Ухвала суду № 51930096, 01.10.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 640/22784/14-к Головуючий суддя І інстанції Садовський К.С.

Провадження № 11-сс/790/1404/15 Суддя доповідач Шевченко В.В.

Категорія: про застосування запобіжного

заходу (ст.194 КПК України)

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 року м.Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого - Шевченко В.В.,

суддів - Виноградової О.П., Курила О.М.,

за участю прокурора - Ізотова В.А.,

захисника - Віленка Ю.М.,

підозрюваного - ОСОБА_2,

з секретарем - Безчасною О.Л.

розглянула у судовому засіданні в залі суду в м.Харкові матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_2 - адвоката Віленка Юрія Михайловича на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 16 вересня 2015 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 16 вересня 2015 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Гришаєвої Т.С.; до підозрюваного ОСОБА_2 застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання, а саме підозрюваному заборонено цілодобово залишати житло - квартиру АДРЕСА_1 без дозволу слідчого,прокурора або суду строком на 2 місяці, в межах строку досудового розслідування, до 15 листопада 2015 року, а також на нього покладені обов*язки: прибувати до органу досудового розслідування та суду за першим викликом; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

З таким рішенням слідчого судді не погодився захисник підозрюваного ОСОБА_2 - адвокат Віленко Ю.М. та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 16 вересня 2015 року та відмовити у задоволенні клопотання слідчого. На думку апелянта, підозра ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України є необґрунтованою, оскільки докази, на які посилався слідчий є недостатніми. Захисник зазначає, що ОСОБА_2 є не єдиною особою, яка мала доступ до приміщення, у якому під час обшуку були вилучені психотропні речовини, а тому його причетність до інкримінованого злочину є недоведеною. Протоколи слідчого експерименту за участю понятих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на думку апелянта, не можуть бути розціненими у якості доказу, оскільки зазначені слідчі дії проведені із грубим порушенням кримінального процесу - за відсутності згоди власника приміщення та без ухвали слідчого судді, а один із протоколів - не підписаний слідчим. Апелянт вказує на те, що відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР за №12014220000001147 ще 12 грудня 2014 року, тобто за півроку до дати інкримінованого ОСОБА_2 злочину, що залишилось поза увагою слідчого судді. Адвокат Віленко Ю.М. вважає, що прокурор при розгляді клопотання не довів всіх обставин, які передбачені ч.1 ст.194 КПК України, а відтак у задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного захожу має бути відмовлено.

Вислухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги та вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтовано; вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника підозрюваного задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, слідчим управлінням ГУМВС України в Харківській області в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014220000001147 від 12 грудня 2014 року до Єдиного реєстру досудового розслідування 25 серпня 2015 року внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України (а.с.12).

В порядку ст.ст.276-278 КПК України 28 серпня 2015 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, а 14 вересня 2015 року - повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України (а.с.14).

В обґрунтування клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 умисного особливо тяжкого злочину; наявність ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, неможливість застосування до ОСОБА_2 більш м*яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою (а.с.2-3).

При розгляді клопотання слідчий суддя з'ясував обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу та, з урахуванням пояснень сторін кримінального провадження і наданих ними матеріалів, дійшов висновку щодо недоведеності прокурором ризиків, передбачених п.п.4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а також недоведеності обставин, які свідчать про неможливість застосування до ОСОБА_2 більш м*якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, а тому для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_2 та з метою запобіганню ризику, передбаченому п.1 ч.1 ст.177 КПК України, суд застосував до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка відповідає вимогам ст.196 КПК України (а.с.76-77). З висновками слідчого судді погоджується і апеляційний суд. Колегія суддів також вважає, що з урахуванням суспільної небезпечності та тяжкості кримінального правопорушення проти здоров*я населення у сфері незаконного обігу особливо небезпечних наркотичних засобів, що має широку розповсюдженість, застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту є законним, обґрунтованим та доцільним заходом. Підстав, передбачених ч.2 ст.194 КПК України, для відмови у застосуванні запобіжного заходу до ОСОБА_2, як про те зазначає апелянт, колегія суддів не вбачає.

Доводи апелянта щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, є неспроможними. У розумінні п. 48 Рішення Європейського Суду з прав людини «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07р. «для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов*язана мати докази, достатні для пред*явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов*язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред*явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання». Зазначена правова позиція ЄСПЛ в повній мірі може бути врахована і у випадку застосування до особи домашнього арешту. Матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий у клопотанні та наведені в оскаржуваній ухвалі слідчого судді, свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається адвокат Віленко Ю.М., підлягають з'ясуванню під час досудового розслідування та в процесі судового розгляду справи.

Доводи апелянта про те, що відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР за №12014220000001147 ще 12 грудня 2014 року, тобто за півроку до дати інкримінованого ОСОБА_2 злочину правильності висновків слідчого судді не спростовують, оскільки зазначене адвокатом Віленком Ю.М. не суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства. Із матеріалів судового провадження вбачається, що за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014220000001147 12 грудня 2014 року були внесені відомості про кримінальне правопорушення за ознаками ст.307 ч.2 КК України відносно інших осіб - ОСОБА_6, ОСОБА_9., ОСОБА_7, ОСОБА_8, яким в подальшому було повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного злочину (а.с.5-6). В ході досудового розслідування зазначеного кримінального провадження органом досудового розслідування були самостійно виявлені інші факти кримінальних правопорушень та відносно інших осіб, в тому числі - ОСОБА_2, у зв*язку із чим 25 серпня 2015 року до ЄРДР були внесені відповідні відомості за ч.3 ст.307 КК України (а.с.12), досудове розслідування зазначених злочинів здійснюється в одному кримінальному провадженні, що узгоджується із положеннями КПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді від 16 вересня 2015 року законною та обґрунтованою, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги захисника не вбачає.

Керуючись ст.ст.404,405, ч.3 ст.407,418,419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_2 - адвоката Віленка Ю.М. залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 16 вересня 2015 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до 15 листопада 2015 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :