Рішення № 51906875, 05.10.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/293/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2240/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів: Максюти І.О., Фединяка В.Д.

секретаря Петріва Д.Б.

за участю: представника апелянта ОСОБА_2 та ОСОБА_3-

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,- за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 05 серпня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

В січні 2015 року представник ПАТ «Універсал Банк» звернувся в суд з зазначеним позовом, вказавши, що 26.03.2008 року між ВАТ «Уніерсал Банк» (перейменоване на ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №020-2008-761, за умовами якого останньому надано кредитні кошти в сумі 40 000 доларів США. З метою забезпечення виконання боржником свої зобов'язань банком з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 26.03.2008 року укладено договори поруки. В зв'язку з неналежним виконанням кредитного договору позичальником, банк звертався до суду про дострокове стягнення заборгованості. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 27.03.2014 року з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ «Універсал Банк» стягнуто 41 866,89 доларів США заборгованості по кредитному договору. Даним рішенням було стягнуто тіло кредиту та нараховані включно до 19.06.2013 року відсотки та підвищені відсотки. Стяном на 23.12.2014 року заборгованість за кредитним договором по нарахованим за період з 20.06.2013 року по 23.12.2014 року не погашено та становить 8 476,62 доларів США, які банк просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів. Крім того, кредитний договір було укладено в іноземній валюті та курс Долара США до гривні у порівнянні з днем подачі первинної позовної заяви про стягнення заборгованості значно зріс, тому сума боргу стягнута з відповідачів по рішенню Івано-Франківського міського суду від 27.03.2014 року в гривневому еквіваленті також збільшилась та курсова різниця складає 321 064,62 грн., яку банк також просив стягнути з відповідачів.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05.08.2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за нарахованими відсотками за кредитним договором №020-2008-762 від 26.03.2008 року за період з 20.06.2013 року по 23.12.2014 року в розмірі 8476,62 доларів США та 1336,76 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи рішення суду, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вирішуючи питання про розмір заборгованості за відсотками, суд першої інстанції не врахував, що мало місце дострокове стягнення всієї кредитної заборгованості, а відтак строк кредитного договору закінчився, а між сторонами до 23.01.2015 року існували лише невиконані зобов'язання.

Так в законодавстві визначено різні поняття як «строк дії договору» і «строк виконання зобов'яання»».

Посилається на п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до якої зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

У зв'язку з цим, стягнення з боржника відсотків за користування кредитом є можливим лише на суму заборгованості, яка виникла на момент припинення кредитного договору.

Строк дії договору закінчився внаслідок ухвалення 27.03.2014 року Івано-Франківським міським судом рішення, відповідно до якого з ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 стягнуто заборгованість по кредитному договору.

За наведених доводів просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник банку в судове засідання не прибув хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 та стягнення курсової різниці не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного перегляду.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за кредитним договором є обґрунтованими, оскільки наявність судового рішення про стягнення достроково заборгованості за кредитним договором, яке на час подачі позову не було виконане, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору.

Таке рішення не повністю відповідає вимогам матеріального права.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що 26.03.2008 року між ПАТ «Універсал Банк» (тоді «ВАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №020-2008-76 відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 40 000 доларів США з терміном погашення 10.03.2028 року під відсоткову ставку та графіком погашення згідно умов договору.

В забезпечення вимог кредитного договору 26.03.2008 року між банком та ОСОБА_5, ОСОБА_3 укладені договори поруки.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 27.03.2014 року з ОСОБА_2, ОСОБА_5, та ОСОБА_3 в солідарному порядку стягнута заборгованість за кредитним договором в розмірі 41 866,89 доларів США, що в гривневому еквіваленті становило 334 642,05 грн., з яких492,61 долар США прострочена заборгованість по кредиту, 37 136,50 сума дострокового стягнення кредиту, 4 202,06 - доларів США відсотки та 35,72 - долари США підвищені відсотки.

В даному позові банк просив стягнути з відповідачів заборгованість по процентах, за період з 20.06.2013 року по 23.12.2014 року, що виникла після подання первісного позову та складає 8 476,62 доларів США.

Під час розгляду справи рішення Івано-Франківського міського суду від 27.03.2014 року виконане та заборгованість в розмірі 334 642,05 грн. була сплачена ОСОБА_5, що підтверджується копіями платіжних документів, які містяться в матеріалах справи (а.с.94-96).

Суд вважав, що банк має право також на стягнення з боржника відсотків за користування кредитом після рішення суду, яким достроково вже стягнуто весь кредит.

Проте, суд не звернув увагу на те, що мало місце дострокове стягнення всієї кредитної заборгованості, а, відтак, строк договору закінчився, а між сторонами існують лише невиконані зобов'язальні правовідносини.

При цьому суд не взяв до уваги роз'яснення п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до якого наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним відповідно до вимог статей 526,599 ЦК України.

Позов ПАТ «Універсал Банк» не пов'язаний з стягненням коштів передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Таким чином, оскільки ухвалене судове рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, то нарахування відсотків за користування кредитом, поза строком дії кредитного договору законом не передбачено.

Суд не звернув уваги, що ПАТ «Універсал Банк» вже скористалося правом дострокового стягнення заборгованості з відповідачів, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідачів саме заборгованості за кредитом.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, суперечить нормам матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 05 серпня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Я.Д. Горблянський

І.О. Максюта

В.Д. Фединяк