Ухвала суду № 51911632, 28.09.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/375/15-ц Головуючий у І інстанції Тиханський О.Б.Провадження № 22-ц/780/4684/15 Доповідач у 2 інстанції Журба С. О.Категорія 19

УХВАЛА

Іменем України

28 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Сержанюка А.С., Суханової Є.М.,

за участю секретаря Петленко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 15 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, який мотивували наступним: вони є власниками земельних ділянок площею 0,2065 га та 0,135 га по АДРЕСА_1. За їх замовленням у листопаді 2008 року ТОВ «Глобус-2008» була розроблена технічна документація, на підставі якої позивачі звернулися до управління Держкомзему в Обухівському районі для присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, якими вони володіють. Листами Управління земельних ресурсів в Обухівському районі Київської області № 315/1666 та № 315/1667 від 09.06.2009 року позивачі були повідомлені, що присвоїти кадастрові номери належним їм земельним ділянкам неможливо, оскільки у зазначених ними місцях знаходяться земельні ділянки, що належать ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, та які по координатах точок поворотів меж накладаються на земельні ділянки відповідачів.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 30 травня 2012 року рішення та державні акти ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 були визнанні недійсними та скасовані. Як з'ясувалося згодом, ще до ухвалення судом вищевказаного рішення, а саме 15 червня 2010 року відповідач ОСОБА_4 продав спірну земельну ділянку площею 1200 кв.м ОСОБА_5 Позивачі вважають, що даний договір купівлі-продажу земельної ділянки є фіктивним, а також що ОСОБА_4 не мав права відчужувати спірну ділянку. Просили суд визнати вищевказаний договір купівлі-продажу недійсним, судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 15 червня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник позивачів подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для її вирішення, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, визнати спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки неукладеним. Обґрунтував скаргу тим, що відповідач продав земельну ділянку розпорядження про виділення якої та державний акт на право власності на яку були визнані недійсним. За таких умов вважають наявними усі підстави для задоволення позову. Також зазначають, що судом першої інстанції не були взяті до уваги положення ст.ст. 210 та 640 ЦК України, згідно яких у разі нездійснення державної реєстрації правочину, що відповідно до умов закону підлягає такій реєстрації, такий правочин не є вчиненим. За таких умов суд першої інстанції мав визнати спірний договір таким, що не був укладеним. Вважає висновки суду такими, що не ґрунтуються на положеннях закону.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду в повній мірі відповідає наведеним вимогам, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічна норма міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.

Підстави для визнання правочину недійсним, у тому числі й з підстав його фіктивності, чітко регламентовані чинним законодавством, зокрема ст. 234 ЦК України, відповідно до якої фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. За таких умов для задоволення позовних вимог позивачі мали б довести факт укладення спірного договору купівлі-продажу без наміру його сторін досягнути передбачених даним правочину наслідків. В той же час жодного доказу з цього приводу до суду надано не було. Фактично такі посилання позивача залишилися голослівними та недоведеними, відтак не могли бути прийняті судом.

Не можуть бути прийняті й посилання позивача на відсутність у продавця права на відчуження спірної ділянки з тих підстав, що розпорядження про виділення йому землі та державний акт на право власності на неї були визнані судом недійсними. З рішення Обухівського районного суду Київської області від 30.05.2012 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11.06.2015 року, вбачається, що розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 1746 від 13.11.2008 року, яким гр. ОСОБА_4 була виділена спірна земельна ділянка, та державний акт на право власності на неї на ім'я ОСОБА_4 були визнані судом незаконними та скасовані, а не визнані недійсними як на те посилалися позивачі. Таким чином, на відміну від недійсного правочину, який в силу положень ст. 236 ЦК України незважаючи на дату прийняття рішення про його недійсність є недійсним з часу його вчинення, вищезазначені розпорядження та державний акт були визнані незаконними та скасовані з часу набрання чинності відповідного судового рішення. За таких умов 15 червня 2010 року у ОСОБА_4 були відсутні перешкоди для укладення спірного правочину з підстав, заявлених позивачами у даному позові.

Не підлягають задоволенню й вимоги апеляційної скарги щодо неправомірного, з точки зору апелянтів, неприйняття судом першої інстанції рішення про визнання спірного договору неукладеним. У відповідності до встановленого ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає цивільні справи виключно в межах заявлених позовних вимог. Оскільки твердження про визнання спірного договору таким, що не був укладений, не були предметом розгляду справи, у суду були відсутні правові підстави для прийняття рішення з цього приводу.

У відповідності до положень ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 15 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді