Ухвала суду № 51900457, 30.09.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8195/15 Справа № 208/5074/15 Головуючий у 1 й інстанції - Нельга Д.В. Доповідач - Глущенко Н.Г.

Категорія 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ

30 вересня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Черненкової Л.А.,Пищиди М.М.

за участю секретаря - Прудченко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства

«Дніпропетровськгаз»

на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 14 липня 2015 року про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за газопостачання з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська 14.03.2015 року, на підставі п.2 ч.3 ст. 100 ЦПК України, відмовлено ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за газопостачання з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 / а. с. 8 /.

З цією ухвалою не погодилося ПАТ «Дніпропетровськгаз» та подало на неї апеляційну скаргу, де просить скасувати ухвалу, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права / а. с. 11-12 /.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду - скасувати, з наступних підстав.

Відмовляючи ПАТ «Дніпропетровськгаз» у прийнятті зазначеної заяви суд першої інстанції посилався на те, що з документів, доданих до заяви, вбачається спір про право, але з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він не відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що в липні 2015 року ПАТ «Дніпропетровськгаз» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за газопостачання з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 /а. с. 2/.

До матеріалів заяви про видачу судового наказу було додано розрахунок суми заборгованості, довідка про склад сім'ї, витяг з особистого рахунку, копія виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відомості про тарифи / а. с. 3-6 /.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 96 ЦПК України - судовий наказ може бути видано у разі якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Заява про видачу судового наказу повинна відповідати вимогам ст. 98 ЦПК України.

Згідно п.2 ч. 3 ст.100 ЦПК України - суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

Відповідно до роз'яснень викладених в п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23.12.2011 року №14 - наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання (наприклад, у частині оплати заборгованості телекомунікаційних послуг чи послуг телебачення і радіомовлення) не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.

Як вбачається з ухвали від 14.07.2015 року суд відмовив заявнику у видачі судового наказу на підставі п.2 ч. 3 ст.100 ЦПК України, тобто у зв'язку з наявністю спору про право, однак спір про яке право вбачається з заяви та поданих матеріалів суд в своїй ухвалі не зазначив.

За таких обставин, ухвала суду від 14.07.2015 року не може залишатись в силі і підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для повторного вирішення питання щодо відповідності заяви вимогам ст. ст. 98,99 ЦПК України та можливості видачі судового наказу.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз» - задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 14 липня 2015 року про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу - скасувати, матеріали справи повернути до того ж суду для повторного вирішення питання щодо відповідності заяви вимогам ст. ст. 98,99 ЦПК України та можливості видачі судового наказу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ: