Ухвала суду № 51885304, 03.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 6/63а/47а(3/121а42а) у 6-ти томах Головуючий у 1-й інстанції: Блохіна Ж.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

"03" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представників позивача представника відповідачаОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Господарського суду Чернігівської області від 15 жовтня 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Банк «Демарк»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2005 року ВАТ «Банк «Демарк»звернувся до Господарського суду Чернігівської області із позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача від 25.01.2005 р. № 0000342320/0 (918), яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 7 206 708,00 грн. в т.ч. 3 603 354,00 грн. основного платежу та 3 603 354,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивачем було надано доповнення до позовної заяви № 03/16-929 від 04.05.2005 р., згідно якого він просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові № 0000242320/0 (918) від 25.01.2005 р., яким Відкритому акціонерному товариству «Банк «Демарк»визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 7 203 645,00 грн., в т.ч. 3 600 291,00 грн. з основного платежу та 3 603 354,00 з штрафних (фінансових) санкцій та № 0000242320/1 (4653) від 08.04.2005 р., яким Відкритому акціонерному товариству «Банк «Демарк»визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 7 203 645,00 грн., в т.ч. 3 600 291,00 грн. з основного платежу та 3 603 354,00 грн. з штрафних (фінансових) санкцій.

Разом з тим, позивачем було надано додаткове правове обґрунтування до позовної заяви № 03/11-1166 від 07.06.2005 р., згідно якого він просив визнати частково недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові № 0000242320/0 (918) від 25.01.2005 р., яким Відкритому акціонерному товариству «Банк «Демарк»визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 7 203 645,00 грн., в т.ч. 3 600 291,00 грн. основний платіж, 3 603 354,00 грн. штрафні (фінансові) санкції та № 0000242320/1 (4653) від 08.04.2005 р., яким Відкритому акціонерному товариству «Банк «Демарк»визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 7 203 645,00 грн., в т.ч. 3 600 291,00 грн. основний платіж, 3 603 354,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.02.2006 р. по справі № 3/121а/42а позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові № 0000242320/0 (918) від 25.01.2005 р. та № 0000242320/1 (4653) від 08.04.2005 р. про визначення Відкритому акціонерному товариству «Банк «Демарк»податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 7 073 168,00 грн., в т.ч. основний платіж 3 535 772,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 3 537 396,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.09.2007 р. скасовано ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 р. та постанову Господарського суду Чернігівської області від 16.02.2006 р. в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові № 0000242320/0 (918) від 25.01.2005 р. та № 0000242320/1 (4653) від 08.04.2005 р. про визначення Відкритому акціонерному товариству «Банк «Демарк»податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 29 325,15 грн., в т.ч. 19 550,10 грн. основний платіж та 9 775,05 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Справу в цій частині позовних вимог направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 15 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові № 0000242320/0 (918) від 25.01.2005 р. та № 0000242320/1 (4653) від 08.04.2005 р. в частині визначення Відкритому акціонерному товариству «Банк «Демарк»податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 29 325,15 грн., в т.ч. 19 550,10 грн. основний платіж та 9 775,05 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20 січня 2005 року працівниками Державної податкової інспекції у м. Чернігові була проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Банк «Демарк», за результатами якої складено акт перевірки від 20.01.2005 р. № 15/23/19357516.

В ході перевірки було встановлено, що в порушення п.п.12.2.1 та п.п.12.2.2 п.12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ВАТ «Банк «Демарк»створював страховий резерв під зобовязання з кредитування, які надані позичальникам у вигляді кредитної лінії на підставі кредитних угод (під незаповнений ліміт кредитної лінії). Розрахункова сума резерву під незаповнений ліміт кредитних ліній за кредитами за ступенями ризику віднесено до нестандартних, на 01.01.2003 р. складає 65 166,90 грн., у звязку з чим завищено валові витрати у IV кварталі 2002 р., І-IV кварталах 2003 р. на 65 167 грн.

На підставі акту перевірки від 20.01.2005 р. № 15/23/19357516 податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000242320/0 (918) від 25.01.2005 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 7 206 708,00 грн. в т.ч. 3 603 354,00 грн. основний платіж, 3 603 354,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000242320/1 (4653) від 08.04.2005 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 7 206 708,00 грн. в т.ч. 3 603 354,00 грн. основний платіж, 3 603 354,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, прийняв до уваги висновки експертів № 174Ц та №400-ц, оскільки ними не підтверджено того, що ВАТ «Банк «Демарк»створював страховий резерв пі зобовязання, які надані позичальникам у вигляді кредитної ліній на підставі кредитних угод (під незаповнений ліміт кредитної лінії), а саме з: ДП «Ічнянський спиртзавод», ВАТ «Чернігівгаз», СП РБД ДКП ЖКГ Новозаводського району, ТОВ «ВТФЦ Аве-Сан», ВАТ «Теплокомуненерго», ВАТ «Таксо сервіс», ЗПТ «Чексіл», ТОВ «Дія-плюс», ТОВ «Сонат», ТОВ «Принесення».

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.2.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі «Закон»), до валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Підпунктом 12.2.1 пункту 12.2 статті 12 Закону встановлено, що будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній та недержавних пенсійних фондів (далі фінансові установи), зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі за консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, які належать до їх господарської діяльності згідно із законодавством.

Зі змісту наведеного положення випливає, що правовою підставою створення страхового резерву за переліченими кредитними операціями є існування боргових відносин між банком як кредитором та його контрагентами.

Відповідно до п.п.12.2.3 п.12.2 ст. 12 Закону, розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи, для комерційних банків не може перевищувати 20 відсотків від суми боргових вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду, яким згідно статті 11 цього Закону є рік та квартал.

Згідно ч. 2 п.п.12.2.3 п.12.2 ст. 12 Закону, до суми зазначеної заборгованості не включаються зобовязання дебіторів, які виникають при здійсненні операцій, що не включаються до основної діяльності фінансових установ.

Під терміном «основна діяльність»слід розуміти операції, визначені статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також відповідними статтями законів про небанківські фінансові установи.

Відповідно до п.п.12.2.2 п.12.2 ст. 12 Закону, з урахуванням положень підпункту 12.2.3 цієї статті створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, а також за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними безнадійними згідно з нормами цього Закону.

Приписами п.п.12.2.4 п.12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, у разі коли за наслідками звітного податкового періоду відбувається зменшення сукупного розміру нестандартних або безнадійних кредитів (інших видів заборгованості) у зв'язку з їх переведенням до стандартної категорії чи зі списанням до складу валових витрат платника податку за процедурою, встановленою пунктом 12.3 цієї статті, або при зменшенні сум боргових вимог, що використовується як база для визначення обмежень, встановлених підпунктом 12.2.3 цього пункту, надлишкова сума страхового резерву направляється на збільшення валового доходу фінансової установи за наслідками такого звітного періоду.

Зі змісту наведених положень випливає, що правовою підставою створення страхового резерву за переліченими кредитними операціями є існування боргових відносин між банком як кредитором та його контрагентами.

Як вбачається з акту перевірки від 20.01.2005 р. № 16/23/19357516, підставою для зменшення позивачу валових витрат на суму 65 166,90 грн. за IV квартал 2002 року, ІІ та IV квартали 2003 року був висновок податкового органу про те, що розмір страхового резерву, створеного за рахунок збільшення валових витрат, визначений позивачем виходячи з незаповненого ліміту кредитних ліній, відкритих позичальникам на підставі кредитних договорів.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що висновком експертів № 174Ц судово-бухгалтерської експертизи, складеного 30.12.2005 р., на пяте питання, поставлене на вирішення експертизи: «Чи підтверджується сума віднесення до складу валових витрат на формування страхового резерву, створеного під зобовязання банку з кредитування, суми страхового резерву в розмірі 65 167 грн. і правильність відображення їх в бухгалтерському обліку?».

На це питання, експертами було надано відповідь: «Результатами дослідження підтверджується сума віднесення до складу валових витрат на формування страхового резерву, створеного під зобовязання Банку з кредитування, суми страхових резервів в розмірі 65 167 грн. та відображення їх в бухгалтерському обліку відповідно до чинного законодавства».

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11 березня 2008 року призначено у справі додаткову судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено експертам Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_8 та ОСОБА_9

На вирішення додаткової експертизи поставлено наступне питання: «Чи підтверджується документально та нормативно дотримання банком «Демарк»формування страхового резерву за рахунок валових витрат по кредитних угодах на суму 65 167 грн. за період з 01.07.2002 р. по 31.12.2003 р.».

На виконання вказаної ухвали, експертами Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було проведено дослідження і надано суду Висновок експертів № 400-ц від 22.07.2009 р., відповідно до якого нормативно та документально не підтвердилося, що Банком «Демарк»віднесено за період з 01.07.2002 р. по 31.12.2003 р. до складу валових витрат страховий резерв, створений під зобовязання банку з кредитування, які надані позичальникам у вигляді кредитних ліній по кредитних угодах (під незаповнений ліміт кредитних ліній), в сумі 65 167 грн. Розбіжностей з даними Декларації з податку на прибуток по сумам на формування страхового резерву не встановлено.

Таким чином, експертним дослідженням не підтверджено того, що позивач створював страховий резерв під зобовязання, які надані позичальникам у вигляді кредитної лінії на підставі кредитних угод (під незаповнений ліміт кредитної лінії), а саме з: ДП «Ічнянський спиртзавод», ВАТ «Чернігівгаз», СП РБД ДКП ЖКГ Новозаводського району, ТОВ «ВТФЦ Аве-Сан», ВАТ «Теплокомуненерго», ВАТ «Таксо сервіс», ЗПТ «Чексіл», ТОВ «Дія-плюс», ТОВ «Сонат», ТОВ «Принесення».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порушення позивачем п.п.12.2.1 та п.п.12.2.2 п.12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не підтверджується матеріалами справи, а тому визначення податковим органом податкового зобовязання ВАТ «Банк «Демарк»з податку на прибуток в розмірі 29 325,15 грн. в т.ч. 19 550,10 грн. основного платежу та 9 775,05 грн. штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями є протиправним.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Господарського суду Чернігівської області від 15 жовтня 2009 року - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Чернігівської області від 15 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Повний текст ухвали складено та підписано 08.02.2011 р.