгляду справи в суді, не представлено жодних належних доказів, в тому числі наявних судових рішень, за якими встановлений злонавмисний, свідомий зв'язок між позивачем та його контрагентами спрямований на протиправне формування показників податкової звітності з ПДВ та на ухилення від належного оподаткування підприємства. Висновки відповідача щодо безтоварності господарських операцій є лише припущеннями податкового органу, які не підтверджуються належними та допустимими доказами в межах цієї справи.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем та досліджені судом документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції, їх невідповідність ст.ст. 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не встановлено. Вказана первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, яка складена на виконання договорів з контрагентами оформлена належним чином. Наявність документів податкового та бухгалтерського обліку у позивача, з урахуванням положень п.44.1-44.2 ст.44 ПК України, надавало усі правові підстави та можливості для формування для себе відповідних показників за господарськими операціями з контрагентами. Крім того, матеріалами справи доведено використання у власній господарській діяльності придбаного товару та послуг, підтверджений рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що при прийнятті рішення, ДПІ повинно зясувати усі необхідні обставини, на підставі яких приймається рішення. Рішення субєкту владних повноважень повинно бути обґрунтованим.

Перекладання свого обовязку щодо доказування обставин справи, що стосується встановлення факту правопорушення позивача, та як правило на обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення на суд, є недоречним. Саме ДПІ повинно приймати рішення на підставі усіх встановлених обставинах справи, яким суд надає оцінку та такому рішенню, та не може перебирати на себе функцію виконання обовязків податкового органу. Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Недоведеність податковим органом правомірності прийняття спірного податкового повідомлення рішення доводить протиправність визначення податкових зобовязань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем неправомірно.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2015 року по справі № 820/7154/15 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 30 вересня 2015 року. У повному обсязі складена 02 жовтня 2015 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_16Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_17 ОСОБА_18