Постанова № 51946983, 01.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2015 р. Справа № 920/743/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М.,

при секретарі Катренко І.С.,

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1 за довіреністю від 18.04.2014р. № 14-88,

від відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх.№ 4267 С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 08.07.2015р. у справі № 920/743/15,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до Сумського національного аграрного університету, м. Суми,

про стягнення 26849 грн. 56 коп.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 08.07.2015р. (суддя Резніченко О.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з Сумського національного аграрного університету на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 5016 грн. 66 коп. 3% річних, 2678 грн. 17 коп. інфляційних втрат, 17723 грн. 76 коп. пені, 1827 грн. судового збору. В частині стягнення боргу в розмірі 0,03 грн. провадження у справі припинено. В іншій частині позову відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджуються факти порушення відповідачем строків виконання зобовязань по оплаті за природний газ в період з січня по грудень 2013 року, а тому суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача 5016 грн. 66 коп. 3% річних за загальний період з 14.02.2013 року по 27.01.2014 року, а також 2678 грн. 17 коп. інфляційних збитків за загальний період з 14.09.2013 року по 28.02.2014 року є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, господарський суд вирішив, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за загальний період з 14.02.2013р. по 27.01.2014р., яка нарахована за кожний розрахунковий період окремо та з урахуванням проплат, з урахуванням часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення пені на 20%, підлягають задоволенню в розмірі 17723,76 грн.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", не погодившись частково з рішенням місцевого господарського суду, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 08.07.2015р. у справі № 920/743/15 в частині відмови у стягненні 4430,94 грн. нарахованої позивачем пені та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача частини пені в сумі 4430,94 грн., у стягненні якої було відмовлено; в іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 08.07.2015р. у справі № 920/743/15 залишити без змін; судові витрати покласти на відповідача.

На думку Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", місцевим господарським судом неправомірно частково задоволені позовні вимоги щодо заявленого до стягнення розміру пені за неналежне виконання Сумським національним аграрним університетом грошового зобовязанні за укладеним договором купівлі-продажу природного газу. При цьому, обґрунтовуючи свою позицію, апелянт посилається на порушення судом вимог ст. 83, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 551, 549 Цивільного кодексу України, який, на його думку, прийнятті оскаржуваного рішення не надав належну правову оцінку причинам неналежного виконання зобовязання, невідповідності розміру нарахованих санкцій наслідкам порушення, а також чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів обох сторін договору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.08.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу Сумський національний аграрний університет просить рішення господарського суду Сумської області від 08.07.2015р. у справі №920/743/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (вх.№ 12724 від 07.09.2015р.).

Обґрунтовуючи свою позицію у справі, відповідач посилається на наступні обставини справи:

- Сумський національний аграрний університет, як вищий навчальний заклад, отримує фінансування виключно з Державного бюджету України, у звязку з чим затримка фінансування з боку держави призводить до невиконання належним чином зобовязання за договором або прострочення оплати за платежами не з вини самого закладу.

- борг, який стягується позивачем за договором від 04.02.2013р., виник з вини Головного управління Державного казначейства України у Сумській області, яке невчасно реєструвало платіжні доручення;

- відповідачем повністю сплачено заборгованість за укладеним між сторонами договором в розмірі 1230648,00 грн.

- розмір заявленої до стягнення суми пені за порушення умов договору є надмірно великою грошовою сумою для сплати за вказаним договором.

В судовому засіданні господарського суду апеляційної інстанції представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд задовольнити її в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

04.02.2013 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (іменований "продавець") та Сумським національним аграрним університетом (іменований "покупець") було укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3111-ТЕ-29, відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 якого позивач зобовязався передати відповідачу природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а відповідач зобовязався прийняти і оплатити газ на умовах, визначених договором.

Згідно до п. 2.1 договору позивач передає відповідачу з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ обсягом до 940 тис.куб.м.

Пунктом 3.4 договору визначено, що не пізніш 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригінала акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості газу протягом місяця поставки газу виключно за рахунок власних надходжень.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено місцевим господарським судом, з підписаних сторонами та скріплених печатками актів приймання-передачі природного газу (а.с. 21-32), протягом січня-грудень 2013 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1104023,51 грн. (обєм 843 282 тис. куб.м.).

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Відповідач свої зобов'язання з оплати виконав частково та з порушенням строків встановлених договором, чим заборгував позивачу 0,03 грн. основного боргу та змусив позивача звернутись до суду з даним позовом про стягнення залишку боргу та штрафних санкцій.

Враховуючи, що позивачем в судовому засіданні господарського суду першої інстанції подав заяву, де зазначає, що 0,03 грн. основного боргу було нараховано помилково, а тому між сторонами відсутній предмет спору в цій частині, то місцевий господарський суд правомірно на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинив провадження у справі в цій частині, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача 5016 грн. 66 коп. 3% річних, за загальний період з 14.02.2013 року по 27.01.2014 року, а також 2678 грн. 17 коп. інфляційних збитків, за загальний період з 14.09.2013 року по 28.02.2014 року, які нараховані окремо по кожному факту порушення грошового зобовязання, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Оскільки матеріалами справи підтверджуються факт порушення відповідачем строків виконання зобовязань по оплаті за природний газ в період з січня по грудень 2013 року, вимоги про стягнення з відповідача 5016 грн. 66 коп. 3% річних, за загальний період з 14.02.2013 року по 27.01.2014 року, а також 2678 грн. 17 коп. інфляційних збитків, за загальний період з 14.09.2013 року по 28.02.2014 року є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасної оплати отриманого відповідачем природного газу за договором купівлі-продажу природного газу від 04.02.2013р.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1 договору, відповідач зобов'язується, крім суми заборгованості, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно до п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Колегія судді зазначає, що розрахунок заявленої НАК "Нафтогаз України" до стягнення з відповідача пені за загальний період з 14.02.2013 року по 27.01.2014 року, яка нараховувалась за кожний розрахунковий період окремо та з урахуванням здійснених проплат, в розмірі 22154 грн. 70 коп. відповідає вимоги чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами договору.

При цьому, як вбачається з матеріалі справи, відповідач до господарського суду першої інстанції подано клопотання про зменшення розміру пені до 50% від заявленої позивачем суми (вх.№ 7280 від 23.06.2015р), яка частково задоволення судом.

Колегія суддів, перевіривши наявність підстав для зменшення нарахованої до стягнення позивачем пені за порушення умов договору купівлі-продажу природного газу, зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як зазначено в підпункті 3.17.4 пункту 3.17 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причину) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч.1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статуту Сумського НАУ, Сумський НАУ є вищим навчальним закладом державної форми власності, що підпорядкований Міністерству освіти і науки України, провадить свою освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям вищої освіти.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, газ, що продавався за договором купівлі-продажу природного газу від 04.02.2013р., використовувався відповідачем для виробництва теплової енергії для потреби університету: опалення навчальних корпусів, студентських гуртожитків Сумського НАУ та надавався населенню, як послуги з теплопостачання.

Під словом населення слід розуміти громадян, які проживають у будинках житлового фонду, що перебувають у їх відособленому користуванні та гуртожитках, за які населення сплачує відповідно до комунальних платежів.

Відповідач, як державний навчальний заклад, отримує фінансування виключно з Державного бюджету України і будь-які випадки затримки фінансування навчального закладу фактично ведуть до невиконання належним чином зобов'язання або прострочення оплати за платежами.

Оплата за природний газ здійснюється відповідачем шляхом внесення платіжних доручень до Головне управління Державного казначейства України у Сумській області.

З платіжних доручень за 2013 рік вбачається, що на бланках зазначені дати з номером реєстрації надходження даних доручень на оплату за вказаним договором.

Дата реєстрації платіжного доручення містить різниці між датою, коли було подане саме платіжне доручення на реєстрацію бухгалтерами-касирами відповідача і датою, якою невчасно зареєструвало Головне управління Державного казначейства України у Сумській області, тим самим фактично збільшувалась кількість днів прострочення оплати за договором.

Таким чином, оскільки фінансування навчального закладу здійснюється виключно з Державного бюджету України, яка, як встановлено судом, періодично затримувалась, вина відповідача в порушенні строків сплати боргу часткова сплата залежала від дій третіх осіб.

Крім того, позивачем не доведено в супереч положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, що порушення відповідачем зобов'язання за договором завдало йому значних збитків.

При цьому, відповідач вчиняв активні дії щодо забезпечення розрахунку за даним договором з добровільному порядку, надавши суд на підтвердження вказаного факту акт звірки розрахунків від 01.07.2015р., яким підтверджується повний розрахунок за укладеним між сторонами договором станом на момент подання позову в розмірі 123648,00 грн.

Колегія суддів також зазначає, що задоволення клопотання про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій не звільняє відповідача від сплати пені в повному обсязі, а свідчить про справедливе врахування інтересів обох сторін.

З огляду на приписи зазначеної процесуальної норми, а також у відповідності до встановлених п.6 ст.3, ч.3 ст.509, ч.ч.1,2 ст.627 Цивільним кодексом України засад справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, колегія суддів дійшла висновку про наявність виняткових обставин, пов'язаних специфікою фінансування відповідача з Державного бюджету України, обумовлені такою об'єктивною обставиною як обмеження можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків з контрагентами, базуються на наявних у матеріалах справи доказах - що, на думку колегії суддів, є достатньою підставою для використання судом права на зменшення штрафних санкцій в порядку п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

У звязку з зазначеним, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що нарахування позивачем штрафних санкцій у вигляді пені на загальну суму 22154,70 грн., є надмірно великою сумою, а тому розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен бути зменшений на 20%, у звязку з чим складає 17723,76 грн.

Крім того, місцевий господарський суд правомірно відмовив в задоволенні клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності, оскільки строки позовної давності були самостійно збільшенні сторонами до 5 років, відповідно до п. 9.3 договору.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у звязку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Сумської області від 08.07.2015р. у справі №920/743/15 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 99, 101, п.1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 08.07.2015р. у справі №920/743/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 06.10.2015р.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Здоровко Л.М.