Ухвала суду № 51947060, 09.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 р.Справа № 630/896/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області на постанову Люботинського міського суду Харківської області від 29.05.2015р. по справі № 630/896/14-а

за позовом ОСОБА_1

до управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області

про скасування нарахування та утримання частини пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області (далі відповідач), в якому просила суд:

- скасувати утримання з її пенсії 2115 грн. 83 коп. управлінням Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області.

Постановою Люботинського міського суду Харківської області від 29.05.2015р. зазначений позов задоволено.

Скасовано розпорядження управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області від 27.11.2013р. про утримання з пенсії ОСОБА_1.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 2 ч. 3 ст. 16, ч.1 ст. 50 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 102, 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 2.21 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Після початку розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідач подав клопотання про закриття провадження по даній справі.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву про закриття провадження у справі, вважає, що постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області з 01.12.1992р. коли їй була призначена пенсія за віком, що підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача (а.п.с. 7).

В заяві про призначення пенсії позивачем вказано, що на момент подання цієї заяви вона працювала у Будянській восьмирічній школі.

У період з 01.04.2009р. по 31.12.2009р. позивач отримувала надбавку до пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009р. № 198 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», що підтверджується відповідними розпорядженнями (а.с. 123, 124).

Крім того, пенсія ОСОБА_1 перераховувалась при підвищенні прожиткового мінімуму відповідно до вимог ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що також підтверджується відповідними розпорядженнями (а.с. 125-134).

Всього у період з 2009 по 2013 роки ОСОБА_1 отримано за вказаними нормами чинного на той час законодавства 2115,83 грн. Даний факт позивачем не заперечується.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума пенсії надміру виплачена позивачу, була виплачена не внаслідок зловживання з боку позивача або подання страхувальником недостовірної інформації.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 25.06.2007р. по 17.02.2014р. була зареєстрована як фізична особа-підприємець (а.с. 34, 98).

Спірна переплата пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.2009р. по 31.12.2009р. виникла при перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.2009р. № 198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» відповідно до якої встановлено підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам.

Спірна переплата пенсії за період з 01.10.2011р. по 30.11.2013р. виникла при перерахунку пенсії позивача відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» як непрацюючому пенсіонеру при збільшенні розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідач, виявивши, що позивач не мала права на перерахунок її пенсії відповідно до вищезазначених норм законодавства у звязку з тим, що вона була зареєстрована як фізична особа-підприємець, тобто не відносилася до категорії непрацюючих пенсіонерів, прийняв рішення про утримання з пенсії ОСОБА_1 переплати у розмірі 50 грн. щомісячно до повного погашення.

Колегія суддів вважає, що такі дії відповідача є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.

За приписами ст.ст. 11, 14 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню підлягають також фізичні особи-підприємці, які є як страхувальниками, так і застрахованими особами.

Статтею 7 зазначеного Закону встановлено принцип відповідальності субєктів загальнообовязкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обовязків.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» застраховані особи зобовязані повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.

Статтею 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Відповідно до ст. 103 зазначеного Закону суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Отже, неподання пенсіонером відомостей, які впливають на розмір пенсійного забезпечення в розумінні зазначеного Закону є зловживанням з боку пенсіонера.

Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

Пунктом 2.21 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 передбачений обовязок особи у разі працевлаштування (початку діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляти орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи - підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання заяви. Заява може бути подана особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або надсилається поштовим відправленням.

Таким чином, чинним законодавством передбачено обовязок пенсіонера повідомляти органи Пенсійного фонду про всі зміни, які впливають на розмір пенсії, в тому числі про реєстрацію як фізичної особи - підприємця.

Як вбачається з заяви про призначення пенсії, поданої позивачем 01.12.1992р., позивач була обізнана про обов'язок повідомлення про всі зміни, що впливають на розмір пенсії (а.с. 175).

Між тим, позивач не повідомляла управління Пенсійного фонду, що зареєстрована як фізична особа підприємець.

Разом з тим, реєстрація позивача як фізичної особи підприємця вплинула на розмір її пенсії.

Крім того, позивач заявою від 19.01.2010р. про виплату пенсії повідомила управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області, що вона не працює, будучи зареєстрованою фізичною особою-підприємцем (а.с. 176).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що з боку позивача мало місце подання недостовірних даних.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області від 27.11.2013р., в якій вона просить утримувати переплату пенсії (а.с. 95).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем прийнято обґрунтоване рішення від 27.11.2013р. про утримання переплати з пенсії позивача.

Між тим, суд першої інстанції не зясував повно та всебічно обставини справи, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

27.08.2015р. через канцелярію Харківського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області про закриття провадження по даній справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України у звязку зі смертю позивача.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Згідно зі ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Отже, враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість рішення суду першої інстанції, оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що правовідносини, які виникли у вказаній справі не допускають правонаступництва

Так, за приписами ст. 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Між тим, предметом вказаного позову є скасування розпорядження про утримання з пенсії, а не зобовязання повернення певних сум пенсійних виплат, а тому спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Керуючись ч.1 ст. 41, п. 5 ч. 1 ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, 202, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області про закриття провадження у справі № 630/896/14-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області про скасування нарахування та утримання частини пенсії - задовольнити.

Постанову Люботинського міського суду Харківської області від 29.05.2015р. по справі № 630/896/14-а - скасувати.

Провадження по справі № 630/896/14-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області про скасування нарахування та утримання частини пенсії закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений 14.09.2015 р.