Ухвала суду № 51885880, 16.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/13072/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

16 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережева Інфраструктура» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мережева Інфраструктура» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 26.05.2015 року № 0002632202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача проведено позапланову перевірку ТОВ «Мережева Інфраструктура» щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з покупцями та постачальниками за період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року, результати якої оформлено Актом від 22.04.2015 року №1963/26-58-22-02-18/37605623, та яким встановлено порушення: пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.14.1,36 п.14.1 ст.14, пп.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 2 752 451 грн; п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 058 278,00грн.

За результатом адміністративного оскарження акту перевірки листом від 21.05.2015 року №12716/10/26-58-22-02-11 повідомлено про внесення змін у висновки акту перевірки, та зазначено про порушення: п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 058 278,00грн.».

На підставі виявлених порушень податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2015 року №0002632202, яким донараховано зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті в розмірі 3 822 848,00грн., (основний платіж в розмірі 3 058 278,00 грн. та штрафні санкції на суму 764 570,00 грн.).

Підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість було встановлення формування позивачем у перевіряємий період податкового кредиту з урахуванням нереальності взаємовідносин позивача з ТОВ «ВС-ГРУП».

Проте, колегія суддів зауважує, що платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як видно з матеріалів справи, між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ «ВС-ГРУП» (Продавець), з іншої сторони, укладено Договір купівлі-продажу №23/12/2014 від 23.12.2012 року, відповідно до змісту якого ТОВ «ВС-ГРУП» зобов'язувалось поставити позивачу товар, асортимент, кількість та ціна товару, відповідно до умов вказаного договору визначають накладними (п.1.1, п.2.1 Договору №23/12/2014).

З аналізу документації встановлено, що ТОВ «ВС-ГРУП» здійснювало поставку позивачу килимів та килимового покриття, при цьому, оплату такого товару, відповідно до п. 4.1 Договору, може бути здійснено у строк, що не перевищує терміну позовної давності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів робіт/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України).

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Як зазначено у пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суди обох інстанцій ретельно дослідили докази, надані позивачем, на підтвердження реальності фінансово-господарських відносин з контрагентом та економічної доцільності, в тому числі копії наступних документів: видаткових накладних, а саме: № РН-0000448 від 25.12.14р., № РН-0000453 від 25.12.14р., № РН-0000454 від 25.12.14р., № РН-0000459 від 25.12.14р., № РН-0000460 від 25.12.14р., № РН-0000482 від 25.12.14р., № РН-0000489 від 25.12.14р., № РН-0000490 від 25.12.14р., № РН-0000491 від 25.12.14р., № РН-0000492 від 25.12.14р., а також податкових накладних: № 492 від 25.12.14р., № 491 від 25.12.14р., № 490 від 25.12.14р., № 489 від 25.12.14р., № 482 від 25.12.14р., № 460 від 25.12.14р., № 459 від 25.12.14р., № 454 від 25.12.14р., № 453 від 25.12.14р., № 448 від 25.12.14р.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, придбання вказаного товару обумовлено наміром позивача зберегти кошти, з урахуванням інфляційних процесів, що склались в Україні в кінці 2014 року, а тому товар придбано з метою його подальшої реалізації третім особам, який на даний час зберігається у складських приміщеннях за адресою: пр-т Повітрофлотський, 64, м. Київ, що орендуються позивачем на підставі договору суборенди №JL0114-04 від 01.12.2014 року.

Враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, в зв'язку з тим, що нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не доведена, зокрема, вироком суду та спростовується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи, що підтверджують правомірність формування податкової звітності позивачем, колегія суддів вважає, що відповідачем всупереч норм чинного законодавства прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Окрім того, п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», серед іншого вказано, що при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Також, в обґрунтування законності спірного податкового повідомлення-рішення податковий орган посилається висновки відносно контрагента позивача, зокрема, відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності, в підтвердження чого, на переконання відповідача свідчить факт не подання таким звітності за листопад 2014 року.

Натомість колегія суддів звертає увагу на те, що згідно КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. А саме рішення Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, де зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Слід брати до уваги те, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що доводи про допущення позивачем податкових правопорушень по вищевказаним господарським операціям не знайшли свого підтвердження, позивачем правомірно сформовано податковий кредит з урахуванням взаємовідносин з ТОВ «ВС-ГРУП, а податкове повідомлення-рішення є протиправними та підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду належних доказів правомірності своїх дій, та не обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 31.07.2015 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.