Рішення № 51935235, 01.10.2015, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1972/15

Справа №754/2144/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Макас Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та зобов"язання припинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання правочину недійсним та зобов"язання припинити дії, мотивуючи свої вимоги тим, що помер її син ОСОБА_4, який також є чоловіком ОСОБА_3, у зв"язку з чим відкрилася спадщина. При житті її син придбав коштовне майно, у тому числі і велику колекцію зброї різних часів та систем, а саме придбав та зареєстрував на своє ім"я значну кількість вогнепальної зброї, на що витратив більше 250000, 00 грн. Вся зброя зберігалася за місцем його перебування у металевому сейфі. У середині 2014 року її син без належного письмового дозволу своєї дружини скоїв правочин та передав зазначену зброю відповідачці ОСОБА_2 Але вказане майно повинно бути увійти до складу спадщини після смерті сина позивачки. На підставі викладеного позивачка звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати правочин (акт, договір, протокол тощо) щодо переоформлення (передачі) зброї (вогнепальної та холодної) на ОСОБА_2, що здійснив ОСОБА_4, недійсним; зобов"язати Відділ дозвільної системи ГУМВС України поновити реєстрацію зазначеної зброї за ОСОБА_6

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 14.04.2015 року провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Відділ дозвільної системи ліцензування та державного охоронного нагляду Головного управління МВС України в м. Києві, про визнання договору передачі майна недійсним у частині позовних вимог про зобов"язання третьої особи вчинити певні дії закрито.

В судовому засіданні представник позивачки подав заяву про зміну підстав позову, просив позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що при укладенні договору передачі зброї було порушено вимоги діючого цивільного законодавства, відповідачка ОСОБА_3 навмисно ухиляється від вчинення дій щодо повернення майна подружжя до складу спадщини. На підставі викладеного представник позивачки просить суд визнати правочин щодо передачі коштовного майна (колекції зброї) ОСОБА_4 ОСОБА_2 недійсним; припинити дії ОСОБА_3, спрямовані на виключення зі складу спадщини її покійного чоловіка ОСОБА_4 коштовного майна (колекції вогнепальної зброї) та свідчать про нехтування нею своїх шлюбних обов"язків, передбачених чинним законодавством України, стягнути судові витрати з відповідачів.

Представник відповідачки ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Пояснила, що при житті ОСОБА_4 вчинив дії щодо переоформлення колекції зброї на ім"я ОСОБА_2 Оскільки це була воля її чоловіка, вона не заперечує проти цього, вважає, що підстав для визнання правочину недійсним немає. Також вважає, що відповідачка ОСОБА_3 не вчиняє жодних дій, що суперечать діючому законодавству, а тому підстав для задоволення позовних вимог про припинення її дій також немає. На підставі викладеного представник просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник у судове засідання не з"явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у своїй заяві просять розглядати справу в їх відсутність. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідачки та її представника, за наявних у справі матеріалів.

Вислухавши пояснення представника позивачки, представника відповідачки, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4, у зв"язку з чим 03.11.2014 року приватним нотаріусом Івченко А.В. за заявою позивачки була відкрита спадкова справа, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с.6).

01.04.2014 року ОСОБА_4 до Дозвільної системи м. Києва була подана заява про переоформлення належного йому мисливського нарізного карабіну на ОСОБА_2 (а.с.131).

У подальшому 02.04.2014 року на зворотному боці Дозволу від 17.03.2014 року, виданого ОСОБА_2, було здійснено відмітку про те, що 02.04.2014 року зброю за заявою ОСОБА_4 було переоформлено на ОСОБА_2 (а.с.130).

02.04.2014 року ОСОБА_2 подала до Начальника Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві заяву про реєстрацію мисливської зброї (а.с.111).

В своїх позовних вимогах ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним правочин щодо передачі зброї з тих підстав, що він не відповідає вимогам діючого законодавства.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду з захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусового виконання обов"язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частинами 1, 2 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьої, п"ятою та шостою ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов"язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину... Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідків окремих видів недійсних правочинів.

Порядок придбання, зберігання та використання зброї врегульований Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.1998 року за № 637/3077 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів".

Як встановлено при розгляді справи, за життя ОСОБА_4 вчинив певні дії щодо розпорядження власним майном, а саме зброєю, оформив даний правочин щодо передачі зброї ОСОБА_2 у порядку, передбаченому діючим законодавством, жодних порушень при передачі зброї судом встановлено не було, а тому суд вважає, що підстав для визнання вказаного правочину недійсним немає.

Що стосується позовних вимог про припинення дій відповідачки ОСОБА_3, що спрямовані на виключення зі складу спадщини її покійного чоловіка коштовного майна, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права.

Статтею 13 ЦК України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов"язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою-п"ятою цієї статті, суд може зобов"язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Під час розгляду справи позивачкою не було надано жодних належних доказів недодержання відповідачкою ОСОБА_3 при здійсненні своїх прав вимог, встановлених частинами другою-п"ятою статті 13 ЦК України, а тому підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 немає і в їх задоволенні повинно бути відмовлено.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. 58-59 ЦПК України на підтвердження своїх позовних вимог.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивачка, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 12, 13, 16, 18, 203, 215 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та зобов"язання припинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення.

Головуючий: