Постанова № 51946674, 28.09.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2015 р. Справа № 922/2256/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т.В., суддя Гребенюк Н.В.,

при секретарі Томіній І.В.,

за участю прокурора Ногіна О.М. посв. № 032167 від 11.02.2015р.,

та представників сторін:

1-го позивача ОСОБА_1 дов. № 61 від 04.09.2015р.,

2-го позивача не зявився,

1-го відповідача не зявився,

2-го відповідача ОСОБА_2 дов. № 370 від 18.05.2015р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області (вх. №3773 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2015 р. у справі № 922/2256/15

за позовом Прокурора Сахновщинського району Харківської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (м. Київ) і Міністерства аграрної політики та продовольства України (м. Київ)

до 1. Виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради, смт. Сахновщина, Харківська обл.,

2. Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ

про визнання незаконним та скасування рішення, недійсним свідоцтва

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.06.2015 у справі № 922/2256/15 (суддя Ольшанченко В.І.):

1. Провадження у справі за позовом прокурора Сахновщинського району Харківської області в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України, до Виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради припинено повністю.

2. Провадження у справі за позовом прокурора Сахновщинського району Харківської області в інтересах держави, в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, до Виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради припинено повністю.

3. Провадження у справі за позовом прокурора Сахновщинського району Харківської області в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України, до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про визнання недійсним свідоцтва серії САЕ №564648 від 03.04.2012 р. про право приватної власності на нерухоме майно, розташоване за адресою вул. 17 Вересня, 70, смт. Сахновщина Сахновщинського району Харківської області Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" припинено.

4. Провадження у справі за позовом прокурора Сахновщинського району Харківської області в інтересах держави, в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про визнання недійсним свідоцтва серії САЕ №564648 від 03.04.2012 р. про право приватної власності на нерухоме майно, розташоване за адресою вул. 17 Вересня, 70, смт. Сахновщина Сахновщинського району Харківської області Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" припинено.

5. В позові прокурора Сахновщинського району Харківської області в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України, до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради №271 від 29.12.2011 р. "Про визнання права власності на цілісний майновий комплекс по вул. 17 Вересня, 70 в смт. Сахновщина за Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відмовлено повністю.

6. В позові прокурора Сахновщинського району Харківської області в інтересах держави, в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради №271 від 29.12.2011 р. "Про визнання права власності на цілісний майновий комплекс по вул. 17 Вересня, 70 в смт. Сахновщина за Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відмовлено повністю.

Заступник прокурора Харківської області з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2015 р. у справі № 922/2256/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (ст. 115 ЦК України, ст.ст. 85, 86, 134, 136 ГК України, ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») та процесуального права. При цьому, заявник апеляційної скарги зазначає про відсутність доказів передання спірного майна саме у власність ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", посилаючись на те, що таке майно надавалося товариству для здійснення статутної діяльності. В звязку з чим заступник прокурора вважає безпідставними наведені судом першої інстанції доводи щодо належності майна на праві власності, оскільки відповідно до ст. 13 Закону України «Про господарські товариств», ст. 86, ч. 7 ст. 141 ГК України забороняється використовувати для формування статутного капіталу товариства майно державних підприємств, яке відповідно до закону не підлягає приватизації. Як зазначає апелянт, у відповідності до ст. 136 ГК України, державне майно, яке закріплювалось за корпоративним державним підприємством на праві господарського відання, до завершення процедури приватизації, буде перебувати у створеного акціонерного товариства на праві господарського відання. Крім того, заступник прокурора вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо непідсудності господарському суду з урахуванням вимог ст. 12 ГПК України, ст. 21 ЦК України, справ про визнання недійсним свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно.

Прокурор також просить залучити в якості відповідача ОСОБА_3 селищну раду Сахновщинського району Харківської області.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні вимог апеляційної скарги про залучення в якості відповідача ОСОБА_3 селищну раду Сахновщинського району Харківської області, оскільки у відповідності до ст. 24 ГПК України залучення до участі у справі іншого відповідача можливе лише до прийняття рішення у справі та за згодою позивача.

2-й відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийнято у чіткій відповідності з нормами чинного законодавства, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи. 2-й відповідач зазначає про те, що суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно дійшов висновку, що зміна форми власності з державної у приватну відбулася в рамках процедури організації шляхом перетворення Державного підприємства"Державна продовольчо-зернова корпорація України" у ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", посилаючись також на те, що процедура перетворення не є передумовою прийняття рішення про приватизацію майна. Також, 2-й відповідач вважає, що суд першої інстанції правомірно припинив провадження в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності а нерухоме майно, оскільки таке свідоцтво не є актом в розумінні ст. 12 ГПК України та ст. 21 ЦК України, а також не є правочином.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 та від 14.09.2015 розгляд справи відкладався у звязку з необхідністю надання додаткового обґрунтування.

Крім того, в судовому засіданні 14.09.2015 за клопотанням прокурор та присутніх представників сторін продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів до 29.09.2015.

28.09.2015 2-й відповідач надав додаткові пояснення по справі з документальним обґрунтуванням, в яких зокрема зазначив про те, що майно, свідоцтво на праві власності на яке визнається прокурором недійсним, було передано Міністерством аграрної політики та продовольства України в якості внеску до статутного капіталу товариства на виконання постанови КМУ від 06.06.2011 № 593; відповідний акт приймання-передачі майна, майнових прав та обовязків до товариства було затверджено Міністерством аграрної політики та продовольства України 18.11.2011. та на весь розмір статутного капіталу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" Державною комісією з цінних паперів було проведено реєстрацію випуску акцій товариства. В звязку з чим, та посилаючись на ст. 115 ЦК України, ст. 85 ГК України, п. 4.3 Статуту товариства, 2-й відповідач вважає, що з моменту внесення зазначеного майна до статутного капіталу товариства та реєстрації випуску акцій останнього, держава втратила право власності на це майно, отримавши у власність акції ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Представник Кабінету Міністрів України надав пояснення по справі, в яких зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 593 перетворено ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у ДПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", а повноваження з управління корпоративними правами передано міністерству аграрної політки та продовольства України. Таким чином, інформація щодо зміни до статуту ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в частині обмеження дій по відчуженню майна, відноситься до повноважень Міністерства аграрної політки та продовольства України.

Крім того, представник Кабінету Міністрів України звернувся до суду з клопотанням, в якому просив визнати обовязковою явку представника Міністерства аграрної політики та продовольства України для надання суду запитуваної ним інформації.

В судовому засіданні 28.09.2015 представник Кабінету Міністрів України підтримав вимоги прокурора та просить задовольнити позовні вимоги.

2-й позивач, Міністерство аграрної політики та продовольства України, відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не зявився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

1-й відповідач, Виконавчий комітет ОСОБА_3 селищної ради, відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не зявився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте представники 2-го позивача та 1-го відповідачів не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обовязковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторін, а також з огляду на те, що строк розгляду апеляційної скарги продовжено ухвалою суду до 29.09.2015, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі вищевказаних осіб за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення прокурора та представників присутніх сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом Харківської області обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державна акціонерна компанія "Хліб України" (надалі - Компанія) було утворено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 р. №1000 у формі відкритого акціонерного товариства.

11.08.2010 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №764 "Про заходи з утворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (надалі Постанова №764), якою визначено організаційні дії, щодо Державної акціонерної компанії "Хліб України".

Статутний капітал Державного підприємства формувався у відповідності до п. 5 Постанови №764 (із змінами, що до неї вносилися) шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії "Хліб України", що ліквідуються, у тому числі цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства Компанії ОСОБА_3 елеватор, та нежитлових приміщень адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 1.

На виконання п. 3 Постанови №764 Державному підприємству було передано згідно ОСОБА_4 приймання-передачі №26 від 20.01.2011 р. цілісний майновий комплекс (далі ЦМК) Дочірнього підприємства Компанії" ОСОБА_3 елеватор".

ОСОБА_4 приймання-передачі ЦМК підписаний головою ліквідаційної комісії Дочірнього підприємства Компанії "ОСОБА_3 елеватор", генеральним директором Державного підприємства та затверджено Міністерством аграрної політики України на виконання Постанови №764.

28.04.2011 р. виконавчим комітетом ОСОБА_3 селищної ради Сахновщинського району Харківської області прийнято рішення №69 про визнання права власності на цілісний майновий комплекс, який розташований по вул. 17 вересня, 70 в смт. Сахновщина Сахновщинського району за філією ДП „ДПЗКУ „Сащновщинський елеватор.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 №593 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №764 «Про заходи з утворення державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» погоджено пропозицію Міністерства і аграрної політики та продовольства України щодо перетворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", повноваження з управління корпоративними правами якого здійснює зазначене Міністерство.

Установлено, що 100 відсотків акцій державного публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України; державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо. Також, постановлено Міністерству аграрної політики та продовольства здійснити в установленому порядку заходи, пов'язані з перетворенням державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

В подальшому, 07.07.2011 р. Міністерством аграрної політики та продовольства України видано наказ №325 "Про реорганізацію шляхом перетворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (надалі Наказ №325), яким реорганізовано державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" шляхом його перетворення у публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України". Згідно вищевказаного наказу установлено, що статутний капітал товариства формується на базі майна державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

17.11.2011 р. Міністерство аграрної політики та продовольства України видало наказ №634 "Про деякі питання діяльності публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та реєстрації емісії акцій ПАТ "ДПЗКУ" (надалі Наказ №634).

18.11.2011 р. проведено державну реєстрацію припинення Державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України.

18.11.2011 р., на виконання Наказів №325 і №634, затверджено та зареєстровано Статут ПАТ "ДПЗКУ", відповідно до п. 1.1 якого Публічне акціонерне товариство „Державна продовольчо-зернова корпорація України є юридичною особою згідно законодавства України, створено шляхом перетворення державного підприємства „Державна продовольчо-зернова корпорація України відповідно до постанови КМУ від 06.06.2011 р. №593 „Про внесення зміни до постанови КМУ від 11.08.2010 р. №764 та наказу МАППУ від 07.07.2011 р. №325 „Про реорганізацію шляхом перетворення державного підприємства „Державна продовольчо-зернова корпорація України.

Пунктом 1.4 Статуту ПАТ "ДПЗКУ" визначено, що засновником товариства є держава, в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами товариства відповідно до постанови КМУ від 06.06.2011 р. №593 „Про внесення зміни до постанови КМУ від 11.08.2010 р. №764 здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Згідно з п. 1.6 Статуту ПАТ „ДПЗКУ товариство є правонаступником всіх прав і обовязків державного підприємства „Державна продовольчо-зернова корпорація України.

Наказом голови правління ПАТ „ДПЗКУ №182 від 18.11.2011 р. затверджено Положення про філію ПАТ „ДПЗКУ „ОСОБА_3 елеватор.

Передавальним актом № 26 від 22.11.2011 р. голова правління ПАТ "ДПЗКУ" передав, а директор філії ПАТ "ДПЗКУ" „ОСОБА_3 елеватор прийняв необоротні, оборотні активи та зобовязання.

29.12.2011 р. виконавчим комітетом ОСОБА_3 селищної ради Сахновщинського району Харківської області за зверненням директора філії „ОСОБА_3 елеватор №1-2/223 від 28.11.2011 р. прийнято рішення №271 про визнання права власності на цілісний майновий комплекс по вул. 17 вересня, 70 в смт. Сахновщина за ПАТ „ДПЗКУ.

Звертаючись до господарського суду, прокурор, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, яка була прийнята ухвалою господарського суду Харківської області від 18 травня 2015 р., просив суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради №271 від 29.12.2011 р. "Про визнання права власності на цілісний майновий комплекс по вул. 17 Вересня, 70 в смт. Сахновщина за ПАТ "ДПЗКУ"; 2) визнати недійсним свідоцтво серії САЕ №564648 від 03.04.2012 р. про право приватної власності на нерухоме майно, розташоване за адресою вул. 17 Вересня, 70, смт. Сахновщина Сахновщинського району Харківської області Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неправомірне вибуття майнового комплексу Сахновщинського елеватору з державної власності та передачі його у приватну власність, оскільки Законом України „Про перелік обєктів права державної власності, що не підлягають приватизації ОСОБА_3 елеватор не підлягає приватизації, а в Переліку обєктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, зазначене підприємство відсутнє. Як зазначає прокурор, вказане рішення та свідоцтво про право власності видані в порушення п. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»за відсутності документів, що підтверджують зміну форми власності зазначеного майнового комплексу з державної на приватну форму власності. Позов обґрунтований положеннями ст.ст. 121.123 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 1, 2, 29, 54 ГПК України, ст.ст. 15, 16, 327, 386, 391 ЦК України.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради №271 від 29.12.2011 р. і свідоцтво серії САЕ №564648 від 03.04.2012 р. про право приватної власності на нерухоме майно були прийняті у відповідності та на виконання постанов КМУ №764 і №593, наказів МАППУ від 17.11.2011 р. №634 та від 07.07.2011 р. №325, а також Статуту ПАТ ДПЗКУ, які на час прийняття судом рішення по даній справі є чинними, не скасовані та не визнані недійсними. В звязку з чим суд вважав, що відсутні підстави для визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради №271 від 29.12.2011 р. "Про визнання права власності на цілісний майновий комплекс по вул. 17 Вересня, 70 в смт. Сахновщина за ПАТ "ДПЗКУ", а також для визнання недійсним свідоцтва серії САЕ №564648 від 03.04.2012 р. про право приватної власності на нерухоме майно, розташоване за адресою вул. 17 Вересня, 70, смт. Сахновщина Сахновщинського району Харківської області Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

За таких обставин, місцевий господарський суд визнав позовні вимоги прокурора в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України, до ПАТ „ДПЗКУ про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради №271 від 29.12.2011 р. "Про визнання права власності на цілісний майновий комплекс по вул. 17 Вересня, 70 в смт. Сахновщина за ПАТ "ДПЗКУ" необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню повністю.

Позовні вимоги прокурора в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України, до Виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради, а також до ПАТ ДПЗКУ про визнання недійсним свідоцтва серії САЕ №564648 від 03.04.2012 р. про право приватної власності на нерухоме майно, розташоване за адресою вул. 17 Вересня, 70, смт. Сахновщина Сахновщинського району Харківської області Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" суд вважав такими, що не підлягають розгляду господарськими судами України, оскільки свідоцтво про право приватної власності не є актом в розумінні ст. 12 ГПК України та ст. 21 ЦК України, а також не є правочином тому, що правочином у даному випадку є акт прийому-передачі майна до статутного капіталу товариства.

Також, за висновками суду першої інстанції позовні вимоги прокурора в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України, до Виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради не підлягають розгляду господарськими судами України, оскільки Виконавчий комітет ОСОБА_3 селищної ради Харківської області не є юридичною особою, а відтак згідно зі ст. 21 ГПК України не може бути стороною в судовому процесі, в звязку з чим провадження у справі за позовом прокурора в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України, до виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради №271 від 29.12.2011 р. "Про визнання права власності на цілісний майновий комплекс по вул. 17 Вересня, 70 в смт. Сахновщина за ПАТ "ДПЗКУ".

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів виходить з наступного.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 3,4 ст.145 Господарського кодексу України правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного підприємства відповідно до закону або шляхом здачі цілісного майнового комплексу підприємства або майнового комплексу його структурного підрозділу в оренду.

Зважаючи на те, що чинним Господарським кодексом України прямо не передбачено зміну правового режиму майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній власності, внаслідок передачі державного майна засновником до статутного фонду державного акціонерного товариства чи до статутного фонду створеного останнім дочірнього підприємства, то правовий режим цього майна належить визначати виходячи зі змісту актів про створення товариства та його установчих документів.

Згідно зі ст. 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність, як вклад до статутного (складеного) капіталу. При цьому вкладом до статутного капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, набуття товариством права власності на майно, передане засновниками до статутного фонду, відбувається у разі волевиявлення засновників на передачу цього майна саме у власність; наявність такого волевиявлення презюмується у цивільних правовідносинах, якщо інше не встановлено законом чи установчими документами.

В п. 5.1 статуту Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" закріплено, що статутний капітал Товариства становить 867 717 000,00 грн. Статутний капітал Товариства формується за рахунок вартості майна, переданого йому засновником. Засновниками Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України (п. 1.4. Статуту).

Управління та розпорядженням державним майном здійснюється з додержанням приписів Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992р. № 8-92, постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2007р. №803 "Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності", що визначають органи, уповноважені розпоряджатися державним майном та порядок зміни ним державної форми власності на іншу.

Проте, матеріали справи не містять, а відповідачами не доведено, що у даному разі наявне волевиявлення держави на зміну державної форми власності на іншу, а також малася на меті передача державного майна у статутний фонд господарського товариства (ПАТ "ДПЗКУ") у власність, а не на підставі інших речових прав (господарське відання, користування тощо).

Разом з тим, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України ;від 22.08.1996 №1000, Статуту ДАК "Хліб України", ст. 136 ГК України, майно, передане до статутного капіталу ДАК «Хліб України», а в подальшому державному підприємству «Державна продовольчо-зернова корпорація України», правонаступником якої є ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України», перебуває на праві господарського відання.

Відповідно до п. 5.1 статуту ДП «Державна продовольчо-зернова корпорація України» майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» створено шляхом перетворення державного підприємств "Державна продовольчо-зернова корпорація України", товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків останнього.

Згідно ч. 5 ст. 59 ГК України у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Статтею 167 ГК Кодексу визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Проте, згідно зі ст. 115 ЦК України, ст. 85 ГК України, ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Також, згідно зі ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

За таких обставин, в силу ст. 136 Господарського кодексу України, розпорядження майном, переданим засновником до статутного фонду, можливе лише за згодою власника - держави.

Крім того, ч. 5 ст. 75 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» встановлено, що Державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.

Нерухоме майно об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження (ч. 9 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»).

Рішення про приватизацію майнових комплексів хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств, що забезпечують зберігання продукції державного резерву та державного інтервенційного фонду приймаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п. 6 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»).

Проте, в даному випадку, майно не передавалося у власність товариства, а лише надавалося йому для здійснення статутної діяльності.

Згідно вимог Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07.07.1999, ОСОБА_3 елеватор, не підлягає приватизації, а у «Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані», зазначене підприємство відсутнє. Таким чином, майно вказаного підприємства не могло бути приватизоване або корпоратизоване.

Відповідно до ст. 74 ГК України під терміном "державне акціонерне товариство", розуміється державне унітарне комерційне підприємство, перетворене у випадках та порядку, передбачених законом, на корпоратизоване підприємство (державне акціонерне товариство).

Разом з цим, Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 №593 Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №764 встановлено, що державне публічне акціонерне товариство (Державна продовольчо-зернова корпорація України» не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

Відповідно до п. 4 ст. 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", зміна державної форми власності може відбуватися виключно шляхом приватизації.

Отже, державне майно, передане до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається у державній власності і відчуження його можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури.

Слід зазначити, що корпоратизація державних підприємств через їх перетворення у господарські товариства є лише передумовою для подальшої приватизації майна, переданого державою до їх статутного фонду (капіталу), тому внесення майна до статутного фонду (капіталу) такого акціонерного товариства не може розглядатися як підстава для зміни форми власності на державне майно.

Водночас, відповідно до положень ч. 1 ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного майна» до способів приватизації державного - майна не відноситься передача такого майна державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства.

Так, згідно з ч.5 ст.18 Закону України «Про приватизацію державного майна» при перетворенні державного унітарного підприємства в акціонерне товариство таке акціонерне товариство є правонаступником підприємства, що приватизується.

З огляду на це до моменту завершення процедури приватизації, до створюваного акціонерного товариства в силу правонаступництва, переходять права та обов'язки, які мало державне підприємство, у тому числі й обсяг майнових прав на державне майно.

Статтею 73 ГК України передбачено, що майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Таким чином, державне майно, яке закріплювалося за корпоратизованим державним підприємством на праві господарського відання, до завершення процедури приватизації, буде перебувати у створеного акціонерного товариства на праві господарського відання (ст. 136 ГК України).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає безпідставними висновки суду першої інстанції щодо належності майна на праві приватної власності, оскільки відповідно до ст. 13 Закону України «Про господарські товариства», ст.86, ч.7 ст.141 ГК України забороняється використовувати для формування статутного капіталу товариства майно державних підприємств, яке відповідно до закону не підлягає приватизації.

Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» Кабінетом Міністрів України постановою від 21.09.1998 затверджено «Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності», яке визначило порядок безоплатної передачі об'єктів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, об'єднань підприємств, яким делеговано функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно.

Передача об'єктів права державної власності щодо цілісних майнових комплексів підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Статтею 145 ГК України передбачено, що зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом. Частина 3 цієї ж статті визначає, що правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

Рішення про зміну режиму майна Кабінетом Міністрів України не приймалося.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено зміну форми власності комплексу з державної на приватну форму власності.

Згідно п. 7 розяснення, наданого Вищим арбітражним судом України від 02.04.1994 р. № 02-5/225, вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого державного підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності.

Статтею 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своє власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

В статті 319 Цивільного кодексу України закріплено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

В ст. 326 Цивільного кодексу України встановлено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належать державі Україна. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

У відповідності до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В главі 29 Цивільного кодексу України передбачені цивільно-правові способи захисту права власності. Зокрема, згідно з нормами статей 387, 388 цього Кодексу власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача, а у ст. 392 Цивільного кодексу України передбачене право особи, яка вважає себе власником майна, пред'явити позов про визнання права власності до осіб, які не визнають, заперечують або оспорюють це право власності та не перебувають із власником у договірних або інших зобов'язальних правовідносинах.

В силу ч. 2 ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Таким чином, прокурором доведено порушення інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства Аграрної політики та продовольства України, яке полягає у неправомірному вибутті майнового комплексу Сахновщинського елеватору, що розташований в смт. Сахновщина Харківської області по вул. 17 Вересня, 70, з державної власності та передача його у приватну власність. В звязку з чим позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради №271 від 29.12.2011 р. "Про визнання права власності на цілісний майновий комплекс по вул. 17 Вересня, 70 в смт. Сахновщина за ПАТ "ДПЗКУ" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги прокурора в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України, до Виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради не підлягають розгляду господарськими судами України, оскільки Виконавчий комітет ОСОБА_3 селищної ради Харківської області не є юридичною особою, а відтак згідно зі ст. 21 ГПК України не може бути стороною в судовому процесі.

Так, виконавчий комітет ОСОБА_3 селищної ради Харківської області є окремою юридичною особою, та як носій публічної влади є відповідальним за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (частина перша статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл),селища, міста.

Що стосується позовних вимог в частині визнання недійсним свідоцтва серії САЕ №564648 від 03.04.2012 р. про право приватної власності на нерухоме майно, розташоване за адресою вул. 17 Вересня, 70, смт. Сахновщина Сахновщинського району Харківської області Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а суд може захистити таке право та інтерес способами, що встановлені договором або законом. Зокрема, вказаною нормою передбачено визнання недійсним лише правочину.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Так, пунктом 6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 р. N 6/5) встановлені випадки оформлення права власності на обєкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Безпосередньо в підпункті 6.3. Тимчасового положення вказано, що свідоцтво про право власності містить таку інформацію: назву обєкта нерухомого майна; місце видачі свідоцтва; дату видачі свідоцтва; назву органу, який видав свідоцтво; адресу (місцезнаходження) нерухомого майна; відомості про власника (власників); форму власності; вид і розмір часток спільної власності; дату прийняття рішення; прізвище, ім'я, по батькові керівника органу, який прийняв рішення; підпис керівника. Свідоцтво скріплюється печаткою органу, який видав зазначене свідоцтво.

Водночас, система, засади організації та діяльності органів місцевого самоврядування в Україні визначені Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні. За змістом статті 2 вказаного Закону місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Відповідно до статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин.

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 Розяснень Президії Вищого Арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 року „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів встановлено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі.

Таким чином, необхідно дійти до висновку про відсутність у свідоцтва про право власності на майно відповідних характеристик акту ненормативного характеру, оскільки свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється, а тому визнання його недійсним в судовому порядку є неможливим. Тим більше, що діючим законодавством не встановлено випадків визнання свідоцтва недійсним, незаконним тощо.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України при узагальнення судової практики вирішення у 2010 році першому півріччі 2012 року спорів, повязаних з правом власності.

Таким чином, враховуючи положення ст. 16 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним свідоцтва серії САЕ №564648 від 03.04.2012 р. про право приватної власності на нерухоме майно, розташоване за адресою вул. 17 Вересня, 70, смт. Сахновщина Сахновщинського району Харківської області Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", в звязку з невідповідністю даного предмету позову встановленим законом способам захисту порушеного права.

Слід зазначити про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що поданий позивачем позов про визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки частиною 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, а отже з урахуванням статей 1, 41, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

При цьому, як зазначено в пункті 4.3 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (Постанова N 18), господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

З огляду на викладене, рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2015 р. у справі № 922/2256/15 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради №271 від 29.12.2011 р. "Про визнання права власності на цілісний майновий комплекс по вул. 17 Вересня, 70 в смт. Сахновщина за ПАТ "ДПЗКУ".

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1,4 ч.1 ст. 104 ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2015 р. у справі № 922/2256/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради №271 від 29.12.2011 р. "Про визнання права власності на цілісний майновий комплекс по вул. 17 Вересня, 70 в смт. Сахновщина за ПАТ "ДПЗКУ".

В решті позову відмовити.

Стягнути з Виконавчого комітету ОСОБА_3 селищної ради (64501, Харківська область, смт. Сахновщина, вул. Поштова, 3, код 04398301) на користь державного бюджету України 1218,00 грн. витрат по сплаті судового збору, які підлягають сплаті при зверненні з позовною заявою, та 609,00 грн. судових витрат за розгляді апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 05.10.2015 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.