Ухвала суду № 51947063, 09.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 р.Справа № 816/1246/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т. Співак М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2015р. по справі № 816/1246/15

за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Комунального підприємства "Кременчуцьке тролейбусне управління"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИЛА:

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі позивач) звернувся до суду з позовом до комунального підприємства "Кременчуцьке тролейбусне управління" (далі відповідач), в якому просив суд:

-стягнути з комунального підприємства "Кременчуцьке тролейбусне управління" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 129068,40 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 258,14 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2015р. в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: ст. 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 18, 19, 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем 20 лютого 2015 року до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт за формою №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік, вх. №2227 /а.с. 4/.

За змістом вказаного звіту середньооблікова кількість штатних працівників підприємства у 2014 році становила 310 осіб, фонд оплати праці штатних працівників 10 002 800,00 грн; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 8 осіб, а середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, за 2014 рік - 8 осіб.

Посилаючись на те, що Комунальним підприємством "Кременчуцьке тролейбусне управління" у 2014 році не виконано норматив працевлаштування інвалідів, позивач, виходячи з приписів статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", стверджував про наявність у відповідача обовязку зі сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 129068,40 грн та пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в розмірі 258,14 грн /а.с. 5/.

Відмовляючи в задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем були виконані вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів, а саме: створено робоче місце для працевлаштування інваліда та щомісячно протягом 2014 року повідомлено державну службу зайнятості про створення робочого місця для інваліда та про потребу в його працевлаштуванні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

За приписами частини 9 зазначеної статті підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч. 2 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні).

Як вбачається, з копії звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік за формою № 10-ПІ, відповідачем розраховано кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме 8 осіб, виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників - 212 осіб (а.с. 4).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до п.2.1 Порядку подання форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", який затверджено Наказом Міністерства соціальної політики України 31.05.2013 № 316 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 р. за № 988/23520, що набрав чинності 12.07.2013 року, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З огляду на положення вказаної норми, звітність за формою № 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для їх працевлаштування.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідач протягом 2014 року щомісячно подавав звіти про наявність вакансій за формою №3-ПН із зазначенням інформації про наявність вакантного місця для працевлаштування інваліда

Таким чином, обовязок щодо створення робочих місць для інвалідів та інформування про наявність вакансій державну службу зайнятості відповідачем виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості були направлені громадяни для працевлаштування на підприємство відповідача.

Згідно пояснень представника відповідача, направленим для працевлаштування особам відмовлено на підставі статті 24 Кодексу законів про працю України, де зазначено, що забороняється укладання трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоровя

З матеріалів справи встановлено, що підставою для відмови відповідачем у працевлаштуванні громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2Ю, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на посади кондуктора громадського транспорту стали висновки медичної комісії про непридатність вказаних працівників до роботи за професією кондуктора.

Порядок надання населенню послуг міським електричним транспортом (далі - транспортні послуги) та їх оплати, обов'язки, права і відповідальність їх замовників, перевізників і пасажирів встановлено Правилами надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 №1735.

Згідно завдань та обовязків покладених на кондуктора громадського транспорту, визначених у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 17.06.1999 №144 передбачено, що виконання такої роботи є обслуговування пасажирів (населення), в тому числі надання їм у разі необхідності першої медичної допомоги.

У розділі ІІ Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 09.10.2006 №329 (надалі Правила №329), визначено, що кондуктор - особа, яка збирає плату за проїзд у трамваї, тролейбусі та видає разовий квиток або здійснює продаж абонементних талонів пасажирові, перевіряє наявність документів на право проїзду.

Згідно пункту 3.1 Правил №329 працівники підприємств, зазначені в пункті 1.2 цих Правил, зобов'язані забезпечувати якісне обслуговування пасажирів, які перебувають у рухомому складі та на трамвайних зупинках, створювати для них необхідні зручності, уживати всіх заходів для запобігання нещасному випадку з ними або дорожньо-транспортній пригоді, надавати допомогу інвалідам, які користуються міським електротранспортом, бути акуратно одягненими, увічливими у спілкуванні з пасажирами та одночасно вимагати від них неухильного виконання цих Правил.

Пункту 5.6 Правил №329 визначено обмеження пасажирів щодо поведінки у громадському транспорті, тобто законодавцем передбачено, що взаємовідносини у суспільстві між субєктами права у їх поведінці мають різноманітну форму вираження, або виявлення, що впливає на права інших субєктів цих правовідносин та повинні бути врегульовані певними нормативними актами.

Відповідно до пункту 78 розділу XV Транспортні послуги. Функціонування наземної транспортної інфраструктури Додатку 2 Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997р. №1290, визначено, що кондуктор тролейбуса на пасажирському перевезенні належать до професії, повязаної з особливими умовами праці, що є наслідком в результаті роботи з психоемоційним навантаженням при обслуговуванні пасажирів (населення).

Аналізуючи вищезазначене суд приходить до висновку, що робота кондуктора є роботою, що відноситься до професій повязаної з психоемоційним навантаженням. Таким чином, відповідач обґрунтовано відмовив вказаним особам у працевлаштуванні.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач вчинив усі передбачені чинним на момент виникнення спору законодавством заходи, спрямовані на працевлаштування інвалідів, не допускав відмови в укладенні трудового договору інвалідам з мотивів інвалідності, тому правові підстави для стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів відсутні.

Отже, підстави для стягнення з відповідача адміністративно господарської санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інваліда у 2014 році у сумі 129068,40 грн. та пені в розмірі 258,14 грн. відсутні.

Таким чином, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2015р. по справі № 816/1246/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст ухвали виготовлений 14.09.2015 р.