Постанова № 51947885, 02.09.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/966/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

02 вересня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.

за участю:

секретаря судового засідання: Литвинюка С.О.,

представників позивача - Тихонюка С.Л., Голя М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного малого виробничо-комерційного підприємства-фірми "Нормаль" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного малого виробничо-комерційного підприємства-фірми "Нормаль" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду І інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Під час судового засідання представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, надав заяву про відкладення розгляду справи через завантаженість та необхідність прийняти участь в іншому судовому засіданні.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Враховуючи, що про судове засідання призначене на 02 вересня 2015 року відповідача повідомлено ще 07 серпня 2015 року, а також те, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, у період з 18 грудня 2014 по 24 грудня 2014 року Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПМВКПФ "Нормаль" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати земельного податку за період з 01 квітня 2013 року по 31 жовтня 2014 року.

Результати перевірки відображені в акті від 31 грудня 2014 року № 426/2204/13301973.

Відповідно до висновків зазначеного акта під час перевірки встановлені порушення позивачем:

1) п. 286.1, п. 286.2 ст. 286, пп. 4 п. 297 ПК України, внаслідок чого занижено земельний податок, що підлягає сплаті до бюджету в суму 81039,71 грн., в т. ч.: за період з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2013 в сумі 36716,31 грн., за період з 01 січня 2014 по 31 жовтня 2014 року в сумі 44323,40 грн.;

2) п. 286.2 ст. 286 ПК України: не подання до Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області податкової декларації з плати за землю за 2014 рік.

На підставі висновків акта перевірки Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000372204 від 20 травня 2015 про нарахування позивачу земельного податку за основним платежем у розмірі 81039,71 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20429,93 грн.

На вказане податкове повідомлення-рішення позивач подав скаргу, яка рішенням ГУ ДФС у Вінницькій області від 24 березня 2015 року № 143/10/02-32-10-04 залишена без задоволення.

Суд І інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що у ПМВКПФ "Нормаль" були відсутні відповідні правовстановлюючі документи на земельну ділянку у періоді, в який проводилася перевірка, а тому позивач, як платник єдиного податку не може бути звільнений від нарахування (сплати) та подання податкової звітності із земельного податку.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду І інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до пп. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю, це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, правовідносини щодо нарахування та сплати якої врегульовано розділом XIII ПК України.

Згідно п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Пунктом 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Документами, що посвідчують право власності на земельну ділянку є: державний акт, цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, свідоцтво про право на спадщину тощо. Право постійно користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Судом І інстанції, як і апеляційним судом встановлено, що у позивача відсутні документи, які посвідчували б право власності чи право постійного користування, чи право оренди земельної ділянки, а тому відсутні підстави для визначення, відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, статусу позивача, як власника або користувача земельної ділянки.

Окрім цього, пп. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України пов'язує плату за землю із земельними ділянками державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Частиною 1 ст. 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

В даному випадку межі земельної ділянки, якою користується позивач, не визначенні, а тому у відповідача відсутні правові підстави визначати площу такої земельної ділянки для обрахунку плати за землю без правовстановлюючих документів на власний розсуд, або з урахуванням правовстановлюючих документів попереднього землекористувача.

Крім того, позивач є платником єдиного податку.

Згідно з п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 ПК України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV ПК України, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Зокрема, відповідно до пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як підтверджено наданими доказами, які відповідачем не спростовані, 15 квітня 1999 році позивачем придбано будівлю тарно-столярного цеху, що розташована у м. Вінниці по вул. Гонти, 39 і яка використовується при здійсненні господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що здійснювана позивачем господарська діяльність у будівлі тарно-столярного цеху, що розташована у м. Вінниці по вул. Гонти, 39 підпадає під визначення підприємницької діяльності, яка спрямована на отримання прибутку, а платник єдиного податку - позивач звільняється від сплати земельного податку.

Аналогічна позиція висвітлена в ухвалі ВАСУ від 21 липня 2015 року у справі №К/800/61425/13 та в рішенні ВАСУ від 05 лютого 2015 року у справі №К9991/78138/12.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при вирішенні спору суд першої інстанції врахував не всі його обставини, тому висновки суду по суті справи не в повній мірі відповідають встановленим у ній обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу про скасування оскаржуваного рішення слід задовольнити з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу приватного малого виробничо-комерційного підприємства-фірми "Нормаль" задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 20 січня 2015 року № 0000372204.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 08 вересня 2015 року.

Головуючий Загороднюк А.Г.

Судді Драчук Т. О.

Полотнянко Ю.П.