Ухвала суду № 51891852, 22.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 р. Справа № 876/7197/14 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря - Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (далі - УДМС) у якому, з врахуванням клопотання про уточнення позовних вимог (а.с.35), просила визнати неправомірними дії УДМС щодо відмови у оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон (далі - Паспорт), зобов'язати УДМС оформити (виготовити) Паспорт на підставі поданих документів.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що нею було надано відповідачу усі документи, що передбачені чинним законодавством для оформлення Паспорта та сплачено відповідне державне мито за це, однак їй протиправно було відмовлено у оформленні та видачі такого. Вважає, що вимоги УДМС щодо сплати коштів за адміністративні послуги передбачені «Порядком надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 26.10.2011 №1098 (далі - Порядок №1098) та «Переліком платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ», затвердженого постановою КМУ від 04.06.2007 №795 (далі - Перелік №795), які вона не замовляла, є необґрунтованими та такими, що порушують її права та інтереси.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року в справі №807/1609/14 заявлений позов задоволено частково. Визнано дії УДМС щодо відмови позивачу в оформленні Паспорту на підставі поданих нею документів зазначених «Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення», затверджених постановою КМУ від 31.03.1995 №231 (далі - Правила №231) неправомірними та зобов'язано відповідача повторно розглянути питання щодо оформлення та видачі позивачу Паспорта на підставі поданих нею документів.

Не погодившись із ухваленим рішенням фактично в частині задоволення позову, його оскаржило УДМС, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в цій частині та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі вказує, що оформлення та видача Паспорта являє собою надання особі, яка звертається за таким, надання певних адміністративних послуг, які згідно Порядку №1098 та Переліку №795 повинні бути оплачені у визначеній сумі. Відтак, без сплати відповідних коштів здійснення передбачених законом дій являється неможливим, у зв'язку із чим вимоги позивача є безпідставними.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що послуги які надаються відповідачем носять не обов'язковий характер та можуть бути надані лише за згодою особи, а відтак УДМС не мало права вимагати сплати відповідних сум у позивача, а прийняти подані ним документи до розгляду.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 18.02.2014 ОСОБА_1 звернулася до УДМС з метою подання документів на оформлення та видачу Паспорта.

Позивачем, для оформлення Паспорта надані: заява-анкета; паспорт громадянина України, копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; дві фотокартки розміром 3,5х4,5 сантиметрів та оригінал квитанції про сплату державного мита у розмірі 170грн (а.с.40-48).

За результатами розгляду даної заяви позивачу було відмовлено в прийомі документів у зв'язку з відсутністю доказів оплати добровільної платної послуги вартістю 87,15грн за оформлення та видачу Паспорта та оплати вартості за бланк Паспорта в розмірі 120грн.

25.03.2014 позивач оскаржив такі дії працівників відповідача, подавши відповідну скаргу до начальника УДМС (а.с.56-57).

У відповідь на подану скаргу позивачеві запропоновано оплатити вартість послуг за оформлення та видачу Паспорта та вартість бланка або ж оскаржити відповідне рішення УДМС (а.с.49-50).

Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (далі - Закон №3857-ХІІ) врегульовано порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок.

Статтею 7 цього Закону передбачено, що правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються КМУ.

На реалізацію вищезазначеного Закону, КМУ було прийнято Правила №231, п.10 яких затверджено вичерпний перелік документів, необхідних для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон: заява-анкета встановленого зразка; паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років) (після прийняття документів повертається); копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.

Згідно із ст.1 Декрету КМУ від 21.01.1993 №7-93 «Про державне мито» (далі - Декрет) платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

До об'єктів справляння державного мита належить, зокрема, державне мито за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або продовження строку його дії у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 170грн (10х17грн) (статті 2, 3 Декрету).

Разом з цим у п.27 розділу І Переліку №231 визначено розмір плати за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що становить 87,15грн.

Таким чином, сплата установленого Декретом державного мита покриває вартість витрат, пов'язаних із учиненням відповідачем дій щодо видачі громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон (у тому числі й вартість бланка). Тому, на думку апеляційного суду, він не вправі вимагати повторної оплати тих самих дій (послуг) на підставі іншого нормативно-правового акта.

Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд приходить до переконання про безпідставність вимог відповідача надати документи та сплатити платежі за оформлення та видачу Паспорта не передбачені Законом № 3857-XII та Правилами №231 - спеціальними правовими актами, що врегульовують ці правовідносини.

Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з рішенням Верховного Суду України, зокрема, з постановою від 03 грудня 2013 року у справі №21-416а13 та від 17 грудня 2013 року у справі №21-441а13.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 ч.1 ст.237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про підставність позовних вимог позивача щодо визнання дій УДМС по відмові йому у оформленні Паспорту на підставі поданих документів протиправними та зобов'язання повторно розглянути питання щодо оформлення такого.

При цьому, слід звернути увагу, що висновки суду зазначені судом при вирішенні розглядуваного спору є обов'язковими для врахування УДМС при повторному розгляді заяви позивача щодо оформлення Паспорта на основі документів передбачених Переліком №231.

В іншій частині - щодо відмови у задоволенні позову, зокрема щодо розподілу судових витрат, рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення. Крім того, рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін