Рішення № 51934927, 16.09.2015, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 14

справа № 753/9793/15-ц

провадження № 2/753/5215/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2015 р. Дарницький районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі ДЕАК Ю.В.

за участю

представників позивача ОСОБА_1;

ОСОБА_2;

представника відповідача Чалої І.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про стягнення суми страхового відшкодування, штрафних санкцій та моральної шкоди, а також витрат на правову допомогу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_4.) звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА» (далі по тексту - відповідач, ВАТ НАСК «ОРАНТА») про стягнення суми страхового відшкодування, штрафних санкцій та моральної шкоди, а також витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 липня 2013 року по вул. Визволителів в м. Умані ОСОБА_5 керуючи автомобілем FIAT, державний номерний знак НОМЕР_1, здійснив зіткнення з належним позивачу на праві власності автомобілем HONDA, державний номерний знак НОМЕР_2.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 серпня 2013 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні вказаного ДТП.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 застрахована у ВАТ НАСК «ОРАНТА», а відповідно до листів від 21.05.2014 року та 30.07.2014 року відповідач зобов'язався здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 11 879,40 грн., проте як даної виплати у встановлені законом строки не здійснив, позивач просить суд стягнути з нього суму страхового відшкодування у даному розмірі, штрафні санкції та моральну шкоду, а також витрат на правову допомогу.

До початку судового розгляду справи по суті, представниками позивача подано клопотання про збільшення позовних вимог, у якому окрім заявлених вимог вони просять суд стягнути з відповідача витрати на паливо для прибуття у судове засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

Дослідивши подане представниками позивача клопотання про збільшення розміру позовних вимог, враховуючи, що воно заявлене у відповідності до приписів ч. 2 ст. 31 ЦПК України, суд приймає його до розгляду та вважає за необхідне здійснити розгляд справи з урахуванням заявлених представниками позивача уточнень.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, вважали їх обґрунтованими та просили суд їх задовольнити. Представник відповідача в свою чергу визнала позовні вимог в частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 11 879,40 грн. та заперечила проти позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, моральної шкоди, витрат на правову допомогу та на паливо.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 липня 2013 року по вул. Визволителів в м. Умані ОСОБА_5 керуючи автомобілем FIAT, державний номерний знак НОМЕР_1, здійснив зіткнення з належним позивачу на праві власності автомобілем HONDA, державний номерний знак НОМЕР_2.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 серпня 2013 року водія ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована в ВАТ НАСК «ОРАНТА» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ 4211865 від 20.10.2012 року.

Частиною 3 статті 22 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом ч. 3 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування» (далі по тексту - ЗУ «Про страхування») страхова виплата це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі по тексту - ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

21 травня 2014 року та 30 липня 2014 року ВАТ НАСК «ОРАНТА» позивачу було надіслано листи про те, що найближчім часом останньому буде здійснено погоджену сторонами виплату страхового відшкодування у розмірі 11 879,40 грн. на рахунок ПАТ «Правекс-Банк». Однак до теперішнього часу оплата не була проведена.

Таким чином, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована в ВАТ НАСК «ОРАНТА», а відповідно до норм цивільного законодавства саме страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума страхового відшкодування у розмірі 11 879,40 грн.

Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

А згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги наведене та перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про правомірність його складання, а відтак сума пені за прострочення виплати страхового відшкодування, яка підлягає стягненню становить 2 969,85 грн. Також підлягає задоволенню і вимога позивача щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст. 625 ЦК України за наведеним та перевіреним судом розрахунком, зокрема у сумі 2 352,85 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 533,58 грн., оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, а відтак таке зобов'язання є грошовим і у разі прострочення його виконання настає відповідальність передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Окрім того, позивач, звертаючись до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди зазначає, як підставою для її стягнення, понесені ним емоційні та душевні страждання, порушення звичайного способу життя та негативний вплив на стан здоров'я.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Виключення, що не потребують доведення вини, визначені у ч. 2 вказаної норми.

За змістом п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Таким чином, відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди і умовою цивільно-правової відповідальності.

Згідно з ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Водночас, статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

В силу вищезазначеного, суд дійшов висновку, що у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт порушення прав позивача, завдання позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру діями чи бездіяльністю відповідача, позивачем не надано доказів наявності моральної шкоди, протиправності діяння чи бездіяння відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини відповідача в її заподіянні, а відтак суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог у даній частині.

У відповідності до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову суд присуджує з відповідачів на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. А згідно з п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» за №10 від 17 жовтня 2014 року вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Водночас суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог про стягнення з відповідача понесених його представниками витрат на паливо для прибуття у судове засідання у вигляді фіскальних чеків на його придбання, оскільки вказані фіскальні чеки не можуть бути належними та допустимими доказами понесення таких витрат, а також відповідно до ч. 1 ст. 85 ЦПК України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також наймання житла, несуть сторони.

Суд також відмовляє позивачу у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом. А згідно зі ст. 79 цього Кодексу витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат пов'язаних з розглядом судової справи та підлягають розподілу за правилами ст. 88 цього Кодексу.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пп. 47 та 48 своєї постанови «Про застосування законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року за №10 встановив, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах». Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з доданої до позовної заяви квитанції №251 від 15.09.2015 року позивачем сплачено 1 500 грн. в якості оплати за представництво у судовій справі, однак акту прийманя-передачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги в тій частині, яка стосується його виконання, пов'язаного з розглядом в суді саме даного спору, а також розрахунку таких витрат ним не додано, а відтак неможливо встановити їх відповідність вимогам Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підставі викладеного та керуючись стст. 22, 29, 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 9 ЗУ «Про страхування», стст. 22, 625, 988 Цивільного кодексу України, стст. 10, 60, 61, 88, 169, 208, 209, 212, 218, 224-226 Цивільного процесуального кодексу Украйни, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА» (ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д) на користь ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_3) суму страхового відшкодування у розмірі 11879,40 грн., пеню за прострочення його виплати у розмірі 2 969,85 грн., інфляційні втрати у сумі 2 352,85 грн. та 3% річних у розмірі 533,58 грн., а також судовий збір у розмірі 243,60 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.