Постанова № 51891669, 26.08.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 року Справа № 876/9134/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Макарика В.Я.,

Судової-Хомюк Н.М.

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гал Партс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року в адміністративній справі № 813/5408/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гал Партс» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Гал Партс» (надалі - ТОВ «Гал Партс», Товариство) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - Городоцька ОДПІ) від 21 липня 2014 року за № 0000382201, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» (надалі - ПДВ) на 107720 грн, у т.ч.: 71813 грн - за основним платежем та 35907 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій Товариства з ТОВ «Семикс» є безпідставними, при тому, що сторони належним чином та в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, а дійсність господарських операцій з вказаними контрагентом підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржило ТОВ «Гал Партс», яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права. Тому просило скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким позов Товариства задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тими ж аргументами, що й вимоги позовної заяви. Крім того, зазначено, що чинним законодавством не передбачено обов'язку покупця і не надано йому право перевіряти достовірність даних щодо здійснення господарської діяльності контрагентом, а також контролювати показники його податкової звітності. Також безпідставними є покликання податкового органу на неповноту первинних документів чи їх неправильне оформлення, оскільки в акті перевірки жодних зауважень щодо цього відповідачем не було висунуто.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ТОВ «Гал Партс» зареєстроване 15.09.2011 року як суб'єкт підприємницької діяльності-юридична особа, перебуває на податковому обліку в Яворівському відділенні Городоцької ОДПІ і є платником ПДВ.

У період з 26.06.2014 р. по 01.07.2014 р. Городоцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гал Партс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Семикс» за січень 2014 р., про що складено акт за № 283/2201/37824786 від 08.07.2014 р.

За висновками акта перевірки Товариством порушено вимоги п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 71 813,00 грн, в тому числі: по деклараціях за січень 2014 в розмірі 67 227 грн і за лютий 2014 р. в розмірі 4586 грн.

Підставою для таких висновків було встановлення в ході перевірки безпідставного відображення позивачем в податковому обліку господарських операцій з ТзОВ «Семикс», як фактично не відбулись.

В основу таких висновків контролюючого органу покладено, зокрема: акт ДПІ у Печерському районі м.Києва від 03.04.2014 р. № 2012/26-55-22-07/38348306 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Семикс» щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 р.» та висновок експерта № 141 від 27.03.2014 року, яким встановлено, що підпис від імені Сімакова І.О. в статуті ТОВ «Семикс» за 2012 рік виконаний однією особою, а підписи від імені Сімакова І.О. в реєстраційній картці про проведення державної реєстрації, утвореної шляхом заснування нової юридичної особи, від 16.08.2012 року та в протоколі № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Семикс» від 10.03.2014 року виконані іншою особою.

На підставі вказаного акта та відповідно до встановлених порушень Городоцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.07.2014 р. за № 0000382201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на 107 720 грн, у т.ч.: 71 813 грн - за основним платежем та 35 907 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

На підтвердження вчинення господарських операцій з ТОВ «Семикс» позивачем надано:

- договір поставки від 01.08.2013 р. № 01/08;

- видаткові накладні № РН-15155 від 31.01.2014 р., № РН-15156 від 31.01.2014 р., № РН-13523 від 28.01.2014 р., № РН-13522 від 28.01.2014 р., № РН-11515 від 24.01.2014 р., № РН-9532 від 20.01.2014 р., № РН-9531 від 20.01.2014 р., № РН-6505 від 14.01.2014 р., № РН-6504 від 14.01.2014 р., № РН-6503 від 14.01.2014 р., № РН-4007 від 09.01.2014 р.;

- податкові накладні від 31.01.2014 р. № 15155, від 31.01.2014 р. № 15156, від 28.01.2014 р. № 13523, від 28.01.2014 р. № 13522, від 24.01.2014 р. № 11515, від 20.01.2014 р. № 9532, від 20.01.2014 р. № 9532, від 20.01.2014 р. № 9531, від 14.01.2014 р. № 6505, від 14.01.2014 р. № 6504, від 14.01.2014 р. № 6503, від 09.01.2014 р. № 4007;

- товарно-транспортні накладні: № 310114 від 31.01.2014 р., № 280114 від 28.01.2014 р., № 240114 від 24.01.2014 р., № 200114 від 20.01.2014 р., № 140114 від 14.01.2014 р. та № 090114 від 09.01.2014 р.;

- виписки з банку;

- договори оренди приміщення, договір оренди автомобіля, договір про зміну сторони в зобов'язанні;

- податкові накладні, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні щодо продажу товару.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що згідно договору поставки від 01.08.2013 р. № 01/08 Постачальник (ТОВ «Семикс») зобов'язується передати у власність Покупцеві (ТОВ «Гал Партс») автотовари, продукцію призначену для ремонту поточного обслуговування автомобілів, згідно виставлених рахунків, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються Специфікацією.

Проте, позивачем не надано суду специфікації до договору, рахунків чи інших доказів погодження ціни, кількості та асортименту товару. У видаткових накладних зазначено «без замовлення», не зазначено прізвища осіб, що отримували товар, та на підставі яких документів. У товарно-транспортних накладних найменування вантажу вказано «запчастини до вант. авто», без зазначення яких саме.

Крім того, судом взято до уваги висновки акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 03.04.2014 р. № 2012/26-55-22-07/38348306 щодо відсутності об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за січень - лютий 2014 р. та висновки експерта № 141 від 27.03.2014 року.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважав, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатні та беззаперечні докази на обґрунтування його заперечень та довів правомірність прийнятих ним рішень, при тому, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Семикс».

Проте, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, є податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закон № 996-XIV) обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону № 996-XIV зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29.03.2003 р. № 143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. за № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (надалі - Положення).

Відповідно до п.п.1.2 п.1 Положення господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Згідно із пунктами 1 та 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною п'ятою статті 8 Закону № 996-XIV передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

У ході судового засідання встановлено, що позивач здійснює роздрібний продаж автозапчастин, які закуповує у оптового продавця ТОВ «Семикс». Замовлення товару та погодження ціни здійснювалося менеджерами у телефонному режимі зі складанням специфікації в електронному вигляді, копії яких були надані в судовому засіданні.

Разом з тим, ненадання (невиставлення) рахунків для оплати, відповідно до умов договору поставки, не тягне за собою недійсності такого договору, при тому, що сторони з цього приводу не заявляють будь-яких претензій одна до одної.

Досліджуючи висновок експерта за № 141 від 27.03.2014 року, встановлено, що він є доказом у кримінальній справі, яка на даний час судом не розглянута і вирок у цій справі не постановлено, тому колегія суддів вважає, що цей доказ у справі, яка розглядається, не є належним та не має наперед встановленої сили.

Згідно із частиною першою статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За приписами частин першої та четвертої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єк-та владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Що стосується покликання податкового органу на акт ДПІ у Печерському районі м.Києва від 03.04.2014 р. № 2012/26-55-22-07/38348306 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Семикс» щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 р.», то чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, постачальника товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У пункті 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 року суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Аналізуючи вказані норми законодавства та встановлені у справі обставини, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що реальність господарської операцій позивача із контрагентом підтверджується зазначеними вище первинними документами та податковою накладною, на підставі чого сформовано податковий кредит за наслідками поставки товарно-матеріальних цінностей від цього контрагента, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним і його необхідно скасувати.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно зі статтею 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гал Партс» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року в адміністративній справі № 813/5408/14 скасувати.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Гал Партс» задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 21 липня 2014 року за № 0000382201, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Гал Партс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 107 720 грн, у т.ч.: 71813 грн - за основним платежем та 35 907 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.Я.Макарик

Н.М.Судова-Хомюк

Постанова складена у повному обсязі 31 серпня 2015 року.