Рішення № 51930112, 29.09.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/6489/15 Головуючий 1-ї інстанції Библів С.В.

Справа № 632/855/15-ц Доповідач: Довгаль А.П.

Категорія: інші

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль А.П.

суддів - Коваленко І.П., Сащенко І.С.

при секретарі - Щегельському Д.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 22 липня 2015 року по справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення до Державного бюджету України сплаченої тимчасової допомоги на дитину, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради (далі - УПтаСЗН - або Управлення) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з відповідача до Державного бюджету України грошові кошти в сумі 4 711,80грн.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що на обліку в УПтаСЗ перебувала ОСОБА_3, як одержувач тимчасової допомоги на дитину - доньку ОСОБА_4, 1997р.н., батько якої - ОСОБА_1 ухилявся від сплати аліментів. За період з 01 серпня 2006 року по 31 березня 2011 року було сплачено тимчасової державної допомоги в сумі 9583,80грн. 02 жовтня 2012 року ОСОБА_1 повідомив УПтаСЗН, що сплачував аліменти ОСОБА_3 на утримання доньки поштовими переказами з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2011 року. Оскільки ОСОБА_3 своєчасно не повідомила УПтаСЗН про добровільну сплату аліментів ОСОБА_1, вказане спричинило переплату бюджетних коштів в сумі 4 872,00грн. За період з 01 серпня 2006 року по 31 січня 2007 року та з 01 квітня 2008 року по 30 вересня 2009 року ОСОБА_1 аліменти не сплачував, сума виплаченої допомоги склала 4 711,80грн. Цю суму позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок УПтаСЗН для подальшого їх перерахування до Державного бюджету України.

У судове засіданні суду першої інстанції представник позивач УПтаСЗН не з'явився, надав письмову заяву, в якій просив позов задовольнити, вважав, що відсутні підстави для застосування строку позовної давності, а також просив розглянути справу у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав письмову заяву, в якій просив відмови у задоволенні позовних з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 22 липня 2015 року в позові Управлінню праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради відмовлено.

В апеляційній скарзі УПтаСЗН просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити у справі нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, на його незаконність та необґрунтованість. Зокрема вказують, що УПтаСЗН стало відомо, що ОСОБА_1 може утримувати дитину лише 02 жовтня 2012 року, а тому право на звернення до суду із цим позовом виникло у них саме з цього часу, у зв'язку з чим трирічний строк для звернення до суду не пропущено.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд з'ясовує чи були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти); якими доказами мотивовано рішення, належними чи допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримані та правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову з підстав передбачених ст.257 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено без поважних причин трирічний строк позовної давності.

Проте, погодитися з таким висновком колегія суддів не може.

Судовим розглядом встановлено, що на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради перебувала ОСОБА_3 - як одержувач тимчасової дороги на дитину - доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, батько якої ОСОБА_1, ухилявся від сплати аліментів.

Дана допомога призначалася ОСОБА_3 відповідно до порядку призначення та виплати тимчасової допомоги на дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006року №189 (далі - Порядок), у разі, коли рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв'язку з ухиленням від сплати аліментів, або місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено (п.2 Порядку).

На підставі норм вищезазначеного Порядку та наданих довідок ВДВС Первомайського міськрайонного управління юстиції Харківській області, в яких містилися дані, що ОСОБА_3 дійсно не отримувала на свою користь аліменти з ОСОБА_1, які мають стягуватися згідно з виконавчим листом №2-123/98, виданим 04.02.1998року Первомайським міським судом Харківської області з ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 1/2 частини неподаткового мінімуму, починаючи з 26.01.1998року і до досягнення дитиною повноліття, та оскільки боржник ОСОБА_1 ухилявся від сплати аліментів, заявнику ОСОБА_3 призначалася тимчасова допомога, а саме у період з 01.08.2006р. по 31.03.2011р.

Всього за зазначений період Управлінням сплачено ОСОБА_3 тимчасову державну допомогу в сумі - 9 583,80грн.

Допомога призначається кожні шість місяців, починаючи з місяця, в якому подані всі необхідні документи, але не більш ніж по місяць досягнення дитиною 18-річного віку включно (п.7 Порядку).

Починаючи з 31.03.2011року ОСОБА_3 перестала звертатися до відділу соціальних допомог про продовження виплати їй допомоги, а тому 24.05.2012року відділом на її адресу було направлено листа з проханням з'явитися до них та повідомити про причини не звернення за продовженням виплати допомоги. Однак, до відділу ОСОБА_3 не з'явилася і причин по яким перестала звертатися до них не повідомила.

Згідно п.12 Порядку після припинення виплати тимчасової допомоги сплачені кошти стягуються органами праці та соціального захисту населення з боржника для подальшого їх зарахування до Державного бюджету.

27.09.2012року позивачем за місцем проживання ОСОБА_1 також була направлена вимога, яка отримана ним особисто. 02.10.2012року він з'явився до відділу соціальних допомог Управління і надав заяву, в якій повідомляв, що сплачував аліменти ОСОБА_3 на утримання доньки - ОСОБА_4, 1997р.н., поштовими переказами з 01.10.2009р. по 31.03.2011р., квитанції про відправлення грошових переводів ним пред'являлися до відділу державної виконавчої служби Первомайського районного управління юстиції в Харківській області (а.с.13).

Відповідно до п.10 Постанови КМУ від 22.02.2006року №189, виплата тимчасової допомоги припиняється у разі добровільного виконання рішення суду особою зобов'язаною сплачувати аліменти. Про факт виплати аліментів одержувач допомоги зобов'язаний повідомити у 10-ти денний строк орган праці та соціального захисту населення.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 своєчасно не повідомила відділ соціальних допомог Управління про добровільну сплату аліментів ОСОБА_1, що спричинило виникнення переплати бюджетних коштів у період з 01.10.2009року по 31.03.2011року в сумі 4 872,00грн. З цього приводу УПтаСЗН подано до суду позов про стягнення цієї суми безпосередньо з ОСОБА_3

За період з 01.08.2006р. по 31.01.2007року ОСОБА_1 аліменти не сплачував. Сума виплаченої ОСОБА_3 допомоги за цей період склала 966,00грн. За період з 01.04.2008р. по 30.09.2009року сума допомоги склала 3 745,80грн. Загальна сума виплаченої тимчасової державної допомоги за вказані періоди становить - 4 711,80грн.

Як свідчать матеріали справи, 09.08.2013року УПтаСЗН направляло на адресу відповідача вимогу про добровільне повернення на рахунок Управління грошових коштів в сумі 4 711,80грн., яку він отримав особисто - 13.08.2013року. Але, до теперішнього часу коштів від відповідача на рахунок УПтаСЗН не надходило.

Щодо висновків суду стосовно пропуску позивачем строку позовної давності, то вони не ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Так, про порушене право позивач дізнався 02.10.2012року - в день коли відповідачем було написану заяву, в якій від повідомляв УПтаСЗН сплату аліментів на дочку з 01.10.2009року, отже, перебіг загального трирічного строку позовної давності розпочався саме з цього часу, тобто коли позивач фактично дізнався про своє порушене право. Оскільки позов подано до суду - 23.04.2015року, тому ці вимоги заявлені в межах загального трирічного строку позовної давності. При цьому суд дійшов невірного висновку, що початок строку позовної давності необхідно відраховувати з 31.03.2011року, а саме коли зупинилися виплати тимчасової державної допомоги у зв'язку з не поданням ОСОБА_3 відповідної заяви. Зокрема, на 31.03.2011року позивачу ще не було відомо при причини не подання нею заяви і про ці причини УПтаСЗН дізналося тільки із заяви ОСОБА_1, написаної ним - 02.10.2012року.

За таких обставин, оскаржуване рішення підлягає скасуванню як таке, що ухвалено без додержання вимог закону, з ухваленням у справі нового рішення - про задоволення позову.

Згідно п.п.3),4) ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.2), 309ч.1п.п.3),4), 313, 314ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради - задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 22 липня 2015 року скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким позов Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення до Державного бюджету України сплаченої тимчасової допомоги на дитину - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради (розрахунковий рахунок 35413001031178, код ЄДРПОУ 03196647, банк ГУДКСУ в Харківській області МФО 851011 - 4 711,80грн. - для подальшого їх перерахування до Державного бюджету України, та судовий збір в розмірі 243,60грн. в доход держави.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -