Постанова № 51946991, 01.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2015 р. Справа № 922/126/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Лакіза В.В. , суддя Фоміна В. О.

при секретарі Курченко В.А.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність №14-138 від 13.05.14),

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 03.12.14).

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3765 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 17.06.15 у справі №922/126/15

за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України", м.Київ,

до Луганського національного аграрного університету, м.Харків,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.06.15 (суддя Жельне С.Ч.) повернуто заяву відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 02.03.15 у даній справі.

Відповідач із ухвалою не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким передати справу №922/126/15 до господарського суду Харківської області для вирішення питання щодо прийняття до провадження заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Судом апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ст. 4-3 ГПК України, в ході здійснення апеляційного провадження, з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, розгляд апеляційної скарги кілька разів відкладався за клопотаннями представників сторін.

У судовому засіданні 17.09.15 оголошено перерву до 01.10.15.

Позивачем письмового відзиву на апеляційну скаргу не надано, присутні в судових засіданнях у даній справі представники ПАТ "НАК "Нафтогаз України" проти задоволення апеляційної скарги заперечували із посиланням на те, що місцевий господарський суд оскаржуваною ухвалою обґрунтовано повернув заяву відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 02.03.15 у даній справі, оскільки заявником не наведено поважних причин несплати ним судового збору за подання відповідної заяви.

У судовому засіданні 01.10.15 представники сторін підтримали висловлену ними раніше правову позицію.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.03.15 (суддя Шарко Л.В.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість в сумі 983268,21 грн., пеню в сумі 173644,45 грн., 3% річних в сумі 42968,42 грн., інфляційні втрати в сумі 164130,20 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 27280,23 грн.

15.06.15 відповідачем подано заяву, в якій Луганський національний аграрний університет просив переглянути вищевказане рішення у звязку з нововиявленими обставинами; прийняти нове рішення у справі №922/126/15, яким у задоволенні позову ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відмовити.

Заявник також звернувся до господарського суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення в даній справі. Клопотання мотивоване тим, що у звязку зі скрутним фінансовим становищем, що викликано зменшенням фінансування університету у 2015 році в порівнянні з 2014 роком на 51477716,00 грн., відповідач не має можливості вчасно сплатити судовий збір. Копії відповідних довідок про зміни плану використання бюджетних коштів та про зменшення кошторису було надано заявником до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.06.15 вказану заяву повернуто із посиланням на те, що заявником не доведено та не надано жодного доказу на підтвердження того, що під час подання ним відповідної заяви його майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Стосовно вказаних висновків суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Зазначена процесуальна дія є правом суду, водночас, із системного аналізу норм чинного законодавства вбачається, що при розгляді питання про відстрочення сплати судового збору судом має бути в повному обсязі зясовано обставини справи, досліджено та оцінено надані заявником докази у відповідності до вимог ст.43 ГПК України.

Місцевий господарський суд послався на п.п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", в якому зокрема зазначено, що самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Однак при цьому судом першої не зясовано обставин, на які посилається відповідач, а саме - тому факту, що наявність воєнного конфлікту на території міста Луганськ та Луганської області і здійснення у звязку з цим антитерористичної операції суттєво відобразилася на господарській діяльності відповідача та фактично її унеможливила. Згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №408 від 20.10.14 (копію якого було додано відповідачем до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами), враховуючи складну суспільно-політичну ситуацію на Сході України та продовження збройного конфлікту на території Луганської області, з метою збереження життя та здоровя громадян України, а також забезпечення конституційного права кожного на належні, безпечні і здорові умови праці (у тому числі навчання), на заробітну плату не нижче від визначеної законом Луганський національний аграрний університет переведено до м.Харкова.

Тобто в даному випадку мають місце не лише обставини, повязані із фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору (як зазначає суд в оскаржуваній ухвалі), але і винятково складні умови господарської та організаційної діяльності відповідача, в яких опинився останній через наявність воєнного конфлікту на території міста Луганськ та Луганської області і які, на думку колегії суддів, підлягають обовязковому врахуванню в контексті забезпечення реалізації відповідачем права на судовий захист, встановленого ст.3 Конституції України, ст.1 ГПК України.

Однак судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не було надано жодної оцінки вищевказаним обставинам, а також наданим заявником доказам (зокрема, довідкам про зміни плану використання бюджетних коштів та про зменшення кошторису), та не обґрунтовано із посиланням на відповідні норми чинного законодавства підстав, з яких ці докази відхилено судом, натомість лише зазначено, що заявником не надано жодного доказу в обґрунтування клопотання про розстрочення судового збору.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відмовою місцевого господарського суду у відстроченні сплати судового збору та поверненням заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами порушено конституційне право Луганського національного аграрного університету на судовий захист.

Колегія суддів також зазначає, що чинне процесуальне законодавство надає можливість суду при вирішенні питання щодо застосування ст.8 Закону України "Про судовий збір" забезпечити дотримання як охоронюваних законом прав і інтересів учасників процесу, так і інтересів держави щодо надходження відповідних сум судового збору до державного бюджету.

А саме, суд має право за наявності відповідних обставин (скрутного майнового стану заявника) відстрочити сплату судового збору у відповідності до ст.8 Закону України "Про судовий збір" на певний розумний строк, і у разі якщо вказаний строк закінчився, а сплату судового збору здійснено не було, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше, ніж до прийняття судового рішення у справі), або звільнити сторону від сплати судового збору (частина друга тієї ж статті Закону), або залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.11 N 01-06/1625/2011 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір".

Так, при зверненні до Харківського апеляційного господарського суду у липні 2015 року з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 02.03.15 в даній справі Луганський національний аграрний університет також, посилаючись на вищенаведені обставини, просив суд відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги (т.2, а.с.26). Ухвалою суду від 22.07.15 вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та зобовязано заявника надати в судове засідання 11.08.15 докази сплати судового збору та зарахування його до Державного бюджету України.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.15 (тобто до закінчення визначеного судом строку) відповідні докази Луганським національним аграрним університетом були надані (т.2, а.с.50, 51). Тобто даний учасник процесу отримав можливість реалізувати своє право на апеляційне оскарження судового рішення і водночас Державним бюджетом України отримано кошти від сплати судового збору у розмірі 13640,12 грн.

Вищевказані обставини колегія суддів додатково враховує як доказ добросовісної процесуальної поведінки Луганського національного аграрного університету щодо сплати судового збору та виконання ним відповідних вимог суду.

Отже, враховуючи, що доводи апелянта знайшли підтвердження в ході апеляційного перегляду ухвали господарського суду Харківської області від 17.06.15 в даній справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала має бути скасована як така, що винесена при неповному зясуванні обставин даної справи (зокрема щодо поважності причин для надання відстрочення сплати судового збору, на які посилався заявник, а також щодо дотримання ним вимог суду у разі надання відповідної відстрочки). У відповідності до вимог ч.7 ст.106 ГПК України, справа має бути передана на розгляд місцевого господарського суду

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 1 частини 1 ст.104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Луганського національного аграрного університету задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 17.06.15 у справі №922/126/15 скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Харківської області.

Повний текст постанови складено 06.10.15

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Фоміна В. О.