Ухвала суду № 51885881, 16.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа №825/2332/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

16 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

при секретарі: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства торгівельної фірми "Марія" до Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство торгівельна фірма "Марія" звернулось до суду з адміністративним позовом до Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2015 року №0000102200 та від 28.04.2015 року №0000112200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.08.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеллянт у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились до судового засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП ТФ «Марія» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємодії з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» за грудень 2012 року, результати якої оформлено актом від 27.04.2015 № 242/22/34653797, та яким встановлено порушення: п.198.6. ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2173,00 грн.; п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2281,00 грн.

На підставі виявлених порушень податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 27.04.2015 року №0000102200 за платежем ПДВ на суму 2760,25 грн. (2173,00 грн. за основним платежем та 543,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), та від 28.04.2015 №0000112200 за платежем податок на прибуток на суму 2851,00 грн. (2281,00 грн. за основним платежем та 570,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань були господарські відносини позивача з ТОВ «Українська нафто-газова група».

Як видно з матеріалів справи, для здійснення господарської діяльності (опалення власних приміщень магазинів, барів та кафе) позивачу необхідний природний газ, а тому між ним (покупець) та ТОВ «Українська нафто-газова група» (постачальник) було укладено договір на постачання природного газу від 04.09.2012 № П/12-203, підписаний повноважними особами, та скріплений печатками контрагентів (а.с. 22-25). Відповідно до умов договору, постачальник зобов'язується передати покупцю природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (п. 1.1 Договору).

Пунктами 2.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язується передати, а покупець оплачує та зобов'язується прийняти природний газ в 2012 році в об'ємі до 3 тис. м. куб.

Відповідно до п. 4.1 з моменту підписання договору ціна природного газу становить 3468,15 грн. без ПДВ; крім того, цільова надбавка до Державного бюджету України в розмірі 2% від ціни природного газу (згідно ПК України) за 1000 м. куб. 69,36 без ПДВ; крім того ПДВ 20% - 707,50 грн. Разом з ПДВ 4245,02 грн. Загальна вартість природного газу, що передається складає: 10 612,55 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 2122,51 грн., разом з ПДВ 12 735,06 грн.

Оплата за поставлений покупцю природний газ здійснюється наступним чином: 30% вартості до 10-го числа місяця поставки; 30% вартості до 20 числа місяця поставки; 25% вартості до 25-го числа місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється до 5-го числа наступного за звітним місяця.

ТОВ «Українська нафто-газова група» позивачу виписано податкові накладні: від 19.12.2012 № 368 на суму 12735,00 грн. з ПДВ, від 31.12.2012 № 832 на суму 301,44 грн. з ПДВ (а.с. 28-29).

На виконання умов договору сторонами було укладено акт передачі-приймання природного газу від 31.12.2012 в обсягах 3,071 тис.куб.м на суму 13 036,44 грн. (а.с. 26).

ПП ТФ «Марія» в повному обсязі, у безготівковій формі, оплачено придбаний природний газ, що підтверджується платіжними дорученнями: від 17.12.2012 № 383 на суму 12735,00 грн. та від 028.01.2013 № 391 на суму 301,44 грн. (а.с.30).

Крім того, сторонами сформовано акти звіряння розрахунків за грудень 2012 року (а.с. 27).

Так як п. 3.10 вищевказаного договору передбачено, що покупець зобов'язується самостійно укласти договори на транспортування природного газу територією України, між ПП ТФ «Марія» (замовник) та Дочірньою компанією «Укртрансгаз» HAK «Нафтогаз України» (газотранспортне підприємство) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30.12.2011 № СНR/2012/0087, підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін (а.с. 31-36).

Відповідно до пункту 1.1 договору, газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

Згідно з пунктом 3.1 послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що кількість протранспортованого газотранспортним підприємством газу замовника до мережі газорозподільного підприємства визначається вузлами обліку газу, які встановлені на ГРС.

Відповідно до п. 5.1 розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

На виконання умов договору сторонами укладено акт виконання робіт з транспортування природного газу від 31.12.2012 № 1956 в обсягах 3,071 тис.куб.м н та акт від 30.12.2012 (а.с. 37).

Оплата за надані послуги з транспортування природного газу здійснена в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученнями від 17.12.2012 № 386 (а.с. 38).

Крім того, між позивачем (замовник) та ПАТ «Чернігівгаз» (газорозподільне підприємство) укладено типовий договір на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) від 30.01.2012 № 09-212-229, підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін (а.с. 39-44).

Пунктом 1.1 передбачено, що газорозподільне підприємство зобов'язується надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до «Актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін».

Відповідно до пункту 2.6 послуги з транспортування газу ГРМ підтверджуються підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування газу ГРМ, та актом приймання-передачі про транспортованого природного газу.

Розрахунки за послуги з транспортування газу ГРМ здійснюються за тарифом на транспортування газу розподільними трубопроводами за 1000 куб.м, затвердженим для газорозподільного підприємства Національною комісією регулювання електроенергетики України (п. 4.1 Договору).

Факт підтвердження виконання умов даного договору підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2012 року № СФтр-14413 та актом приймання-передачі протранспортованого природного газу за грудень 2012 року (а.с.45).

Оплата, відповідно до наданого платіжного доручення від 17.12.2012 № 385 на суму 1000,00 грн., проведена в безготівковій формі (а.с.46).

Придбаний у ТОВ «Українська нафто-газова компанія» природний газ, повністю використаний позивачем у господарській діяльності, а саме, опалення власних приміщень магазинів, барів та кафе, що підтверджується: звітом про залишки та використання енергетичних матеріалів і продуктів перероблення нафти за грудень 2012 року (а.с.48); відомістю нарахування амортизації за грудень 2012 року (Основні засоби) (а.с.47); довідками про щоденний облік газу за вересень-грудень 2012 року (а.с.119-126);

Крім того, відповідно довідки наданої ПП ТФ «Марія» від 28.07.2015 № 44, обсяги споживання природного газу підприємство визначає за певний період споживання у точках комерційного обліку газу: Магазин с. Мезин - лічильник №9430532, Торговий центр с. Свердловка - лічильник № 3123732. Обсяг споживання, транспортування газу підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі (актом про надані послуги), що оформляється, згідно з даними комерційного обліку природного газу. Споживання газу протягом місяця здійснюється, виходячи з добової норми споживання газу. Підприємство при укладенні договору подає до газопостачальника відомості про обсяги очікуваного споживання природного газу в наступному році з помісячним та поквартальним розподілом.

На підприємстві ведеться журнал обліку природного газу по кожній точці комерційного вузла обліку газу. Так, в грудні 2012 року від постачальника ТОВ «Українська нафто-газова компанія» підприємство отримало природний газ в обсязі 3 071 м куб. по ціні 3468,15 грн. на суму 13036,44 грн., згідно акта прийому-передачі від 31.12.2012.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів робіт/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України).

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Як зазначено у пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суди обох інстанцій ретельно дослідили докази, надані позивачем, на підтвердження реальності фінансово-господарських відносин з контрагентом та економічної доцільності, та прийшли до висновку про відповідність вищезазначених первинних бухгалтерських документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88. Тобто, вище перелічені документи повністю відображають реальність проведених господарських операцій між ПП ТФ «Марія» та ТОВ «Українська нафто-газова група».

Враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, в зв'язку з тим, що нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не доведена, зокрема, вироком суду та спростовується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи, що підтверджують правомірність формування податкової звітності позивачем, колегія суддів вважає, що відповідачем всупереч норм чинного законодавства прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Окрім того, п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», серед іншого вказано, що при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Натомість колегія суддів звертає увагу на те, що згідно КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. А саме рішення Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, де зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Слід брати до уваги те, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що доводи про допущення позивачем податкових правопорушень по вищевказаним господарським операціям не знайшли свого підтвердження, позивачем правомірно сформовано податковий кредит з урахуванням взаємовідносин з ТОВ «Українська нафто-газова група», а податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду належних доказів правомірності своїх дій, та не обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 12.08.2015 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.08.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.