Постанова № 51946669, 01.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2015 р. Справа № 12/133-09

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М., судді Гетьмана Р.А.

при секретарі Катренко І.С.

за участю представників:

від апелянта - не з'явився;

від інших кредиторів - не з'явились;

від боржника - не з'явився;

від ліквідатора - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, м. Суми

на ухвалу господарського суду Сумської області від 20.08.2015р.

у справі № 12/133-09

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми

до Відкритого акціонерного товариства «Сумський м'ясокомбінат», м. Суми

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 20.08.2015р. у справі №12/133-09 (суддя Соп'яненко О.Ю.) частково задоволено заяву кредитора Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 06.11.2014р. №58569/18-19-25.02-15 до боржника ВАТ «Сумський м'ясокомбінат» про визнання кредитором у справі; визнано вимоги Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області у сумі 1411053,88грн. орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; включено вимоги ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області в сумі 1411053,88грн. до реєстру вимог кредиторів до першої черги.

Оскаржувана ухвала місцевого господарського суду з посиланням на статті 1,12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі Закон про банкрутство) в частині відмови у визнанні кредиторських вимоги у сумі 320649,36грн. пені мотивована тим, що протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф,пеня), не застосовуються інші фінансові санкції, у тому числі із сплати податків і зборів, тобто встановлена загальна заборона на нарахування штрафу під час дії мораторію, а отже суд дійшов висновку про їх необґрунтованість.

В частині визнання кредиторських вимог ДПІ у м. Сумах у розмірі 1411053,88грн. ухвала місцевого господарського суду з посиланням на статті 2,96, 206 Земельного кодексу України, статті 21,22 Закону України «Про оренду землі», статті 23, 31 Закону про банкрутство мотивована тим, що зобов'язання із сплати орендної плати за землю слід вважати витратами, пов'язаними з ліквідаційною процедурою, які підлягаю включенню до першої черги реєстру вимог кредиторів.

Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області з ухвалою суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 20.08.2015р. у справі №12/133-09 та прийняти нове рішення, яким визнати поточні вимоги ДПІ у м. Сумах ГУДФС у Сумській області у сумі 320649грн. як поточні і включити їх до реєстру вимог кредиторів банкрута ВАТ «Сумський м'ясокомбінат».

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник, посилається на те, що згідно вимог Закону про банкрутство дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів; що стосується зобов'язань боржника перед поточними кредиторами, то на ці зобов'язання за загальним правилом нараховуються неустойка (штраф. пеня), а отже вимоги апелянта щодо включення до реєстру вимог кредиторів пені у розмірі 320649,36грн., яка нарахована з 30.04.2014р., тобто після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом є цілком обґрунтованими.

Розпорядженням секретаря другої судової палати у зв'язку з неможливістю брати участь у вирішенні справи №12/133-09 суддею Лакізою В.В., з підстав задоволення її заяви про самовідвід, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М., судді Гетьмана Р.А.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчить відтиск штампу на звороті останнього аркушу ухвали суду апеляційної інстанції від 18.09.2015р. та повідомлення про вручення поштового відправлення, проте не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, та приймаючи до уваги 15-денний термін, встановлений ч.2 ст.102 ГПК України для розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, та відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників, апелянта, ліквідатора та кредиторів за наявними у справі матеріалами

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.09.2009р. у справі №12/133-09 порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Сумський м'ясокомбінат» на підставі ст. ст. 6,11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (т.1 матеріалів оскарження, а.с.1).

Постановою господарського суду Сумської області від 15.04.2010р. у справі №12/133-09 визнано боржника ВАТ «Сумський м'ясокомбінат» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута Воловика С.В. (т.1 матеріалів оскарження, а.с.10-13).

10.11.2014 року ДПІ у м. Сумах звернулась до місцевого господарського суду із заявою про визнання кредитором у справі, у якій просила визнати поточні кредиторські вимоги до ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" в сумі 2403859,46грн. податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки з юридичних осіб, що збільшилась за період з 01.09.2014р. по 05.11.2014р. В обґрунтування заявлених вимог ДПІ у м. Сумах послалась на акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" з питання дотримання вимог податкового законодавства за період червень-грудень 2011 року та січень-вересень 2012 року від 08.11.2012р. №3543/152/05496017, податкове повідомлення-рішення від 18.12.2012р. № 0008201502/65407, яким ВАТ "Сумський м'ясокомбінат" збільшено грошове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності на загальну суму 2083210,10грн. (з яких основний платіж - 1411053,88грн. та фінансові санкції у сумі 672156,22грн.). Згідно акту перевірки період, за який встановлено донарахування, є червень - грудень 2011 року та січень - вересень 2012 року. Відповідно до розрахунку суми податкового боргу ВАТ «Сумський м'ясокомбінат» станом на 05.11.2014р., починаючи з 01.09.2014р. сума боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями по платежу «орендна плата з юридичних осіб» становить 2403859,46грн. з яких: 11411053,88грн. - основний платіж, 672156,22грн. - штрафні (фінансові санкції), 320649,39грн. - пеня (т.1 матеріалів оскарження, а.с.20-34).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2013р., яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України, відмовлено у задоволенні позову ВАТ «Сумський м'ясокомбінат» до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області про скасування податкового-повідомлення рішення від 18.12.2012р. №0008201502/65407, яким боржнику збільшено податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності на загальну суму 2283210,10грн. (т.1 матеріалів оскарження, а.с.35-37).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 23.02.2015р., яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015р. у справі №12/133-09, відмовлено в задоволенні заяви Державної податкової інспекції в .м Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області від 06.11.2014р. №58569/18-19-25.02-15 до боржника ВАТ «Сумський м'ясокомбінат» у сумі 2403859,46грн. (т.1 матеріалів оскарження, а.с.40-42, 82-85 ).

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2015р. у даній справі касаційну скаргу ДПІ у місті Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області задоволено частково; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015р. та ухвалу господарського суду Сумської області 23.02.2015р. скасовано в частині вимог ДПІ у м. Сумах ГУ Державної фіскальної служби України у Сумській області у сумі 2283210,10грн. - орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; справу у відповідній частині передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області (т.2,а.с.1-6, матеріалів оскарження). Постанова суду касаційної інстанції в частині залишення без змін ухвали місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно вимог Закону про банкрутство боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, а отже суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість вимоги ДПІ у м. Сумах у сумі 672156,22грн. - фінансових санкцій. Також суд касаційної інстанції зазначив, що обмеження, передбачені статтею 23 Закону про банкрутство, не стосуються вимог ДПІ у м. Сумах з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

20.08.2015р. місцевим господарським судом прийнято оскаржувану ухвалу з підстав, зазначених вище (т.2 матеріалів оскарження, а.с.18-21).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно з приписами статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За приписами пункту 1-1 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», викладеного у новій редакції згідно з Законом України від 22.12.2011р. N 4212-VI, який набрав чинності 18.01.2013р., положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою місцевого господарського суду від 15.04.2010р. у справі №12/133-09 визнано боржника ВАТ «Сумський м'ясокомбінат» банкрутом.

Враховуючи вимоги перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011р., до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 14.05.1992р. зі змінами та доповненнями (далі - Закон про банкрутство).

За приписами частини 1 статті 5 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство.

Частиною 1 статті 23 Закону про банкрутство встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

З аналізу наведеної норми вбачається, що в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута можуть виникнути виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі, і порядок їх виконання визначений спеціальним Законом про банкрутство.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 18.03.2014р. у справі №6/108-09, від 18.03.2014р. у справі №6/108-09, від 08.04.2014р. у справі №10/Б-711 та від 08.04.2014р. у справі №6/108-09.

Пунктом в) частини 1 статті 96 Земельного кодексу України встановлено що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Так, статтею 270 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно з частиною 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

При скасуванні постанови Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015р. та ухвали місцевого господарського суду від 23.02.2015р. у справі №12/133-09 суд касаційної інстанції у постанові від 18.06.2015р. зазначив, що приписами Податкового кодексу України не передбачено самостійного корегування податковим органом сум, задекларованих платником податків, а земельне законодавство не пов'язує визнання особи банкрутом з припиненням зобов'язань зі сплати орендної плати за землю, відтак, відповідну орендну плату за землю слід вважати витратами, пов'язаними з ліквідаційною процедурою.

Також суд касаційної інстанції зазначив, що обмеження, передбачені ст. 23 Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у цьому випадку не стосуються вимог ДПІ у м. Сумах з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

У частинах 8,9 статті 30 Закону про банкрутство зазначено, що кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону. З основного рахунку проводяться такі виплати: поточні комунальні та експлуатаційні платежі; інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

Виходячи з аналізу положень Закону про банкрутство, в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління - ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі, і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Закону про банкрутство.

Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону про банкрутство).

Оскільки, суд касаційної інстанції у постанові від 18.06.2015р. у даній справі визначив, що орендну плату за землю слід вважати витратами пов'язаними з ліквідаційною процедурою, то місцевий господарський суд правомірно та обґрунтовано, з урахуванням приписів статті 30 Закону про банкрутство та статті 111-12 ГПК України визнав кредиторські вимоги ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС Сумської області у сумі 11411053,88грн., які підтверджені податковим повідомленням-рішенням від 18.12.2012р. №0008201502/65407 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.08.2014р.

Щодо відмови у визнанні кредиторських вимог ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області у сумі 320649,39грн. пені суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Верховний суд України у постановах від 12.03.2013р. та від 01.10.2013р. зазначив, що частина 4 статті 12 Закону про банкрутство встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про безпідставність нарахування органом доходів і зборів пені на загальну суму 320649,36грн. за невиконання боржником податкових зобов'язань в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою про порушення даної справи про банкрутство.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 18.12.2012р. у справі №5/34-09 та від 12.03.2013р. у справі №29/5005/16170/2011.

З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції встановлені фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам та їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали у даній справі, у зв'язку з чим ухвалу господарського суду Сумської області від 20.08.2015р. у справі №12/133-09 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, м. Суми залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Сумської області від 20.08.2015р. у справі №12/133-09 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складений 06.10.2015р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Здоровко Л.М.