Ухвала суду № 51932765, 29.09.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/65/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : Мазай Н. В. Доповідач в апеляційній інстанції Карпенко О. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоКарпенко О. В.суддівПальонного В. С. , Нерушак Л. В. при секретаріВинник І. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу селянського фермерського господарства «Нова Україна» на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до селянського фермерського господарства «Нова Україна», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженого відповідальністю «Жильнельфа Вельє» про визнання правочину недійсним, -

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника селянського фермерського господарства «Нова Україна» - Стуса П.К., який підтримав апеляційну скаргу; представників ОСОБА_6 - ОСОБА_8 та товариства з обмеженою відповідальністю «Жильнельфа Вельє» - Романова О.О., які просили апеляційну скаргу відхилити, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

В березні 2014 року ОСОБА_6 звернулась до Монастирищенського районного суду Черкаської області із позовом до СФГ «Нова Україна», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «Жильнельфа Вельє» про визнання правочину недійсним.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідно до держаного акту на право власності на землю серії НОМЕР_1, виданого в 2001 року вона є власником земельної ділянки площею 2,3488 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області.

6 березня 2014 року, вказує позивачка, між нею та ТОВ «Жильнельфа Вельє» було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 5 років.

В березні 2014 року їй стало відомо, що у реєстраційній службі Монастирищенського РУЮ Черкаської області зареєстровано інший договір оренди вищевказаної земельної ділянки від 17 липня 2012 року, укладений між нею та СФГ «Нова Україна».

ОСОБА_6 вважає, що зазначений договір оренди земельної ділянки є недійсним з моменту його вчинення, в зв'язку із тим, що вона не підписувала договір оренди земельної ділянки із СФГ «Нова Україна» та не уповноважувала інших осіб на підписання даного договору.

Крім того, позивачка зазначає, що в договорі оренди відсутні його істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема, в договорі не зазначено кадастровий номер земельної ділянки та умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, не долучено план або схема земельної ділянки та кадастровий план з відображенням обмежень у її використанні, що на думку позивачки є самостійною підставою для визнання оспорюваного договору оренди земельної ділянки недійсним.

Крім того, відповідачем не виконуються обов'язки щодо застосування заходів по підвищенню родючості ґрунтів та сплати орендної плати, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки занижена.

Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_6 звернулась за їх захистом до Монастирищенського районного суду Черкаської області і уточнивши позовні вимоги, просила ухвалити судове рішення, яким визнати недійсним з моменту вчинення договір оренди земельної ділянки за НОМЕР_2 від 17.07.2012 року, площею 2,3488 га, розташованої на території Теолинської сільської ради, Монастирищенського району Черкаської області, укладений між нею і СФГ «Нова Україна», скасувати державну реєстрацію вказаного договору оренди, зобов'язати СФГ «Нова Україна» повернути належну їй на праві приватної власності земельну ділянку.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2014 року позов ОСОБА_6 - задоволено.

Визнано недійсним з моменту вчинення договір оренди земельної ділянки НОМЕР_2 від 17.07.2012 року , площею 2.3488 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, укладеного між ОСОБА_6 та СФГ «Нова Україна», зареєстрованого в реєстраційній службі Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області та скасовано державну реєстрацію вказаного договору оренди.

Зобов'язано СФГ «Нова Україна» повернути ОСОБА_6 належну їй на праві приватної власності згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 земельну ділянку НОМЕР_2 площею 2.3488 га, розташовану на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області.

Стягнуто із селянського фермерського господарства «Нова Україна» на користь ОСОБА_6 судовий збір в сумі 243 грн.60 коп.

В апеляційній скарзі СФГ «Нова Україна», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з»ясування обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення виниклого між сторонами спору по суті, просить рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2014 року скасувати, ухваливши при цьому нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши

законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої

апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга СФГ

«Нова Україна» підлягає відхиленню, виходячи із наступного.

Згідно вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

При розгляді даної справи суд правильно встановив факти, відповідні їм правовідносини, постановив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права, ґрунтується на зібраних по справі доказах, оцінивши які в сукупності, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_6

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що зібраними по справі доказами достовірно встановлена відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_6 на укладення договору оренди земельної ділянки, підпис в цьому договорі не належить позивачці, тому вищезазначений договір може бути визнаний в судовому порядку недійсним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, СФГ «Нова Україна» зазначало, що під час розгляду справи в суді першої інстанції не було доведено посилань позивачки ОСОБА_6 на ту обставину, що спірний договір оренди земельної ділянки не був підписаний нею як орендодавцем, а проведена в ході розгляду судом першої інстанції судово-почеркознавча експертиза суперечить іншим наявним матеріалам справи, оскільки позивачка по спірному договору протягом 2012-2013 року отримувала орендну плату.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_6 відповідно до державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_1 виданого 2001 року є власником земельної ділянки площею 2,3488 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області.

17 липня 2012 року між ОСОБА_6 та СФГ «Нова Україна» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,349 га кадастровий номер НОМЕР_2, строком на п'ять років для сільськогосподарського виробництва.

Проте, в акті приймання - передачі земельної ділянки за вказаним договором від 17 липня 2012 року ні площа земельної ділянки, що передається в оренду, ні її характеристика взагалі не зазначені (т.1, а.с. 195)

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 03 квітня 2014 року судом була призначена судово - почеркознавча експертиза, проведення якої доручено експертам Черкаського відділення КНДІСЕ.

По справі фактично була проведена комплексна (почеркознавча та ТЕД) експертиза.

Встановлено, що як при призначенні, так і при проведенні комплексної судово-почеркознавчої та ТЕД експертизи порушень допущено не було, а відповідно до експертного висновку підписи від імені ОСОБА_6 в двох примірниках договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_6 та СФГ «Нова Україна» від 17 липня 2012 року виконані не самою ОСОБА_6, а іншою особою, довільно, без наслідування будови та ознак зразків її підписів. ( т. 1 а.с.83-88 ).

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції було призначено повторну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої було доручено Державному науково-дослідному експертно - криміналістичному центру МВС України.

Даний висновок підтвердив, що на дослідження експертам було надано достатню кількість як експериментальних, так і вільних зразків підпису ОСОБА_6 Згідно даного висновку, підписи від імені ОСОБА_6 в графі «Орендодавець» в двох примірниках договору оренди землі від 17 липня 2012 року, укладеного між ОСОБА_6 та СФГ «Нова Україна» виконані не ОСОБА_6, а іншою особою з наслідуванням якомусь справжньому її підпису.( т.2. а.с. 6-9)

Сукупність отриманих по справі доказів об»єктивно свідчить про те, що ОСОБА_6 спірний договір оренди земельної ділянки від 17 липня 2012 року не підписувала, своє волевиявлення на передачу своєї земельної ділянки відповідачу не виявляла.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 8 Постанови пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», роз'яснено, що відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Верховний Суд України, у постанові від 18 грудня 2013 року № 6-127цс13, дійшов до висновку, що вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

У постанові від 6 лютого 2012 у справі № 6-104ц11 Верховний Суд України дійшов до висновку, що частиною першою ст. 15 Закону України "Про оренду землі" визначені істотні умови договору оренди, відсутність хоча б однієї з цих істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним у розумінні частини другої ст. 15 Закону України «Про оренду землі». Тобто, у разі виявлення факту відсутності у договорі хоча би однієї істотної умови після проведення його державної реєстрації, такий договір підлягає визнанню недійсним за правилами ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позов ОСОБА_6 до СФГ «Нова Україна» про визнання недійсним договору оренди землі, суд вірно визначив норми матеріального права, які підлягають до застосування при вирішення даного спору і встановивши, що ОСОБА_6 спірний правочин про передачу в оренду земельної ділянки, яка їй належить на праві власності, не підписувався, а отже з її боку не було вільного волевиявлення на розпорядження власністю, - суд дійшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, визнавши спірний договір недійсним, оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов.

Визнаючи спірний договір оренди землі недійсним з указаних підстав, суд дійшов також до правильних висновків про застосування наслідків визнання правочину недійсним (скасовуючи його державну реєстрацію), враховуючи, що даний спірний договір був зареєстрований відповідачем у реєстраційній службі Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області.

Інші підстави для визнання договору оренди недійсним є похідними від підстав відсутності вільного волевиявлення позивачки ОСОБА_6 на укладення спірного договору в силу ст. 216 ЦК України .

Інші доводи апеляційної скарги є не суттєвими і не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, тому не дають підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду.

Оскільки ухвалене у справі рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, то апеляційна скарга СФГ «Нова Україна» за наведеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу селянського фермерського господарства «Нова Україна» на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2014

року по справі за позовом ОСОБА_6 до селянського фермерського

господарства «Нова Україна», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на

стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «Жильнельфа Вельє» про

визнання правочину недійсним - відхилити, зазначене рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :