Постанова № 51946613, 01.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2015 р. Справа № 917/1050/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Тарасова І. В.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод», м. Кременчук (вх. № 4214 П/3-12)

на рішення господарського суду Полтавської області від 21.07.2015 р. у справі № 917/1050/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфаворіт», Запорізька область, м. Мелітополь

до Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод», м. Кременчук

про стягнення 145894,79 грн. інфляційних, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Укрфаворіт», Запорізька область, м. Мелітополь звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» про стягнення 145894,79 грн. інфляційних за період 10.02.2014р. по 12.05.2015р. за договором поставки № 0575-СН від 28.11.2012 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.07.15 р. у справі № 917/1050/15 (суддя Тимощенко О.М.) позов задоволено.

Відповідач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2015р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01 жовтня 2015 р. о 12:00 год.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Представники сторін в судове засідання 01.10.2015р. не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи, про що свідчать наявні у справі повідомлення про вручення поштових відправлень (вих. № № 019871/1, 019321/2).

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до пунктів 3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України; у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, однак сторони не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні, а також виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з огляду на нижченаведене.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Як свідчать матеріали справи, 28.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрфаворіт» (позивачем) та Публічним акціонерним товариством «Кременчуцький сталеливарний завод» (відповідачем) укладено договір поставки № 0575-СН (далі - Договір), згідно якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити і передати у власність відповідачу (покупцю) товар, а відповідач зобов’язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (пункт 1.1. Договору).

За приписами статті 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно пункту 1.2. Договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються специфікацією (-ями).

У пункті 1.5. Договору сторони обумовили, що загальна сума товару за цим договором визначається сумою всіх специфікацій до цього договору, складених і підписаних належним чином.

Одночасно між сторонами, на виконання умов Договору, було погоджено та підписано специфікацію № 9 від 19.09.2013р. (доповнення до Договору), відповідно до якої сторони узгодили найменування товару, одиницю виміру, кількість товару, строк поставки товару та ціну Договору. Дана специфікація є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 6.1. Договору та пунктом 2 специфікації №9 від 19.09.2013р. до Договору № 0575-СН від 28.11.2012р. сторони визначили, що розрахунки за товар здійснюються протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В рамках укладеного між сторонами Договору позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрфаворіт» поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 411600,00 грн.

Однак, відповідач в порушення умов договору зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару належним чином не виконав, повну вартість поставленого товару позивачу не сплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у сумі 205800,00 грн.

По видатковій накладній № 772 від 20.12.2013р., визначений пунктом 6.1. Договору та пунктом 2 специфікації №9 від 19.09.2013р. до договору №0575-СН від 28.11.2012р. строк оплати сплив 20.01.2014р.

У своїй позовній заяві позивач зазначив про існування рішення господарського суду Полтавської області від 07.04.2015 року по справі № 917/486/15, за яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфаворіт» до Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» про стягнення 205800,00 грн. основного боргу, 25288,03 грн. неустойки, 5818,78 грн. річних за договором поставки № 0575-СН від 28.11.2012 року, були задоволені частково та стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфаворіт» 205800,00 грн. основного боргу, 15217,92 грн. неустойки, 5818,78 грн. річних, 4536,73 грн. судового збору.

Колегією суддів з’ясовано, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року рішення господарського суду Полтавської області від 07.04.2015 року по справі № 917/486/15 залишено без змін.

При винесенні рішення у справі № 917/486/15 суди встановили факт виникнення між сторонами зобов'язань, зокрема, у позивача щодо поставки товару, а у відповідача - щодо прийняття та оплати даного товару. Також суди з’ясували порушення відповідачем вимог договору поставки №0575-СН від 28.11.2012 року стосовно здійснення оплати, а також встановили факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 205800,00 грн.

Враховуючи те, що рішення господарського суду Полтавської області від 07.04.2015 року по справі № 917/486/15 набрало законної сили 09.06.2015 року у відповідності до статті 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що встановлений вказаним рішенням факт наявності у відповідача обов'язку по оплаті вартості товару в сумі 205800,00 грн. за договором поставки №0575-СН від 28.11.2012 року, а також наявність боргу в зазначеній сумі, мають преюдиційний характер, а тому в силу вимог статті 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доведенню повторно.

Факти, встановлені в рамках справи № 917/486/15, не мають доводитись знов в рамках справи № 917/1050/15.

Так, у судовому провадженні по справі № 917/486/15 було надано правову оцінку обставинам щодо ненадання відповідачу сертифікату якості на товар під час поставки, на які звертає увагу відповідач у даній справі № 917/1050/15 в якості підстав для звільнення його від відповідальності за порушення умов договору поставки № 0575-СН від 28.11.2012 року.

Суди першої та апеляційної інстанції при вирішенні справи № 917/486/15 по суті визначились, що оскільки відповідач не встановлював строку для передання спірних документів, не надав до матеріалів справи доказів звернення до позивача з відповідними письмовими претензіями щодо відсутності документів, які зазначені в пункті 4.1. Договору, або доказів звернення до позивача з листами щодо повернення отриманого відповідачем товару з підстав неодержання сертифікату, тому дійшли висновків про наявність правових підстав для стягнення суми боргу, неустойки та річних за неналежне виконання умов спірного Договору. Всім запереченням відповідача щодо обставин передачі товару було надано правову оцінку в межах справи № 917/486/15, а тому доводи заявника апеляційної скарги у даній справі № 917/1050/15 відносно ненастання строку оплати товару з підстав неотримання за даною договірною поставкою сертифікату якості є юридично неспроможними та судом апеляційної інстанції відхиляються.

Отже, зважаючи на несплату відповідачем заборгованості в сумі 205800,00 грн., позивач звернувся з позовною заявою у даній справі № 917/1050/15, предметом якої є вимога про стягнення з відповідача 145894,79 грн. інфляційних за період з 10.02.2014 року по 12.05.2015 року за договором поставки № 0575-СН від 28.11.2012 року, які нараховані позивачем у відповідності до приписів статті 625 Цивільного кодексу України на зазначену суму боргу.

Розглянувши вказані позовні вимоги, надавши правову кваліфікацію спірних правовідносин та правову оцінку обставин справи, встановивши факт отримання відповідачем товару за Договором поставки № 0575-СН від 28.11.2012 року, наявність заборгованості за отриманий товар, що підтверджена в рамках справи № 917/486/15, а також прострочення відповідачем грошового зобов'язання за спірним Договором, господарський суд Полтавської області визначився, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 145894,79 грн. є правомірними та підлягають задоволенню з огляду на обґрунтованість та документальне підтвердження.

Колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується з такою правовою позицією суду першої інстанції щодо задоволення позову у даній справі з мотивів доведення позивачем правових підстав для застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання зобов’язання за договором поставки №0575-СН від 28.11.2012 року у вигляді сплати інфляційних в сумі 145894,79 грн. за період з 10.02.2014 року по 12.05.2015 року та вважає, що їх нарахування у повному обсязі відповідає нормам матеріального права і обставинам справи в їх сукупності. Крім того, колегія суддів враховує те, що вимога про стягнення інфляційних втрат не була предметом розгляду справи № 917/486/15.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За відсутності інших підстав припинення зобов’язання, передбачених договором або законом, грошове зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

З урахуванням положень статті 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами.

При повторному розгляді даної справи в межах наданих суду апеляційної інстанції повноважень, колегією суддів встановлено, що грошові зобов’язання відповідача, що передбачені договором поставки №0575-СН від 28.11.2012 року, їх належним виконанням не припинені, і такі докази у справі відсутні.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано у встановленому законом порядку, не припиняє зобов’язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу сум (пункт 7.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань”).

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового прав та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Нарахування інфляційних втрат здійснюється за весь період прострочення, який не переривається ні при подачі позову про стягнення основної заборгованості, ні пред’явленням відповідного наказу до виконання, а припиняється лише при належному виконанні договірних зобов’язань.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 145894,79 грн. за період з 10.02.2014 року по 12.05.2015 року, що нараховані на підставі неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором поставки №0575-СН від 28.11.2012 року заявлені позивачем правомірно, на їх підтвердження надано обґрунтований розрахунок, а тому колегія суддів вважає, що вони задоволені судом першої інстанції правильно, враховуючи наявність правових підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України.

Частинами 1-2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод», м. Кременчук не спростовують висновків господарського суду Полтавської області у справі № 917/1050/15, викладених у рішенні від 21.07.2015 р.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення - відсутні.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод», м. Кременчук залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 21.07.2015 р. у справі № 917/1050/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складено 05.10.15р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Тарасова І. В.