Ухвала суду № 51885756, 15.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6546/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

15 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість Плюс» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нерухомість Плюс», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2014 №0006412204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність факту реального здійснення операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нерухомість плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Диліжанс 2010». Фактично рух активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Диліжанс 2010» контролюючим органом не перевірявся та не встановлювався. Висновки зроблені на припущеннях, по ланцюгу контрагентів контрагента позивача, без належних доказів.

Відтак суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.10.2014 прийняте необґрунтовано та є протиправним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Диліжанс 2010» за період з 01.06.2014 по 31.06.2014.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Нерухомість Плюс» пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 232160,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 09.09.2014 №29/26-58-22-04-11/37249925 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.10.2014 №0006412204, яким позивачу визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 290200,00 грн., у тому числі: 232160,00 грн. - основний платіж, 58040,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит - товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Так, з матеріалів справи убачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нерухомість Плюс» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Диліжанс 2010» (виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг від 26.05.2014 №26/05, відповідно до якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок самостійно чи/або із залученням третіх осіб надати послуги з виготовлення та розповсюдження рекламної продукції, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказані послуги.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій в матеріалах справи містяться копії: договору про надання рекламних послуг від 26.05.2014 №26/05; додатку №1 до договору про надання рекламних послуг від 26.05.2014 №26/05 - кошторис послуг від 01.06.2014 №1 на виготовлення та розповсюдження рекламного буклету; додатку №2 до договору про надання рекламних послуг від 26.05.2014 №26/05 - план від 01.06.2014 №1 розповсюдження рекламних буклетів; додатку №3 до договору про надання рекламних послуг від 26.05.2014 №26/05 - акт від 30.06.2014 №1 виконаних робіт з виготовлення, друку та розповсюдження рекламного буклету; податкової накладної; макетів рекламних буклетів; платіжних доручень; договорів із третіми особами.

Крім того, з письмових пояснень Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість плюс» щодо економічної та ділової доцільності господарських взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Диліжанс 2010» убачається, що основним видом економічної діяльності позивача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна, зокрема, приміщень торгово-розважальних центрів. Рекламні послуги були використані з метою пошуку суборендарів відповідних приміщень. За результатами проведених рекламних заходів позивачем протягом червня-жовтня 2014 року укладено ряд договорів суборенди на загальну площу 5 375,59 кв.м., внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Нерухомість Плюс» отримано прибуток, а відтак досягнута мета отримання як ділової, так і економічної вигоди.

У свою чергу, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю «Нерухомість плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Диліжанс 2010» вказано на довідку Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 20.08.2014 №823/26-58-22-04-17/33628495 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Диліжанс 2010» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками, згідно актів складених Державною податковою інспекцією у Приморському районі міста Одеси Міністерства доходів і зборів України у Одеській області від 25.07.2014 №4255/15-53-22-3/39161256 та від 25.07.2014 №4256/15-32-53-22-3/39161223» та акти по контрагентам контрагента позивача.

Разом з тим, як вірно зауважено судом першої інстанції, відповідачем, під час розгляду даної справи, не спростовано доводів позивача та не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність факту реального здійснення операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нерухомість плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Диліжанс 2010».

Фактично рух активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Диліжанс 2010» контролюючим органом не перевірявся та не встановлювався. Висновки зроблені на припущеннях, по ланцюгу контрагентів контрагента позивача, без належних доказів.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки про порушення законодавства його контрагентами без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що обґрунтованих доводів та належних доказів на спростовування наведеного податковим органом під час апеляційного розгляду справи не надано.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.10.2014 прийняте необґрунтовано, без урахуванням всіх обставин справи, та є протиправним.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 15.09.2015 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.