Рішення № 51937945, 01.10.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.10.2015 Справа №905/1278/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В., при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК високовольтні мережі», м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 31018149,

до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування», м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 00222999,

про стягнення 762 070,63 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК високовольтні мережі», м.Краматорськ Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 762070,63грн. суми заборгованості за спожиту активну електроенергію.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору про постачання електричної енергії №3 0200 002 від 21.06.2004р. із відповідачем, невиконання останнім за ним своїх зобовязань з оплати вартості спожитої активної електроенергії по рахункам за квітень 2014р., внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано у копіях: договір про постачання електричної енергії №3 0200 002 від 21.06.2004р. разом із додатком №2 від 21.06.2004р. «Порядок розрахунків» та додатковими угодами №б/н від 25.05.2011р., №б/н від 03.01.2014р. до нього, рахунок за спожиту електроенергію за квітень 2014р. №35/30200002 від 30.04.2014р., акт про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії поставленої постачальником споживачу в розрахунковому періоді квітень 2014р. №б/н від 30.04.2014р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 13, 54 Господарського процесуального кодексу України та ст.26 Закону України «Про електроенергетику».

10.09.2015р. представником позивача до матеріалів справи із супровідним листом №б/н від 27.08.2015р. додано копії листа №б/н від 27.08.2015р. про відсутність на розгляді іншого суду даних позовних вимог, розрахунку нарахування активної електроенергії за період квітень 2014р., витяг з офіційного веб-сайту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики постанови «Щодо встановлення на квітень 2014р. роздрібних тарифів …» №326 від 27.03.2014р., акт звірки взаємних розрахунків за спожиту активну електроенергію на заборгованість за квітень 2014р. за станом на 20.08.2015р. із підтвердженням його відправлення відповідачу.

Документи долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.10.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та зазначив про відсутність оплат спірної суми з боку відповідача по теперішній час.

Представник відповідача у судові засідання не зявився, причин неявки не повідомив, витребувані судом документи не надав. Про час та місце судового засідання повідомлений.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи обєктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, загальну тривалість провадження по даній справі, а також належного забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом звязку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, у відповідності до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок нездійснення оплати за спожиту активну електроенергію протягом квітня 2014р. на підставі договору про постачання електричної енергії №3 0200 002 від 21.06.2004р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

21.06.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс - Інвест» (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Краматорський завод важкого верстатобудування» (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №3 0200 002.

Додатковою угодою №б/н від 25.05.2011р. внесено зміни в означений правочин в частині організаційно-правової форми споживача та визначено його як Публічне акціонерне товариство «Краматорський завод важкого верстатобудування».

Додатковою угодою №б/н від 03.01.2014р. до наведеного договору, зокрема, замінено найменування сторони Постачальника з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс - Інвест» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК високовольтні мережі», у звязку з перейменуванням першого, та визначено що останнє є повноправним правонаступником усіх прав, обовязків та відповідальності.

Згідно п.1.1 договору №3 0200 002 від 21.06.2004р. Постачальник продає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього, що є його невідємними частинами.

Строк дії договору, згідно з п.9.4, встановлено до 31.12.2015р.. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах.

За умовами вказаного договору Постачальник зокрема зобовязався постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 Договору; згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до Правил улаштування електропристроїв (далі-ПУЕ) та гарантованим рівням надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін»; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами, дотримання яких залежить від Постачальника (п.2.1.2 договору), а Споживач зобовязався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії, знімати та надавати Постачальнику відомості про показання розрахункових приладів обліку згідно додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії Споживача» (п.2.2.3 договору).

Згідно п.п.3.2 п.3 додатку №2 «Порядок розрахунків» до договору Споживач зобовязаний здійснювати оплату отриманих від Постачальника рахунків самостійно, шляхом перерахування грошових коштів на відповідні рахунки наступним чином, зокрема, до 06 числа поточного місяця сплачує суму остаточного розрахунку за попередній розрахунковий період.

При цьому, п.п.3.4 п.3 наведеного додатку передбачено, при оформленні платіжного доручення у графі «призначення платежу» Споживач повинен вказати період, за який здійснюється оплата, та підставу для оплати, тобто № договору, № та дату рахунку. У разі відсутності у платіжному документі посилань на період, за який здійснюється оплата, Постачальник має право зарахувати перераховану Споживачем суму, як погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення, суму, що залишилась після погашення існуючої заборгованості, Постачальник зараховує у першу чергу, як сплату за електроенергії, спожитої у поточному періоді.

Матеріали справи містять акт про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії, який підписано сторонами та скріплено їх печатками без зауважень. Згідно даного акту обсяги спожитої відповідачем електроенергії за квітень 2014р. наступні: активна електроенергія 782 960 кВт/год на суму 762 070,63 грн. (з урахуванням податку на додану вартість).

З представлених суду доказів вбачається, що позивачем відповідачу виставлено рахунок за активну енергію згідно договору про постачання електричної енергії №30200002 від 21.06.2004р., спожиту у визначений спірний період.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч.ч.6, 7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Згідно п.5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р. (далі - ПКЕЕ) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Споживання електричної енергії без договору не допускається.

За умовами п.6.1 ПКЕЕ, розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору. Розрахунковий період становить один місяць, за винятком випадку, передбаченого пунктом 6.8 цих Правил. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами.

Положеннями пп.2 п.10.2 ПКЕЕ встановлено, що споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Як свідчать фактичні обставини справи, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, поставив відповідачеві за квітень 2014р. активної електричної енергії у загальному обсязі 782 960 кВт/год на суму 762 070,63 грн., а відповідач її прийняв без заперечень, що підтверджується відповідним актом про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії.

Також, позивач надав, а відповідач отримав рахунок за спожиту електроенергію за квітень 2014р. №35/30200002 від 30.04.2014р. на суму 762 070,63 грн., про що свідчить відмітка останнього на даному документі, скріплена печаткою його структурного підрозділу.

Проте, відповідач розрахунки за спожиту активну електроенергію у визначений спірний період не здійснив, у звязку з чим порушив строки обумовлені сторонами у договорі.

Зважаючи на викладені обставини, позивачем належним чином доведено факт виконання обовязку щодо поставки активної електроенергії за спірним правочином протягом квітня 2014р. на загальну суму 762 070,63 грн. та невиконання відповідачем в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, грошового зобовязання у встановлені договором строки.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу в сумі 762 070,63 грн., тобто в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України та підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК високовольтні мережі», м.Краматорськ Донецької області, до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 762 070,63 грн. суми заборгованості за спожиту активну електроенергію, задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» (84306, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе, б.6, ЄДРПОУ 00222999, п/р26008013000755 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 33627, п/р2600516581 у Донецькій філії АБ «УкргазБанк», МФО 335894) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК високовольтні мережі» (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Островського, б.8, поштова адреса: 51413, м.Павлоград, вул.Тернівська, 15, ЄДРПОУ 31018149) 762 070,63 грн. суми заборгованості за спожиту активну електроенергію на поточний рахунок із спеціальним режимом використання №26039300386747/980 в філії-Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 305482, а також відшкодування сплаченого судового збору в сумі 15 241,42 грн. на поточний рахунок №26006300386747/980 в філії-Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 305482.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В судовому засіданні 01.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

6. Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2015р.

Суддя О.В. Кротінова