Ухвала суду № 51889589, 26.08.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"26" серпня 2015 р.

справа № 804/1836/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Юхименка О.В.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 р. у справі № 804/1836/15

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська

до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод"

про стягнення заборгованості, -

встановив:

26 січня 2015 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з відшкодування витрат на виплату різниці у розмірі пенсії і доставку наукових пенсій за період з 01.12.2014 року по 25.12.2014 року в сумі 315,09 грн.

Постановою суду першої інстанції в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду вмотивована тим, що відповідач не є науковою установою в розумінні ст. 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» № 1977, тому на відповідача не поширюються вимоги ст. 24 даного Закону та відсутні правові підстави для відшкодування пенсій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з’ясування судом обставин справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що у відповідності до Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24.04.2004 року за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів. Крім того, зазначає, що відповідно до п. 4 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24.04.2004 року, у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу ІІІ-ІV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника

Просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

До судового засідання сторони, повідомлені належним чином про день, час та місце судового засідання не з’явились, що не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 09.11.1993 року, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 482701, копія якої наявна в матеріалах справи, відповідач зареєстрований, як юридична особа.

Згідно ч. 5 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» № 1977-ХІІ від 13.12.1991 року різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» № 1977-ХІІ від 13.12.1991 року науково-дослідна (науково-технічна) установа (далі - наукова установа) - юридична особа незалежно від форми власності, що створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова або науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт; науково-педагогічний працівник - вчений, який за основним місцем роботи у вищому навчальному закладі професійно здійснює педагогічну та наукову або науково-технічну діяльність.

Пунктом 9 «Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24.03.2004 року встановлено, що різниця у розмірі пенсій наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації фінансується за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів згідно з пунктами 3-8 цього Порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що чинним законодавством України покладено обов’язок по відшкодуванню різниці пенсій, призначених особам – наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають право на отримання пенсії згідно Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» № 1977-ХІІ від 13.12.1991 року, зокрема на державні підприємства, установи, організації та вищі навчальні заклади ІІ-ІV рівнів акредитації, а також на недержавні наукові установи, організації та заклади.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на відповідача не поширюються вимоги ч. 5 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» № 1977-ХІІ від 13.12.1991 року, оскільки відповідач не належить до державних установ та не є державним підприємством, а також не є науковою установою в розумінні ст. 1 вищевказаного закону.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки підстави, які в неї наведені, не були зазначені в позовній заяві і не розглядалися судом першої інстанції, яким було вирішено спір в межах позовних вимог та на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Стаття 137 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що підстави адміністративного позову можуть бути змінені до початку розгляду справи по суті шляхом подання позивачем письмової заяви. Отже, в апеляційній скарзі позивачем не можуть бути змінені підстави позову.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та постановив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 р. у справі № 804/1836/15 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: О.В. Юхименко