Рішення № 51900485, 01.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7317/15 Справа № 201/15426/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ткаченко Н. В. Доповідач - Гайдук В.І.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Гайдук В.І.,

суддів Калиновського А.Б., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря Видюкової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") про повернення банківського вкладу та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ПАТ КБ "Приватбанк" про стягнення грошових коштів за депозитним договором, мотивуючи тим, що 10 квітня 2013 року між нею та ПАТ КБ "Приватбанк" був укладений депозитний договір №SAMDN25000734463439, за умовами якого вона внесла на депозитний рахунок грошові кошти в розмірі 1000 дол. США з відсотковою ставкою 9,75% річних на строк 365 днів з 10 квітня 2013 року по 10 квітня 2014 року. Посилаючись на те, що відповідач, після закінчення строку вкладу грошові кошти так і не повернув, ОСОБА_2 просила суд визнати неправомірною відмову банку повернути депозит; стягнути на її користь з ПАТ КБ "Приватбанк" суму вкладу в розмірі 1000 дол. США, нараховані проценти - 97,50 дол. США, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 135,40 дол. США, а також моральну шкоду в розмірі 1000 грн. (а.с. 3-5, 37-40).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2015 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено та повернуто сплачений позивачем судовий збір (а.с. 121-122).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, неповне з'ясування судом обставин у справі, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог (а.с. 124-126).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд посилався на те, що позивачем не було надано належних доказів наявності депозитного вкладу та його розміру, крім того, суд послався на те, договір банківського вкладу, зобов'язання за яким є предметом даного спору, укладався на території АР Крим, яка була окупована Російською Федерацією, тому до припинення окупації ПАТ КБ «Приватбанк» не може відповідати за даним позовом.

Проте погодитись з такими висновками суду не можна.

Як вбачається з матеріалів справи, що 10 квітня 2013 року між сторонами у відділенні, що розташоване в АР Крим, був укладений депозитний договір № SAMDN25000734463439 вклад "Стандарт на 12 місяців", за умовами якого позивач внесла на особистий рахунок НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 1000 дол. США, з відсотковою ставкою 9,75% річних строком на 365 днів по 10 квітня 2014 року включно (а.с. 9, 128).

Зазначені кошти були внесені на депозитний рахунок через касу банка, що підтверджується квитанцією від 10 квітня 2013 року (а.с. 129).

Після спливу строку дії договору ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ "Приватбанк" з письмовою заявою щодо повернення грошових коштів за депозитним договором, проте їй було відмовлено у видачі коштів (а.с. 11-29).

Згідно копії довідки № 49971466 від 02 травня 2014 року сума коштів за вказаним вкладом станом на 02 травня 2014 року становила 1092,90 дол. США (а.с. 30).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або інший дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно до положень ст.1058 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за №1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (п.1.8. Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (п.1.9. Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (п.1.10. Інструкції).

Пункт 10.1. Інструкції передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Пунктом 2.9 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 01 червня 2011 року №174, зареєстрованої в Міністерстві і юстиції України 25 червня 2011 року за №790/19528, встановлено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним і підписом САБ.

Аналіз зазначених правових норм дозволяє дійти висновку, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах №6-118цс14 від 29 жовтня 2014 року, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

На підтвердження того факту, що сторонами дійсно було укладено договір банківського вкладу (депозиту) позивачем до апеляційної скарги було додано копії договору № SAMDN25000734463439 від 10 квітня 2013 року та квитанції від 10 квітня 2013 року, завірені підписом керівника Кузнецовського відділення ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_3 та скріплені печаткою даного відділення.

Доказів стосовно спростування зазначених копій відповідачем надано не було. Крім того, згідно інформації офіційного сайту міської ради та виконавчого комітету м. Кузнецовськ, ОСОБА_3 дійсно є керівником даного відділення. Відомостей, щодо відкликання посвідчених його працівником копій, чи стосовно підробки документів, відповідачем надано не було.

Зазначені документи, на думку колегії суддів, є належними доказами, в розумінні ч. 2 ст. 59 ЦПК України.

Досліджені завірені відповідачем копії договору і квитанції мають усі необхідні реквізити, а відтак банк зобов'язаний виплатити вкладнику депозит і проценти на вклад на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу.

Також, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що суперечать вимогам закону та обставинам по справі висновки місцевого суду стосовно того, що ПАТ КБ "Приватбанк" не може відповідати за договорами банківського вкладу, укладеними на території АР Крим до припинення її окупації, а також з того, що зобов'язання за такими договорами виконує автономна некомерційна організація «Фонд захисту вкладників».

Відповідно до ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території" тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Невиконання ПАТ КБ "Приватбанк" своїх договірних зобов'язань по своєчасному і належному поверненню банківського вкладу є порушенням умов договору банківського вкладу і наведених норм Цивільного кодексу України.

Відповідачем не доведено суду, що їх дії щодо неповернення зазначених сум позивачу відповідають вимогам укладених договорів або закону.

Виходячи з даних виписки по депозитному рахунку (а.с. 19-22) сума коштів на день закінчення строку договору склала 1092,90 дол. США.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 1092,90 дол. США, що за курсом НБУ на день ухвалення даного рішення (21,295636 грн. за 1 дол. США) складає 23274,00 грн.

Крім того, позивачем було заявлено вимоги про відшкодування завданої їй моральної шкоди.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача, суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.2 Постанови від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичної особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках коли встановлена відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статті 1058-1065 ЦК України, які регулюють спірні правовідношення, не передбачають права на стягнення моральної шкоди.

Правовідносини, що виникли між сторонами в даній справі, є договірними, тому відшкодування моральної шкоди, у випадку їх порушення, законом не передбачено.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що вимоги про стягнення моральної шкоди не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки, то приймаючи до уваги, що укладеним договором такий вид відповідальності не передбачений, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивач була звільнена від сплати судового збору, то на підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 243,60 грн. та за подачу апеляційної скарги 121,80 грн., всього 365,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2015 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення вкладу з нарахованими процентами та ухвалити в цій частині нове, яким ці позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (м. Дніпропетровськ, вул. Наб. Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1) у рахунок повернення коштів за договором № SAMDN25000734463439 від 10 квітня 2013 року 1092,90 дол. США, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення складає - 23274,00 грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (м. Дніпропетровськ, вул. Наб. Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) на користь держави судовий збір в розмірі 365,40 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: