Рішення № 51894992, 02.10.2015, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/4165/15-ц

№ 2/207/1726/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2015 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Тюлюнової В.Г.

при секретарі Куцевол Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа реєстраційна служба Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській областіпро визнання договору дарування недійсним, визнання права власності та відшкодування шкоди.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в якій просить визнати недійсним договір дарування ? частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок від 13.10.2011 р., скасувати право власності ОСОБА_2 на ? частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок, скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на ? частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок, визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок № 89а по вул. Хасановська в м. Дніпродзержинську, який складається з: А-1 житлового будинку, який складається з: 1-1 коридору загальною площею 7,4 кв.м., 1-2 коридор загальною площею 3,4 кв.м., 1-3 кухні загальною площею 7,0 кв.м., 1-4 житлової площею 13,1 кв.м., житлової площею 19,7 кв.м., разом по літера А-1 загальна площа 50,6 кв.м., житлова площа 32,8 кв.м., а також: А1-1 прибудови, а-1 прибудови, Б-1 вбиральні, В-1 сараю, Г-1 підвалу зі входом, №1-2 огорожі, хвіртки.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не прийшли. ОСОБА_2 надав письмову заяву 02.10.2015 року, в якій просить розглянути справу у його відсутності, тому що не заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Суд, вислухавши позивача, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4І та ОСОБА_2 13.10.2011 р. був укладений договір дарування ? частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок, який зареєстрований в реєстрі за №1168, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Згідно з п.1 цього договору ОСОБА_3, ОСОБА_4 передають безоплатно кожний по ? частці у праві спільної часткової власності на житловий будинок, а ОСОБА_2 приймає як дарунок ? частку у праві спільної часткової власності на житловий будинок № 89а по вул. Хасановська в м. Дніпродзержинську. В п.4 оскарженого договору зазначено, що дарувальники стверджують, що ? частка у праві спільної часткової власності на житловий будинок, яка є предметом даного договору, на момент його укладення нікому не продана, не подарована, не відчужена іншим засобом, під заставою, забороною не перебуває, судового спору щодо неї, а також прав у третіх осіб як в межах, так і за межами України немає.

Обставини, викладені у цьому пункті договору дарування не знайшли свого підтвердження, що підтверджується наступним: між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 12.03.2001 року була укладена угода купівлі-продажу, зареєстрована на Українській товарній біржі «Контрактова» за реєстровим номером 03/014. Відповідно до п.1, 2 цього договору, відповідачами проданий, а позивачем придбаний житловий будинок №89а, який складається з: А-1 житлового будинку, який складається з: 1-1 коридору загальною площею 7,4 кв.м., 1-2 коридор загальною площею 3,4 кв.м., 1-3 кухні загальною площею 7,0 кв.м., 1-4 житлової площею 13,1 кв.м., житлової площею 19,7 кв.м., разом по літера А-1 загальна площа 50,6 кв.м., житлова площа 32,8 кв.м., а також: А1-1 прибудови, а-1 прибудови, Б-1 вбиральні, В-1 сараю, Г-1 підвалу зі входом, №1-2 огорожі, хвіртки, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Хасановська, 89а, який належав продавцям на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Другої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №1283 та право власності за якими було зареєстровано в Обласному комунальному підприємстві «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» в книзі №59 за номером запису 9464.

Зареєструвати своєчасно право власності позивач за певних обставин не змогла, але відкрито весь час користувалася та володіла своєю власністю. Ці обставини встановлені рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 26.06.2015 р., ухваленого за позовом ОСОБА_1 до відповідачів про визнання договору купівлі-продажу дійсним, та поясненнями позивача у судовому засіданні. Цим же рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська було визнано угоду купівлі-продажу дійсною. Позивач зареєструвати право власності за біржевою угодою не змогла, оскільки отримала від реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 28.07.2015 р. за №23221519. Реєстраційна служба в рішенні посилається на ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 26.06.2015 р. по справі №207/2344/15-ц, провадження № 2/207/1135/15, було встановлено, що укладений на товарній біржі договір купівлі-продажу був не фіктивним і не уявним. Внаслідок його укладення і виконання, кожна із сторін досягла тієї мети, яку вона повязувала з укладенням договору, тобто угода була реальна.

Судом було встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_3 перебувають за межами України і вже є громадянками ОСОБА_7 Федерації. Також судом встановлено, що згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 89а по вул. Хасановська власником зазначеного домоволодіння зазначена ОСОБА_1 Ці ж самі обставини, підтвердив відповідач ОСОБА_2 у своїй заяві від 02.10.2015 р., в якій не заперечував проти позовних вимог. Ці ж самі обставини були встановлені рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 26.06.2015 р. по справі №207/2344/15-ц, провадження № 2/207/1135/15, тому відповідно до ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ст.203 ЦК України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а також зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. При цьому, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Враховуючи, що право власності за договором у набувача виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (ст.334 ЦК України).

Судом встановлено, що з 12.03.2001 року будинок знаходиться у відкритому володінні, користуванні та розпорядженні позивача, про перехід права власності до позивача від відповідачів підтверджено рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 26.06.2015 р., тому від доведення цих обставин в розумінні ст.61 ЦПК України позивач звільняється.

Судом було встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8 на день укладення договору дарування ? частки у праві спільної часткової власності не мали права власності на відчужуваний обєкт, а тому і п.5 цього договору не відповідає дійсності, оскільки до укладення договору дарування у дарувальників не було права власності на відчужуваний обєкт. Недійсність окремої частини правочину, з урахуванням ст.217 ЦК України, не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Ст.717 ЦК України передбачено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, а відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами. Тобто, для виконання договору дарування, дарувальники повинні передати, а обдарований має прийняти обєкт нерухомості. Тільки власникові,відповідно до ст.ст.317, 319 ЦК України, належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідачі під час укладення оскарженого не мали права на розпорядження житловим будинком. Договір дарування не відповідає вимогам ст.203 ЦК України, і з урахуванням ст.215 ЦК України, може бути визнаний недійсним, а з урахуванням норм ст.216 ЦК України недійсність правочину не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

При цьому право власності включає три складові: право володіння, право користування, та право розпорядження майном, що належить особі. Ст. ст. 321, 331 ЦК України обумовлені підстави та порядок набуття прав власності на нерухоме майно. Зокрема визначається, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст.16 ЦК України передбачено, що визнання права є одним з способів захисту цивільних прав. Цей же спосіб захисту цивільних прав і інтересів регламентує ст.392 ЦК України, згідно з якою власник майна має право заявити позов про визнання його права власності, якщо це право сперечається або не визнається іншою особою. Позивач вимушений звернутися з цим позовом до суду, так як право власності за позивачем не реєструється реєстраційною службою Дніпродзержинського міського управління юстиції і порушено відповідачами.

Повною мірою реалізувати своє право власності, в тому числі права розпорядження будинком, позивач не може з підстав зазначених вище, тому вважаю за необхідне звернутися до суду за захистом своїх законних прав.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обовязковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, а саме право власності на нерухоме майно. Підставами для державної реєстрації права власності, з урахуванням ст. 19 п. 1 Закону про державну реєстрацію речових прав, проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом, рішення судів, що набрали законної сили, інших документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Право власності, з урахуванням ст.328 ЦК України, набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що позивач дізнався про порушення свого права лише з дати отримання рішення про у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 28.07.2015 р., тому з урахуванням ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За таких обставин початок перебігу позовної давності починається з 29.07.2015 р.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 16, 203, 215, 216, 316, 317, 319, 321, 261, 267 ЦК України, ст.ст. ст.ст.3, 119, 120, 215-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування ? частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок від 13.10.2011 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрованого в реєстрі за № 1168.

Скасувати право власності ОСОБА_2 на ? частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок №89а по вулиці Хасановська в місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області, зареєстрованого за ОСОБА_2 на підставі договору дарування ? частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок від 13.10.2011 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрованого в реєстрі за №1168.

Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на ? частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок №89а по вулиці Хасановська в місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області, зареєстрованого за ОСОБА_2 на підставі договору дарування ? частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок від 13.10.2011 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрованого в реєстрі за №1168.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на обєкт нерухомого майна в цілому житловий будинок №89а, який складається з: А-1 житлового будинку, який складається з: 1-1 коридору загальною площею 7,4 кв.м., 1-2 коридор загальною площею 3,4 кв.м., 1-3 кухні загальною площею 7,0 кв.м., 1-4 житлової площею 13,1 кв.м., житлової площею 19,7 кв.м., разом по літера А-1 загальна площа 50,6 кв.м., житлова площа 32,8 кв.м., а також: А1-1 прибудови, а-1 прибудови, Б-1 вбиральні, В-1 сараю, Г-1 підвалу зі входом, №1-2 огорожі, хвіртки, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ вулиця Хасановська, 89а.

Витрати, повязані з розглядом справи, суд вважає необхідним покласти на позивача.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя В.Г. Тюлюнова