Ухвала суду № 51906938, 02.10.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/1-953/2011

Провадження № 11/779/41/2015

Категорія ст.191 ч. 5 КК України

Головуючий у 1 інстанції Болюк І. І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Васильєва О.П.,

суддів Кривобокової Н.М., Повзло В.В.

з участю:

секретаря судового засідання Перегінця О.Л.

прокурора Шишко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника цивільного позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт-Альфа" ОСОБА_3 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.06.2015 року, якою кримінальна справа в частині обвинувачення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Каховка Херсонської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, одруженого, який має на утриманні одну малолітню дитину, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України, виділена та повернута прокурору м. Івано-Франківська для організації додаткового розслідування,

та постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.06.2015 року, якою кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки та жительки АДРЕСА_2, українки, громадянки України, з незакінченою вищою освітою, не працюючої, одруженої, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимої,

закрито, а підсудну звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України (в редакції від 05.04.2001 р.), у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності,-

в с т а н о в и л а :

Судом першої інстанції встановлено, що органами досудового слідства підсудний ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що працюючи на посаді регіонального менеджера відділу збуту регіонального представництва ТзОВ "Ферозіт-Альфа" в м. Івано-Франківську, являючись матеріально-відповідальною особою в період з 14.06.2006 року по 13.04.2009 року допустив привласнення товарно-матеріальних цінностей вказаного підприємства в особливо великих розмірах на загальну суму 402 396,43 грн. Продовжуючи свою злочинну діяльність та будучи службовою особою, організовуючи при цьому роботу підпорядкованого товариства та керуючи його діяльністю з метою прикриття своєї злочинної діяльності 16 та 17 лютого 2009 року зобов'язав підпорядкованого йому по роботі секретаря-референта ОСОБА_5 скласти завідомо неправдиві документи - видаткові накладні в кількості 29 штук, внісши при цьому завідомо неправдиві дані, а саме те, що нею особисто отримано товар згідно цих накладних зі складу ТзОВ "Ферозіт-Альфа", що в м. Івано-Франківську на загальну суму 402 396,43 грн., хоча даний товар остання не отримувала. Дані документи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підписали, а ОСОБА_4 поставив на них відтиск печатки ТзОВ "Ферозіт-Альфа" та подав керівництву центрального офісу під час проведення інвентаризації фінансово-господарської діяльності регіонального представництва з метою приховання недостачі на вищевказану суму.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.06.2015 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України та ОСОБА_5 за ч.1 ст.358 КК України (в редакції від 05.04.2001 р.), в частині обвинувачення ОСОБА_4 - виділено та повернуто прокурору м. Івано-Франківська для організації додаткового розслідування з метою усунення неповноти та неправильності досудового слідства, вказаної в мотивувальній частині постанови.

Як вбачається з постанови, суд повернув кримінальну справу прокурору на додаткове розслідування з тих підстав, що в матеріалах кримінальної справи маються два офіційні документи - накази про призначення ОСОБА_4 на посаду регіонального менеджера відділу збуту регіонального представництва ТзОВ "Ферозіт - Альфа" із суперечливим змістом, які потребують належної перевірки на предмет достовірності занесених до них відомостей, а відтак встановлення часу вчинення злочину, що впливає на суму спричинених збитків та правильність кваліфікації за ч.5 ст.191 КК України, що являється істотною обставиною даної справи. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що органами досудового слідства вищевказані обставини були з'ясовані однобічно і вказана неповнота не може бути усунена при розгляді справи судом, так як для її усунення потрібно провести значний обсяг слідчих дій направлених на встановлення вищевказаних обставин, що на даний час позбавляє суд можливості належного розгляду даної справи та прийняття однозначного рішення про правильність кваліфікації дій підсудного ОСОБА_4

Оскільки, обставини вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, підсудною ОСОБА_5 не оспорювалася і вона визнала вину у вчиненому, а співучасть з ОСОБА_4 органом досудового слідства їй не вмінялася, матеріали кримінальної справи в частині обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5 ст.191, ч.2 ст. З66 КК України виділено з метою направлення органу досудового розслідування для проведення додаткового розслідування.

Судом першої інстанції також встановлено, що органами досудового слідства підсудна ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що працюючи на посаді секретаря-референта ТзОВ "Ферозіт-Альфа" в м. Івано-Франківську, за вказівкою регіонального менеджера відділу збуту ОСОБА_4, склала завідомо неправдиві документи, а саме договір поставки товару №208/02/09 від 16 лютого 2009 року на ОСОБА_5, та видаткові накладні від 16.02.2009 р. та 17.02.2009 р., в кількості 29 штук, у які, за вказівкою ОСОБА_4, з метою приховання недостачі, яка існувала на складі, внесла завідомо неправдиві дані, а саме те, що нею особисто отримано товар згідно виписаних накладних зі складу ТзОВ "Ферозіт-Альфа", що в м. Івано-Франківську по вул. Мазепи, 175-Б, хоча в дійсності остання, даний товар не отримувала.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.06.2015 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_5 закрито та на підставі ст. 49 КК України ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України (в редакції від 05.04.2001 р.), у зв'язку із закінченням строків давності.

Стягнуто із ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення судової експертизи №824 від 24.06.2010 року в сумі 3222 (три тисячі двісті двадцять дві) гривні.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину невеликої тяжкості, підсудна свою вину у вчиненому визнала повністю, окрім того, її вина доведена зібраними по справі та перевіреними в ході судового слідства доказами. З дня вчинення підсудною злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України (в редакції від 05.04.2001 р.) минуло понад три роки, перебіг строку не зупинявся і не переривався, підсудна від слідства та суду не ухилялась, нових злочинів не вчиняла, а отже є всі належні підстави, передбачені ст.49 КК України для закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків давності.

Не погоджуючись з вищевказаними постановами суду, представник цивільного позивача ТзОВ "Ферозіт-Альфа" ОСОБА_3 просить їх скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в суд першої інстанції. Посилається на те, що при постановленні оскаржуваних постанов, судом першої інстанції порушено основні принципи кримінального процесу, положення міжнародно-правових актів, допущено однобічність та неповноту дізнання, досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону.

Зазначає що, судом не взято до уваги те, що злочинними діями підсудних завдана шкода фізичним особам - засновникам ТзОВ «Ферозіт-Альфа», яка полягає в неотриманні ними прибутку внаслідок привласнення коштів ОСОБА_4

Зазначає, що незважаючи на неодноразові його звернення про усунення тяганини з розглядом вказаної справи, суддею не вживалися заходи щодо її розгляду протягом строку, встановленого законом. Справа розглядалася судом першої інстанції більше року. Внаслідок цього, стало можливим звільнення підсудної ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Також зазначає, що поза увагою суду залишився той факт, що постановою про зміну обвинувачення від 15 жовтня 2013 р. прокурор вже змінював обвинувачення в частині часу вчинення злочину ОСОБА_4 Крім того, зміна обвинувачення в цій частині не впливала на встановлення суми спричинених збитків.

Вважає, що відмова ОСОБА_5 від показів, які вона давала на досудовому слідстві та виключення з обвинувачення твердження щодо вчинення нею злочину «за вказівкою менеджера відділу збуту ОСОБА_4» заздалегідь вирішує питання відмови у задоволенні цивільного позову.

Зазначає, що протягом розгляду справи, представник цивільного позивача був обмежений в реалізації своїх процесуальних прав, зокрема 16.06.2015 р він звертався з клопотанням про відкладення розгляду справи та заявою про відвід прокурора , проте, суд першої інстанції навіть не надав можливості оголосити вказані клопотання.

Вважає, що при прийнятті постанови про направлення справи на додаткове розслідування, суд не надав правової оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи щодо часу роботи ОСОБА_4 на ТзОВ «Ферозіт-Альфа», показам свідка ОСОБА_9, не допитав свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанови суду від 16.06.2015 року без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 281 КПК України (в ред. 1960 р. ) справа може бути повернута на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства.

Згідно приписів ст. 64 КПК України ( в ред. 1960 р. ) при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.

Зі змісту мотивувальної частини постанови суду вбачається, що суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність повернення справи на додаткове розслідування в зв'язку з наявністю двох наказів про призначення ОСОБА_4 на посаду регіонального менеджера відділу збуту регіонального представництва ТзОВ "Ферозіт - Альфа" із суперечливим змістом, щодо часу працевлаштування підсудного на вищевказану посаду. Суд першої інстанції вказав на те, що вищевказані дані потребують належної перевірки, що свідчить про необхідність встановлення часу вчинення злочину, впливає на суму спричинених збитків та правильність кваліфікації за ч.5 ст.191 КК України.

Разом з тим, вищевказані висновки суду не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки, вищевказані протиріччя можуть бути усунуті під час розгляду справи безпосередньо судом першої інстанції .

В тому разі, якщо суд першої інстанції вважає, що для усунення вищевказаних протиріч необхідно провести відповідні слідчі дії, він може в порядку ст.315-1 КПК України доручити органу, який проводив розслідування, виконати певні слідчі дії.

Так , відповідно до вимог ст.315-1 КПК України з метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства, суд мотивованою ухвалою, а суддя - постановою вправі доручити органу, який проводив розслідування, виконати певні слідчі дії.

В той же час, зі змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що в період роботи на ТзОВ «Ферозіт-Альфа» регіональним менеджером привласнив ввірені йому товарно-матеріальні цінності підприємства на загальну суму 402396,43 грн.

При цьому зі змісту обвинувального акту вбачається, що вищевказана сума привласнених товарно-матеріальних збитків встановлена на підставі виявлених завідомо неправдивих документів, а саме договору поставки товару №208/02/09 від 16 лютого 2009 року на ОСОБА_5, та видаткових накладних від 16.02.2009 р. та 17.02.2009 р., у які, за вказівкою ОСОБА_4, з метою приховання недостачі, яка існувала на складі, було внесено завідомо неправдиві дані про те, що особисто ОСОБА_5 було отримано товар згідно виписаних накладних зі складу ТзОВ "Ферозіт-Альфа" на загальну суму 402 396,43 грн., хоча в дійсності остання, даний товар не отримувала.

За таких обставин, висновки суду про те ,що встановлення часу вчинення злочину впливає на суму спричинених збитків та правильність кваліфікації за ч.5 ст.191 КК України,не відповідають дійсності.

Крім того, в обґрунтування своїх висновків, суд посилається на завірену копію трудової книжки, в якій міститься запис про те, що ОСОБА_4 прийнятий на посаду регіонального менеджера відділу збуту згідно наказу № 24-к від 03.07.2006 року з 03.07.2006 року.

В той же час, в матеріалах справи окрім копії наказу ТзОВ «Ферозіт - Альфа» від 14.06.2006 року № 24-к, відповідно до якого ОСОБА_4 був прийнятий на посаду регіонального менеджера відділу збуту з 14.06.2006 року містяться ряд документів, які підтверджують вищевказані дані, щодо часу працевлаштування обвинуваченого. (Т.1 а.с.32, Т.6 а.с.164)

Зокрема, в матеріалах справи знаходиться копія заяви ОСОБА_4 від 05.06.2006р. в якій він просить прийняти його на вищевказану посаду саме з 14.06.2006 року, витяг з табелів обліку робочого часу по ОСОБА_4 за 2006 р. відповідно до якого в червні 2006 року ОСОБА_4 відпрацював 12 днів або 96 годин , платіжна відомість , відповідно до якої ОСОБА_4 отримав зарплату за червень 2006 року в сумі 350грн.24 коп. та відповідний витяг з програми про нарахування та виплату заробітної плати за червень 2006 року. (Т.6 а.с.163,165-168)

Крім того, зі змісту показань свідка ОСОБА_9, в обов'язки якої входило оформлення документів по прийому на роботу на ТзОВ «Ферозіт - Альфа», вбачається, що ОСОБА_4 офіційно був працевлаштований на підприємстві з 14 червня 206 року і саме з цього часу йому нараховувалась заробітна плата, однак в трудовій книжці, яку він приніс тільки через місяць після початку роботи, був зроблений запис про те, що він звільнений з попереднього місця роботи в кінці червня 2006 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про необхідність виділення матеріалів справи стосовно ОСОБА_4 в окреме провадження і повернення її прокурору м.Івано-Франківська для організації додаткового розслідування.

Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції приймаючи рішення про закриття кримінальної справи стосовно ОСОБА_5 та звільнення її від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України (в редакції від 05.04.2001 р.), у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, допустив ряд істотних порушень кримінально-процесуального закону.

Так, ч. 4 ст. 286 КК України передбачено, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно ч. 3 ст. 288 КК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадках встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст.49 ч.1 п.2 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який законом передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення воді, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили, минуло три роки.

Разом з тим, відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 12 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" постанова (ухвала) судді (суду), винесена у порядку,передбаченому ст.ст. 248, 282 КПК України, має бути вмотивованою.

Зокрема, поряд із доказами винності особи в учиненні злочину в цій постанові слід зазначити умови та підстави, з урахуванням яких суд вирішив звільнити особу від кримінальної відповідальності.

Однак, суд першої інстанції обмежившись вказівкою на те, що ОСОБА_5 обвинувачується органами досудового слідства в тому, що працюючи на посаді секретаря-референта ТзОВ "Ферозіт-Альфа" в м. Івано-Франківську склала завідомо неправдиві документи, а саме договір поставки товару №208/02/09 від 16 лютого 2009 року на ОСОБА_5, та видаткові накладні від 16.02.2009 р. та 17.02.2009 р., в кількості 29 штук, не встановив обставини вчиненого злочину і не навів докази, які підтверджують її винуватість у вчиненні злочину.

Суд першої інстанції, штучно виділивши матеріали кримінальної справи стосовно ОСОБА_4, створив юридичну перешкоду для подальшого розгляду справи, оскільки зі змісту обвинувачення вбачається, що розмір привласнених ОСОБА_4 товарно-матеріальних цінностей було встановлено саме на підставі даних вказаних в договорі поставки товару та накладних, які було складено ОСОБА_5

Крім того, зі змісту протоколу судового засідання вбачається, що після зміни обвинувачення прокурором, суд першої інстанції в порушення вимог ст.277 КПК України не надав підсудній ОСОБА_5 час для підготовки проти нового обвинувачення.

Так, відповідно до вимог ст.277 КПК України , після роз'яснення підсудному, що він буде захищатись в судовому засіданні від нового обвинувачення, суд зобов'язаний відкласти розгляд справи не менше ніж на три доби для надання підсудному, його захиснику і законному представнику можливості підготуватись до захисту проти нового обвинувачення, і тільки за клопотанням підсудного цей строк може бути скорочений,а після закінчення цього строку розгляд справи продовжується.

Однак, ці вимоги закону судом першої інстанції не були виконані, чим було порушено право підсудної ОСОБА_5 на захист.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції про повернення кримінальної справи щодо ОСОБА_4 прокурору м. Івано-Франківська для проведення додаткового розслідування та постанову суду першої інстанції, якою закрито кримінальне провадження та звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності і повернути справу на новий судовий розгляд.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вищевказана кримінальна справа тривалий час знаходиться на розгляді в суді першої інстанції, в зв'язку з чим необхідно вжити певні заходи для своєчасному розгляду справи по суті впродовж розумного строку, забезпечити ефективне виконання сторонами своїх прав та обов'язків та постановити законне, обґрунтоване і справедливе рішення по справі.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України (в ред.1960 р.), ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418 КПК України (в ред. 2012р.), колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу цивільного позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт-Альфа" ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського міського суду від 16 червня 2015 року про повернення кримінальної справи щодо ОСОБА_4 прокурору м. Івано-Франківська для проведення додаткового розслідування та постанову Івано-Франківського міського суду від 16 червня 2015 року, якою закрито кримінальне провадження та звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності скасувати і повернути справу на новий судовий розгляд.

Головуючий суддя О.П. Васильєв

Судді: Н.М. Кривобокова

В.В. Повзло