Ухвала суду № 51930183, 30.09.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 644/3162/15-ц Головуючий суддя І інстанції Черняк В.Г.

Провадження № 22-ц/790/5887/15 Суддя доповідач Пилипчук Н.П.

Категорія:договірні

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Піддубного Р.М., Кірсанової Л.І.,

при секретарі - Шабас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 липня 2015 року по справі за позовом КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду,

В С Т А Н О В И Л А :

КП «Харківські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду, в якому зазначає, що відповідачі є споживачами послуг, які надає позивач. За період з 01.04.2005 року по 30.11.2010 року відповідачі не в повному обсязі сплачують вартість послуг, загальна сума заборгованості складає 11 288,11 гривень. Позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання в сумі 11 288,11 гривень та судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 липня 2015 року позов КП «Харківські теплові мережі» - задоволено частково. Вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2,, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за опалення та гарячу воду, яка утворилась за період з 01.12.2007 року по 30.11.2010 року в сумі 6917,30 гривень. Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2,, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь КП «Харківські теплові мережі» суму сплаченого судового збору в розмірі по 60,90 гривень з коленого.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, просить змінити рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, який відмовити у задоволенні позовних вимог КП «Харківські теплові мережі». Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що позивачем не надано до суду договір укладений між КП «ХТМ» та відповідачами на поставку в їх квартиру централізованого опалення та гарячої води. Також вважає помилковим висновок суду про переривання позовної давності.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, не заперечується сторонами, що згідно довідки дільниці № 50 КП «Жилкомсервіс» № 6507 від 18.11.2010 року, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. Дана квартира приватизована. З пояснень відповідача ОСОБА_1 вбачається, що всі відповідачі є співвласниками зазначеної квартири.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачам та КП "Харківські теплові мережі" був укладений публічний договір про надання послуг про постачання теплової енергії в їх квартиру.

Згідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір в якому одна із сторона - підприємець взяла на себе обов'язок виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

КП "Харківські теплові мережі" подає опалення у всі квартири будинку незалежно від того, уклав споживач договір з підприємством чи ні, оскільки подати тепло у квартиру тільки того споживача, який має з позивачем договірні відносини технічно неможливо. Договором є усна чи письмова угода між споживачем та продавцем (виконавцем) про якість, термін, ціну та інші умови, по яким реалізується продукція. Підтвердженням дії усної угоди та факту існування договірних відносин між сторонами є квитанції про оплату послуг та факт оплати споживачами послуг теплопостачання.

Таким чином встановлено, що позивач надає відповідачам послуги з опалення та гарячого водопостачання згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води».

За період з 01.04.2005 року по 30.11.2010 року відповідачі не в повному обсязі сплачують вартість послуг, загальна сума заборгованості складає 11 288,11 гривень.

До обов'язків споживача комунальних послуг, які встановлено ч.З ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», входить, в тому числі, оплата за житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач просив про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не пропущено строк звернення до суду про стягнення заборгованості за період з 01.12.2007 року по 30.11.2010 р.,оскільки в ході розгляду справи встановлено, що позивач звертався до суду у 30.11.2010 рокуіз заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості за період з 01.08.2001 р. по 30.11.2010 р., судовий наказ від 06.12.2010 року був скасований ухвалою суду від 29 серпня 2014 року.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

РішенняОрджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -