Рішення № 51930188, 30.09.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 638/17920/14-ц Головуючий суддя І інстанції Подус Г.С.

Провадження № 22-ц/790/6455/15 Суддя доповідач Хорошевський О.М.

Категорія: спадкові

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді - Хорошевського О.М.,

суддів: Шаповал Н.М., Довгаль А.П.

за участю секретаря - Пуль С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи - Шоста Державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, скасування свідоцтва про право власності за заповітом, скасування договору дарування,-

встановила:

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом після уточнення якого просила визнати ОСОБА_1 таким, що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4; скасувати свідоцтва на право власності за заповітом виданого 15 серпня 2014 р. Шостою Харківською державною нотариальною конторою за реєстром №1-866 на 1\4 частини квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 ; скасувати договір дарування частини квартири, посвідченого державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори від 3 жовтня 2014 р. за реєстром №1-992; визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1\4 частини квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вона є спадкоємицею першої черги після її матері ОСОБА_4 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадковим майном є трикімнатна ізольована квартира АДРЕСА_1 яка належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 (позивачці по справі), ОСОБА_3, ОСОБА_5(чоловіку позивачки по справі та батька третьої особи ОСОБА_3.), ОСОБА_4, на підставі свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1 від 16.06.1995 р., що видане Харківським міським центром приватизації житла.

Після смерті ОСОБА_4 залишено заповіт на користь ОСОБА_1, який посвідчено 17.10.2002 р. приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Лавренко Л.А. та внесено в реєстр за №1886 .

На підставі цього заповіту ОСОБА_1 15 серпня 2014 р. отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1\4 частини спірної квартири.

3 жовтня 2014 р. був укладений договір дарування 1\4 частини цієї квартири, Обдарованим за яким є ОСОБА_3

Оскільки ОСОБА_1 не прийняв спадщину просила позов задовольнити.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 липня 2015 року позовні вимоги задоволені. Визнано ОСОБА_1, таким, що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 Скасовано свідоцтво на право власності за заповітом видане 15 серпня 2014 р. Шостою Харківською державною нотаріальною конторою за реєстром №1-866 на 1\4 частини квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 Скасовано договір дарування частини квартири посвідчений державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Головащенко О.Л. від 3 жовтня 2014 р. за реєстром за № 1-992. Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1\4 частини квартири АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 1249, 36 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скарга містить посилання на те, що судом не повно з'ясовані обставини справи та не вірно зазначено, що відсутні дані, що ОСОБА_1 виконав дії по прийняттю спадщини після померлої ОСОБА_4

Твердження суду про те, що з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_1 звернувся з пропуском встановленого строку, через 10 років спростовується обставинами встановленими рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.07.2014 року.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав дії, передбачені ст.549 ЦК України, то він вважається таким, що не прийняв спадщину, та відмовився від неї відповідно до ст.553 ЦК України в редакції 1963 р., ст. 1272 ЦК в редакції 2003 р. Таким чином, у державного нотаріуса Шостої державної нотаріальної контори не було правових підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_1 за реєстром №1-866 від 15 серпня 2014 р. на 1\4 частини спірної квартири.

Однак з таким висновком погодитись не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Так, як спадщина відкрилась до набрання чинності Цивільного Кодексу України, прийнятого 16 січня 2003 року, застосовуються правила Цивільного Кодексу 1963 року.

Відповідно до ст. 549 ч.1 ЦК України 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину :

1)якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном;

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.06.2014 року встановлено факт фактичного прийняття ОСОБА_1 у спадщину спадкового майна після ОСОБА_4 і ця обставина з огляду на приписи ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Оскільки факт прийняття спадщини ОСОБА_1 було встановлено судом, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1 таким, що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 не підлягають задоволенню, тому не підлягають задоволенню і вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Що стосується вимог про визнання недійсним договору дарування укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 то ОСОБА_2 не є стороною у цьому договорі, а її прав та обов'язків цей договір не стосується.

Доводи позивача про те, що за життя ОСОБА_4 не була власником буд.АДРЕСА_2, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не можуть бути взяті до уваги, оскільки не грунтуються на вимогах закону.

Згідно зазначеної інформації (а.с. 199) відомості про зазначений будинок відсутні.

Проте право власності на нерухоме майно ОСОБА_4 набула до набрання чинності Цивільного Кодексу України в редакції яка діє на час розгляду справи.

ЦК України 1963 року не пов'язував набуття права власності з її державною реєстрацією, а тому такі посилання представника позивача не можна вважати обґрунтованими.

З довідки Криштопільської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 25.02.2013 року вбачається, що буд. АДРЕСА_2 належав ОСОБА_4 (а.с. 111). Така довідка є належним доказом і інформацією з реєстра речових прав не спростовується.

З огляду на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а норми матеріального права були застосовані неправильно, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав передбачених п.п.3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п.3,4 ч. 1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 липня 2015 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді: