Постанова № 51885786, 10.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 756/4475/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Роман О.В.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційними скаргами управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва, ОСОБА_2 на постанову Подільського районного суду м.Києва від 07 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва про перерахунок та виплату пенсії,-

в с т а н о в и в:

Постановою Подільського районного суду м.Києва від 07 липня 2015 року позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва про перерахунок та виплату пенсії задоволено частково, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва перерахувати та виплатити ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, щомісячне грошове утримання судді у відставці, починаючи з 21 січня 2015 року, з розрахунку 70% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді; в іншій частині, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, позаяк позивач має право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру, у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді.

Відповідачем також була подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги відповідач обґрунтовує невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи, оскільки нормами чинного законодавства передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60% грошового утримання судді.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва не підлягає задоволенню, натомість, апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу начальника управління юстиції виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 06 червня 1991 року №394/7, в зв'язку з наявністю вакантної посади народного судді в Мінському районному народному суді м.Києва, покладено на народного засідателя, стажора цього ж суду ОСОБА_2 виконання обов'язків народного судді з 07 червня 1991 року, з виплатою різниці в окладі.

Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ОСОБА_2 з 19 лютого 1993 року по 30 жовтня 2001 року працював на посаді судді Мінського районного суду м.Києва, з 01 листопада 2001 року - на посаді судді Оболонського районного суду м.Києва

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що 11 грудня 2013 року ОСОБА_2 до Вищої Ради Юстиції України була подана заява щодо внесення подання про звільнення його з посади судді Оболонського районного суду м.Києва у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Вища Рада Юстиції України, рішенням від 24 грудня 2013 року №1537/0/15-13, вирішила внести подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Оболонського районного суду м.Києва, у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 25 грудня 2014 року №59-VIII «Про звільнення суддів» у зв'язку з поданням заяви про відставку звільнено з посади судді Оболонського районного суду м.Києва ОСОБА_2

Наказом виконуючого обов'язки голови Оболонського районного суду м.Києва від 31 грудня 2014 року №155/к суддю Оболонського районного суду м.Києва ОСОБА_2 звільнено з займаної посади з 31 грудня 2014 року, відповідно до зазначеної Постанови Верховної Ради України від 25 грудня 2014 року №59-VIII.

Згідно наявного у матеріалах справи розрахунку від 04 березня 2015 року №3309/08 за загальний стаж 30 років, 2 місяці та 7 днів ОСОБА_2 призначено довічне грошове утримання щомісячно в сумі 10962,00 грн., відповідно до окладу 18270,00 грн. та загального проценту розрахунку утримання від заробітку 60%.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір грошового забезпечення судді у відставці на час звільнення ОСОБА_2 становив з розрахунку 70% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст.109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що була чинною на час подання позивачем заяви про відставку) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

В силу ч.2 ст.138 зазначеного вище Закону (в редакції, що була чинною на час подання позивачем заяви про відставку) суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до ч.3 ст.138 вищезазначеного Закону щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.2, абз.2 п.2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): - ч.3, 1-3 речення ч.5 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI; - ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI; - абз.2 п.2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень ч.ч.2, 3 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством. Положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Ухвалюючи зазначене Рішення, Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, 22 травня 2008 року №10-рп/2008, які полягають у тому, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).

Згідно ч.2 ст.70 Закону України «Про Конституційний Суд України» у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку.

З метою реалізації зазначених повноважень (ч.2 ст.70 Закону України «Про Конституційний Суд України»), Конституційний Суд України, у п.8 мотивувальної частини вказаного Рішення від 03 червня 2013 року зазначив, що підлягає застосуванню ч.3 ст.138 Закону №2453 в редакції до змін, внесених Законом №3668, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Таким чином, з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03 червня 2013 року підлягає застосуванню ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції до змін, внесених Законом №3668-VI: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання», а тому позивач має право на призначення та виплату йому щомісячного довічного грошового утримання, як судді у зв'язку з відставкою, відповідно до ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у відновленій Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03 червня 2013 року редакції.

Разом з тим, скористатись правом на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач зміг лише після прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення суддів №59-VШ від 25 грудня 2014 року та відрахування зі штату суду згідно з наказом Оболонського районного суду м.Києва №155/к від 31 грудня 2014 року.

Суд також звертає увагу, що заяву, в якій позивач просить внести подання про звільнення його з посади судді Оболонського районного суду м.Києва у зв'язку з поданням заяви про відставку, було подано до Вищої Ради Юстиції України 11 грудня 2013 року, що підтверджується наявністю на ній відмітки відповідного штампу відділу документального забезпечення, контролю та архівної роботи Вищої Ради Юстиції України, позначки «отримала» з зазначенням дати отримання, прізвища, ініціалів та підпису службової особи. В свою чергу, 24 грудня 2013 року Вища Рада Юстиції України прийняла рішення №1537/0/15-13 внести подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Оболонського районного суду м.Києва, у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Проекти постанов Верховної Ради України №3627-9 від 20 січня 2014 року, №4069 від 03 лютого 2014 року, які стосувались вирішення питання щодо звільнення суддів, в тому числі і позивача, були відкликані та зняті з розгляду.

Постанова Верховної Ради України №59-VIII «Про звільнення суддів», якою у зв'язку з поданням заяви про відставку звільнено з посади судді Оболонського районного суду м.Києва ОСОБА_2, була прийнята лише 25 грудня 2014 року.

Наказом виконуючого обов'язки голови Оболонського районного суду м.Києва від 31 грудня 2014 року №155/к звільнено суддю Оболонського районного суду м.Києва ОСОБА_2 з займаної посади.

Таким чином, позивач звернувся із заявою від 11 грудня 2013 року до Верховної Ради України про звільнення з посади судді Оболонського районного суду м.Києва у відставку відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України та ст.109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рішення Вищої Ради Юстиції України від 24 грудня 2013 року №1537/0/15-13, тобто позивач реалізував своє конституційне право на звільнення у відставку при досягнутому рівні матеріального забезпечення під час дії ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, що поновлена рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, яка передбачає призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди при досягнутому позивачем стажу, що дає право на відставку 26 років і 4 місяці, в тому числі стаж роботи на посаді судді 22 роки та 6 місяців (згідно довідки від 11 грудня 2013 року, наданої керівником апарату Оболонського районного суду м.Києва).

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, усього стаж роботи ОСОБА_2 станом на 31 грудня 2014 року становить 30 років, 2 місяці та 7 днів.

Довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 14 січня 2015 року №4 підтверджується, що суддівська винагорода ОСОБА_2, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, склала 19488,00 грн., у тому числі: оклад 12180,00 грн., надбавка за вислугу років (60%) 7308,00 грн.

У зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік», що набрав чинності 03 серпня 2014 року, встановлене обмеження максимального місячного розміру суддівської винагороди 15 розмірами мінімальної заробітної плати, що в сумі становить 18270,00 грн.

Виходячи з конституційних гарантій незалежності суддів при призначенні або перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачу повинен враховуватись досягнутий ним рівень матеріального забезпечення судді, тобто суддівська винагорода, зазначена у довідці від 14 січня 2015 року №4, наданої територіальним управлінням Державної судової адміністрації в м.Києві, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

При застосуванні ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів зменшений до 70%, буде порушено принцип справедливості, знижений досягнутий позивачем рівень матеріального забезпечення судді в порушення конституційного принципу незалежності судді, що буде суперечити ст.58 Конституції України щодо застосування закону у часі.

З наведеного вбачається, що відповідачем неправомірно застосовано до позивача ч.3 ст.138 Закону «Про судоустрій і статус суддів» в іншій редакції, ніж визначеною Конституційним Судом України у Рішенні від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, та призначено і виплачується з 01 січня 2015 року щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Подільського районного суду м.Києва від 07 липня 2015 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Подільського районного суду м.Києва від 07 липня 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді Оболонського районного суду м.Києва у відставці ОСОБА_2.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 та виплачувати, починаючи з 01 січня 2015 року, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% від суми, зазначеної в довідці №4 від 14 січня 2015 року, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, наданої територіальним управлінням Державної судової адміністрації в м.Києві про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 15 вересня 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Мельничук В.П.