Ухвала суду № 51892036, 07.03.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2011 р. Справа № 21604/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Богаченка С.І., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання Ткач О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області до відкритого акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття», закритого акціонерного товариства «КБ «ПриватБанк» про визнання нечинним договору застави в частині,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2009 року ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області звернулось до суду з позовом до ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття», ЗАТ «КБ «ПриватБанк» про визнання нечинним договору застави в частині.

Позивач посилався на те, що ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» в порушення вимог пп.8.6.3 п.8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» уклало спірний договір застави майна з ЗАТ «КБ «ПриватБанк», а саме: позивачем було передано в заставу банку майно, яке перебувало у податковій заставі, без відповідного погодження з податковим органом.

Позивач просив визнати нечинним договір застави майна від 08.08.2008 року № 252193/6-ДЗ, укладений між відповідачами в частині передачі в банківську заставу майна, яке перебувало в податковій заставі.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує на те, що судом не враховано те, що заподіяна державі шкода у звязку з укладенням договору застави №252193/6-ДЗ полягає в тому, що ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» не надає свої активи для здійснення податкової інспекцією заходів, спрямованих на погашення податкового боргу товариства.

Апелянт просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2010 року та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Вислухавши суддю-доповідача, представника ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття», який просить апеляційну скаргу відхилити, а провадження в справі закрити, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

В справі встановлено, що станом на 28.08.2006 року за ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» рахується податковий борг в сумі 95 375972,24 грн.

24.10.2006 р. ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області склала акт опису активів підприємства, на які поширюється право податкової застави, на підставі якого 25.06.2006 р. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено запис про реєстрацію податкової застави активів ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» згідно з вказаним актом опису майна на загальну суму 121 586 567, 48 грн.

В процесі планової перевірки дотримання ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» вимог податкового, валютного та іншого законодавства, як це видно з акту перевірки № 519/23/ 00152230, було встановлено, що певна частина майна підприємства, яка перебуває в податковій заставі, була надана відповідачем в наступну заставу.

Суд першої інстанції встановив, що 8.08.2008 р. між ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» та ЗАК КБ «Приватбанк» було укладено договір застави майна, яким було забезпечено виконання зобовязань ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» по кредитним договорам від 5.05.2008 р. на суму 40 000 000 доларів США та від 1.08.2008 р. на суму 100 000 000 грн.

Вважаючи укладений договір банківської застави майна таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, податковий орган звернувся до суду з позовом про його нечинність в частині передачі застави АЗС с. Микуличин, установки ЕЛОУ-АТ-3, складського господарства та коксової установки, оскільки ці активи перебували в податковій заставі.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, Івано-Франківський окружний адміністративний суд виходив з того, що податковий орган в даному випадку не вправі звертатися до суду з позовом про визнання нечинним договору застави.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується частково.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір у якому, хоча б однією зі сторін є субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Вказані положення КАС України кореспондуються із п.5 ч.4 ст.50 цього ж Кодексу про те, що відповідачами в адміністративній справі можуть бути: громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх обєднання, юридичні особи, які не є субєктами владних повноважень, лише за адміністративним позовом субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Статус податкових органів в Україні, їх функції та правові основи діяльності визначено Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

У відповідності до п.11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державна податкова інспекція має право звертатися до суду з позовами про визнання угод недійсними та стягнення в доход держави коштів, отриманих за такими угодами.

З огляду на аналіз вказаної норми слід прийти до висновку, що податкові органи мають право звертись до суду з позовами про визнання угод недійсними з підстав, за яких чинне законодавство передбачає стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами.

Із врахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволені позовних вимог по суті, оскільки позивачем не дотримано приписів п. 5 ч.1 ст. 17 КАС України та п.11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якими регламентовано випадки за яких податковий орган може звертатись з позовом в порядку адміністративного судочинства, оскільки можливість заявлення вимоги про визнання нечинним договору, без заявлення вимог про стягнення в доход держави коштів, отриманих за недійсною угодою, спеціальним законом не передбачено.

На думку колегії суддів неврахування зазначеного судом першої інстанції призвело до помилкового відкриття провадження в адміністративній справі та вирішення спору по суті.

Згідно п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження в справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова підлягає скасуванню, провадження у даній справі закриттю, а подана апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області задоволити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2010 року по справі № 2а-3431/09 скасувати, а провадження в справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : С.І. Богаченко

ОСОБА_1

Повний текст виготовлено 11.03.2011 р.