Ухвала суду № 51900618, 23.09.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/486/14-ц Головуючий в першій

Провадження 22-ц\774 \1586\ к\15 інстанції Бардін О.С.

Категорія № 9 (1) Доповідач - Барильська А.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Ляховської І.Є., Михайлів Л.В.

при секретарі: Масловій К.В.

за участю: позивача за основним позовом ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3, представника відповідача за основним позовом ОСОБА_4 - ОСОБА_5.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 червня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради, ОСОБА_4 про визнання права власності на частину домоволодіння за набувальною давністю та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради, ОСОБА_4 про визнання права власності на частину домоволодіння за набувальною давністю .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що його батькам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 належало домоволодіння АДРЕСА_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Після смерті батьків у 1999 році позивач та його рідний брат ОСОБА_8 прийняли спадщину в рівних частинах, по ? частині кожному.

Після смерті батьків позивач ОСОБА_2, фактично з березня 1999 року володіє та користується домоволодінням АДРЕСА_1, утримує його, здійснюючи в ньому поточні ремонти, сплачує всі комунальні платежі. Його брат ОСОБА_8 після отримання свідоцтва на спадщину, в спадковому домоволодінні не мешкав, не ніс жодних витрат на його утримання, спроб вселитися до будинку не робив, перешкод в користуванні власністю позивач своєму брату ОСОБА_8 не чинив, а тому він добросовісно володів 1/2 частиною домоволодіння, яке належало брату.

Після смерті брата позивач ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкоємцем була лише його дружина ОСОБА_9, яка свідоцтва про право на спадщину у вигляді 1/2 частини спірного домоволодіння, що належало за життя ОСОБА_8, не отримувала, ніколи не була у вказаному житловому будинку, не управляла та не користувалася ним.

Після смерті ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ніхто свідоцтва про право на спадщину у вигляді 1/2 частини спірного домоволодіння, що належало за життя ОСОБА_8, не отримав, він, позивач, продовжує володіти та користуватися домоволодінням в зв'язку з чим просив суд визнати за ним право власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1, яке за життя належало ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 за набувальною давністю.

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 26 січня 2015 року залучено до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_4

16 березня 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_2, виконавчого комітету Довгинцівської районної умісті ради про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що за життя ОСОБА_9 прийняла спадщину після свого померлого чоловіка, проте документально не оформила. За життя ОСОБА_9 залишила заповіт, посвідчений державним нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_10, яким заповідача все своє майно, належне їй на день смерті, ОСОБА_4 Спадщину після смерті ОСОБА_9 у вигляді ? частини будинку АДРЕСА_1, що входило до складу спадщини, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 отримала, але не оформила свідоцтво про право власності у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вищевказане майно, на що отримала відмову нотаріуса.

Уточнивши позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 просила суд встановити факт отримання за життя ОСОБА_9 у спадщину 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_8 та визнати за нею ОСОБА_4 право приватної власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 червня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Позов ОСОБА_4 задоволено. Встановлено факт отримання ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, в спадщину 1/2 частини домоволодіння по АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку «А-1» загальною площею 57,7 кв.м., житловою площею 28,3 кв.м., літньої кухні «Б», вбиральні «Д», огорожі «№ 1», огорожі «№ 2», замощення «I», водоколонки «II», в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку «А-1» загальною площею 57,7 кв.м., житловою площею 28,3 кв.м., літньої кухні «Б», вбиральні «Д», огорожі «№ 1», огорожі «№ 2», замощення «I», водо колонки «II», в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

В апеляційній скарзі позивач за основним позовом ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт вважає, що судом не взято до уваги, що його брат ОСОБА_8 та його дружина ОСОБА_11 не реалізували своє право на користування та володіння 1/2 часткою у спірному майні. Не враховано, що позивач добросовісно володів , продовжує відкрито ним користуватися протягом тривалого часу з 1999 року, тому вважає, що має право на визнання за ним права власності за набувальною давністю на спірну частину домоволодіння. Крім того, судом не взято до уваги, що при зверненні з заявою до нотаріальної контори ОСОБА_4 навіть не вказала про наявність такого спадкового майна, як спірна частина житлового будинку.

Апелянт вважає, що відповідачем по основному позову не надано суду першої інстанції доказів, що позивач за основним позовом володів майном не відкрито, не добросовісно, та чинив перешкоди користування даним майном.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_4- ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду як законне та обґрунтоване, на його думку, залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції керувався ст.ст. 328,344, 1218,1268,1296 ЦК України та дійшов висновку, про відсутність підстав для визнання права власності за набувальною давністю на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про встановлення факту отримання за життя ОСОБА_9 у спадщину 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_8 та визнання за ОСОБА_4, право приватної власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що батькам позивача за основним позовом ОСОБА_2 належало домоволодіння АДРЕСА_1. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 січня 2000 року ОСОБА_8 та позивачу за основним позовом ОСОБА_2 належало, в рівних частках кожному, спадкове майно, яке складалося із домоволодіння АДРЕСА_1 Дніпропетровської області

Після смерті батьків позивач за основним позовом ОСОБА_2, фактично з березня 1999 року володіє та користується домоволодінням АДРЕСА_1, утримує його, здійснюючи в ньому поточні ремонти, сплачує всі комунальні платежі.

Після смерті брата позивача ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про прийняття спадщини звернулась його дружина ОСОБА_9, спадкова справа заведена 17.07.2004 року (а.с. 118) на ім.`я ОСОБА_9 видано свідоцтво про право про право на спадщину за законом на 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 Свідоцтва про право на спадщину у вигляді 1/2 частини спірного домоволодіння, що належало за життя ОСОБА_8, ніхто не отримав.

Після смерті ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, за заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_4 та на її ім`я видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом НОМЕР_1 від 17.10.2014 року на квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 121)

Постановою приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_12 від 21.03.2015 року відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1.

22 грудня 2012 року ОСОБА_9 склала заповіт яким в разі її смерті все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона матиме право, заповідала ОСОБА_4 (а.с. 100)

Відповідно до частин 1, 4 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Стаття 344 ЦК визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю. Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

З аналізу зазначених норм вбачається, що володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч. 1 ст. 344 ЦК України (особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. При цьому добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.

Позов про право власності за давністю володіння не може пред'явити законний володілець або особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є її власником. Тобто, виключено набуття права власності на майно, яке знаходиться у володінні власника і ніколи не вибувало з його володіння.

У п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

При вирішенні спорів, повязаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним; правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Як убачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_2 був обізнаний, що користується часткою, яка на праві власності належала його брату ОСОБА_8 спадкоємицею після якого була його дружина ОСОБА_9, яка прийняла спадщину у встановленому законом порядку. Однак, не отримала свідоцтва про право власності на спірну частину домоволодіння. Після смерті ОСОБА_9, спадщину у встановленому законом порядку прийняла ОСОБА_4, якій було відмовлено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Лігутою Л.В. у видачі свідоцтва про право власності на частину домоволодіння у порядку спадкування за законом.

У зв'язку з чим, висновок суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позову є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують і не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачем ОСОБА_4 не надано доказів, що позивач за основним позовом не відкрито та не добросовісно володів майном та чинив перешкоди у користуванні даним майном, колегія суддів до уваги не бере до уваги, оскільки це не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.

Відповідно до ст.ст. 1217, 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч.1,2 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Як вбачається з матеріалів справи після смерті брата позивача ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 його спадкоємиця за законом ОСОБА_9 прийняла спадщину у встановленому законом порядку. Однак, не отримала свідоцтво про право на спадщину на спірну частину домоволодіння.

За життя ОСОБА_9 склала заповіт яким в разі її смерті все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона матиме право, заповідала ОСОБА_4 (а.с. 100)

Відповідач ОСОБА_4 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_9.. Однак постановою приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_12 у видачі свідоцтва про право власності на частину домоволодіння у порядку спадкування за законом їй було відмовлено, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок (а.с. 164).

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про встановлення факту отримання ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, в спадщину 1/2 частини домоволодіння по АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку «А-1» загальною площею 57,7 кв.м., житловою площею 28,3 кв.м., літньої кухні «Б», вбиральні «Д», огорожі «№ 1», огорожі «№ 2», замощення «I», водоколонки «II», в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, який помер 13 листопада 2003 рокута визнання за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку «А-1» загальною площею 57,7 кв.м., житловою площею 28,3 кв.м., літньої кухні «Б», вбиральні «Д», огорожі «№ 1», огорожі «№ 2», замощення «I», водо колонки «II», в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують і не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду на підставі ст… 308 ЦПК України залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 18 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді: