Ухвала суду № 51891930, 01.03.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2011 р. Справа № 25581/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засіданняПатлевіч Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Медея» до ОСОБА_1 міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА :

У червні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Медея» (далі ТОВ «Медея») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати нечинним податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (далі ОСОБА_1 МДПІ) від 16.04.2009 року

№ 0001482342/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 29325,00 грн. за основним платежем та 14662,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0001472342/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 36656,00 грн. за основним платежем та 18328,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року у справі № 2а-4779/09/1770 позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 МДПІ просить вказану постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову ТОВ «Медея». Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що виїзною плановою документальною перевіркою позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.10.2006 року по 31.12.2008 року, результати якої було оформлено актом перевірки від 05 березня 2009 року №. 89/2342/30718769, було встановлено порушення ТОВ «Медея» пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження податку на прибуток за 2007р. в сумі 36656 грн.; п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» шляхом заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (далі ПДВ) до бюджету за березень 2008р. в сумі 29325 грн.

Так, на переконання працівників контролюючого органу, позивачем було віднесено до складу валових витрат витрати в сумі 175950 грн. в т.ч. ПДВ 29325,0 грн. по послугах, які не відносяться до складу валових витрат згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №112 від 30.11.2007р. ПП «Траверс-Плюс», яке надало інформаційно-консультативні послуги в сумі 175950 грн. в т.ч. ПДВ 29325,0грн., віднесені в листопаді 2007р. на валові витрати, а саме вказано послуги, які є економічно необгрунтованими та не використовувалися в господарській діяльності ТОВ «Медея».

При цьому апелянт наголошує на тому, що у судом першої інстанції позивача було зобовязано надати документи на підтвердження наданих послуг, зокрема, матеріали, які були надані позивачу ПП «Траверс-Плюс» на виконання вимог даного договору, однак судом було зроблено поверхневий аналіз матеріалів справи, оскільки надані позивачем докази не можуть на переконання апелянта бути підтвердженням надання послуг, вказаних в акті здачі-приймання виконаних робіт від 30.11.2007 року, оскільки послуги виходячи з даних вказаного акту були надані у листопаді 2007 року, а матеріали на підтвердження виконання умов договору видані значно пізніше у часі, тобто після виконання договору (вирізки із журналу «Все про бухгалтерський облік» від 12.03.2008 року та від 14.05.2008 року).

Крім того, апелянт звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що на момент проведення перевірки матеріали на предмет виконання договору надання інформаційно-консультативних послуг у позивача були відсутні і у судовому засіданні позивачем вказана обставина не спростовна, жодних доказів з даного питання суду не надано.

Під час апеляційного розгляду справи представник апелянта ОСОБА_1 МДПІ повністю підтримав вимоги за апеляційною скаргою, просить її задовольнити.

Представник позивача ТОВ «Медея» у судове засідання апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає судовому розгляду справи у його відсутності на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Медея», суд першої інстанції виходив із того, що 01.10.2007 року між ПП «Траверс-Плюс» та ТОВ «Медея» було укладено договір про надання консультаційно-інформаційних послуг, у звязку з виконанням якого сторонами було складено акт №112 від 30.11.2007 року здачі - приймання виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого замовником ТОВ «Медея» отримано консультаційно-інформаційних послуг на загальну суму 146625.00 грн. До вказаного акту додано звіт про виконання консультаційно-інформаційних послуг та виписана податкова накладна № 261 від 30.11.2007 року, яка включена ТОВ «Медея» до реєстру отриманих податкових накладних. ТОВ «Медея» сплачено суму коштів ПП «Траверс-Плюс» підтверджується банківською випискою 21.08.2008 року.

При цьому судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що з досліджуваних первинних документів вбачається, що зі сторони ПП «Траверс-Плюс» для ТОВ «Медея» було надано послуги та консультації з питань бухгалтерської о податкового обліку підприємства, а також проведено аналіз та моніторинг ринків Рівненської області.

На підставі приписів ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також наявних у товариства первинних розрахункових документів на підтвердження факту понесених витрат по придбанні консультаційно-інформаційних послуг суд першої інстанції прийшов до переконання про неправомірність висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, які стали підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому твердження ОСОБА_1 МДПІ щодо відсутності економічної доцільності придбання таких послуг та використання останніх поза межами господарської діяльності, на переконання суду першої інстанції, не заслуговують на увагу в силу того, що процес організації та удосконалення виробництва, у рамках якого придбавалися консультаційно-інформаційні послуги, унеможливлює одномоментне отримання економічної вигоди для товариства від таких капіталовкладень. При чому в період придбання консультаційно-інформаційних послуг ТОВ «Медея» відображало позитивні результати фінансово-господарської діяльності по податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість з відповідною сплатою податків до бюджету.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить із таких міркувань.

Як встановлено проведеною ОСОБА_1 МДПІ перевіркою, між ПП «Траверс-Плюс» та ТОВ «Медея» 01.10.2007 року було укладено договір про надання консультаційно-інформаційних послуг, у звязку із виконанням якого сторонами було складено акт №112 від 30.11.2007 року здачі - приймання виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого замовником ТОВ «Медея» отримано консультаційно-інформаційних послуг на загальну суму 146625.00 грн. До вказаного акту додано звіт про виконання консультаційно-інформаційних послуг та виписана податкова накладна № 261 від 30.11.2007 року на суму 29325,00 грн.

Виходячи із приписів п. 1.32 ст. 1 та п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначальною ознакою для віднесення витрат до валових є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, господарська діяльність платника податку являє собою сукупність господарських операцій, які відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначаються як дії і події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

При цьому пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Частиною 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із приписами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, на переконання колегії суддів, первинні документи (у даному випадку акти приймання-передачі робіт), повинні містити інформацію про те, за які конкретно послуги перераховано кошти, тобто містити інформацію про те, що такі послуги повязані з веденням виробництва позивачем, оскільки до складу валових витрат можуть бути віднесені тільки витрати, які вказані у п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Окрім того, необхідною умовою для включення витрат валових, є отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції, як складової господарської діяльності.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що згідно із приписами пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді e звязку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Разом із тим, з наявного у матеріалах справи акту здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) та звіту про виконання консультаційно-інформаційних послуг (а.с. 8-9) неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу наданих послуг, а отже виявити звязок цих послуг з господарською діяльністю позивача, оскільки він містять загальні вказівки про надані послуги.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на дані довідки № 110 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 37) щодо позивача у частині його видів діяльності за КВЕД, а також відсутність на час проведення перевірки доказів про надання консультаційно-інформаційних послуг на виконання укладеного між ПП «Траверс-Плюс» та ТОВ «Медея» 01.10.2007 року договору.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про правомірність висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки від 05 березня 2009 року №. 89/2342/30718769, які були підставою для прийняття оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень ОСОБА_1 МДПІ від 16.04.2009 року №0001482342/0 та №0001472342/0, а отже про безпідставність позовних вимог ТОВ «Медея».

На підставі наведеного колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а відтак оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області задовольнити.

Скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року у справі № 2а-4779/09/1770 та прийняти нову, якою у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Медея» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова у повному обсязі складена 03 березня 2011 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Сапіга

ОСОБА_2